У роки Другої світової війни, коли Червона армія обстрілювала німецький гарнізон, що розташовувався на Ясній горі, церква і монастирські будівлі загорілись. Однак вціліла одна стіна у храмі, на якій висіла ікона Богородиці і залишились живими монахи, які просили заступництва у Божої Матері. Це пригадують старі мешканці села Гошів, що в Долинському районі, у мальовничій місцевості Прикарпаття. 
Гошівська ікона
Переказують селяни й інші численні історії про зцілення людей, які протягом століть вервицею тягнуться до монастиря. Далекого 1770 року у Гошів їхала жінка, Марія Кульчицька, коли напувала в ріці коней, несподівано одна її дитина випала з воза і втопилася. Мати взяла на руки мертву дитину, занесла її до церкви і, впавши на коліна перед чудотворною іконою Божої Матері, сердечно молилася і раптом трапилось чудо – дитина ожила.
Ориґінал Гошівської ікони донині не можуть віднайти
Історія чудотворної ікони сягає XVIII століття. На Перемишлянщині (Львівщина) мешкала родина українського шляхтича Миколи Гошівського. Він мріяв мати в домі ікону Ченстоховської Богородиці з Белза. Якось у них, ховаючись від ворогів, проживала сім’я хорунжого Андрія Шугая з Бережанщини (Тернопільщина). Коли родина повернулась додому, доньки Шугая забули за скринею загорнену у полотно ікону Пречистої Діви Марії з Белза. Хорунжий погодився залишити дорогу йому ікону в домі Гошівських. Біля неї родина Гошівських запалювала свічку і молилась. Якось одного дня у 1736 році ікона Борогодиці засяяла на стіні, а потім з очей Матері Божої закапали сльози…
Біля Гошівської ікони молодята просять заступництва Богородиці. Серпень 2009 р.Вислухавши свідків, у 1746 році Київсько-Галицький митрополит Атанасій Шептицький проголосив ікону Божої Матері чудотворною і коронував її. На прохання Миколи Гошівського ікону перенесли у монастирську церкву на Ясній горі. А згодом шляхтич подарував монастиреві усю гору, де монахи збудували дерев’яну церкву і на честь мецената назвали монастир Гошівським.
Храм спершу був доволі маленький, тому отець Юліан Мокрицький в першій половині XIX століття почав будувати нову церкву і вже в 1842 році вона була завершена. Донині монастирський храм Преображення стоїть на Ясній горі. Саме у ньому зберігається Чудотворна Гошівська ікона і унікальна проповідальниця у вигляді човна з Апостолами, рибалками людських душ.
До кінця ХVIII століття у «Монастирському літописі» налічувалось більше 100 записів про чудесні зцілення через заступництво Пресвятої Богородиці.
Однак навіть цей факт не зупинив радянський режим. У 1950 році монастир на Ясній горі закрили, тут був притулок для дітей з особливими потребами. Розповіли мешканці, що один чоловік зрізав усі залізні хрести в монастирі, за що отримав у подарунок автомобіль, але невдовзі, за спогадами людей, той чоловік загинув в автомобільній аварії… Наприкінці 70-х років у монастирі ще й облаштували склад, а згодом у келіях відпочивали працівники військового заводу. Саме у 50-роках зникла ікона Богородиці. Хтось каже, що її вивезли в Сибір, хтось – за кордон, версій чимало, але, на жаль, донині монахи не можуть знайти оригінал ікони, її шати та корону.
Монастирська церква Преображення. Гошів, серпень 2009 р.
Папа Римський благословив Гошівську ікону
З 1990 року Гошівський монастир повернули собі його правдиві власники – монахи – василіани УГКЦ. У 2001 році вони віднайшли найстарішу копію Гошівської ікони. Саме її і коронують 28 серпня, розповів ігумен Василіанського монастиря на Ясній горі у Гошові отець Дам’ян Кастран.
«З 2001 року ми вже зареєстрували кілька десятків свідчень, які люди записали, це через молитву і заступництво Богородиці, коли люди оздоровились, зцілились. На основі цього зібраного матеріалу, ми звернулись до Апостольської столиці і Святіший Отець Бенедикт XVI цього року в липні благословив корони та шати для чудотворної ікони», – каже отець Дам’ян Кастран.
Гошівський монастир – Маріїне відпустове місце
Коронація означає, що Церква немовби канонізує ікону, визнає її чудотворною, до якої люди можуть йти з паломництвом, звертатись молитвою. Апостольська столиця надала Гошівському монастиреві декрет про оголошення його великою Базилікою і прилученням до великих Маріїних відпустових місць Католицької церкви в усьому світі.
На Успіня Богородиці вдруге після XVIII століття ікону коронують. Під час Архієрейської літургії відбудеться урочисте накладання корони і шат на ікону, нею благословлять вірних.
Щодня у Гошів їдуть люди різних національностей і конфесій, з різних міст та сіл і не лише з України, але й інших держав. Хтось піднімається на Ясну гору пішою ходою, хтось долає увесь цей шлях на колінах, хтось на інвалідному візку чи на руках, але усі піднімаються на Ясну гору з думкою про зцілення власної душі й тіла, з проханням заступництва Богородиці для усієї своєї родини, з надією та вірою.
(Львів – Київ – Прага)
Переказують селяни й інші численні історії про зцілення людей, які протягом століть вервицею тягнуться до монастиря. Далекого 1770 року у Гошів їхала жінка, Марія Кульчицька, коли напувала в ріці коней, несподівано одна її дитина випала з воза і втопилася. Мати взяла на руки мертву дитину, занесла її до церкви і, впавши на коліна перед чудотворною іконою Божої Матері, сердечно молилася і раптом трапилось чудо – дитина ожила.
Ориґінал Гошівської ікони донині не можуть віднайти
Історія чудотворної ікони сягає XVIII століття. На Перемишлянщині (Львівщина) мешкала родина українського шляхтича Миколи Гошівського. Він мріяв мати в домі ікону Ченстоховської Богородиці з Белза. Якось у них, ховаючись від ворогів, проживала сім’я хорунжого Андрія Шугая з Бережанщини (Тернопільщина). Коли родина повернулась додому, доньки Шугая забули за скринею загорнену у полотно ікону Пречистої Діви Марії з Белза. Хорунжий погодився залишити дорогу йому ікону в домі Гошівських. Біля неї родина Гошівських запалювала свічку і молилась. Якось одного дня у 1736 році ікона Борогодиці засяяла на стіні, а потім з очей Матері Божої закапали сльози…
Храм спершу був доволі маленький, тому отець Юліан Мокрицький в першій половині XIX століття почав будувати нову церкву і вже в 1842 році вона була завершена. Донині монастирський храм Преображення стоїть на Ясній горі. Саме у ньому зберігається Чудотворна Гошівська ікона і унікальна проповідальниця у вигляді човна з Апостолами, рибалками людських душ.
До кінця ХVIII століття у «Монастирському літописі» налічувалось більше 100 записів про чудесні зцілення через заступництво Пресвятої Богородиці.
Однак навіть цей факт не зупинив радянський режим. У 1950 році монастир на Ясній горі закрили, тут був притулок для дітей з особливими потребами. Розповіли мешканці, що один чоловік зрізав усі залізні хрести в монастирі, за що отримав у подарунок автомобіль, але невдовзі, за спогадами людей, той чоловік загинув в автомобільній аварії… Наприкінці 70-х років у монастирі ще й облаштували склад, а згодом у келіях відпочивали працівники військового заводу. Саме у 50-роках зникла ікона Богородиці. Хтось каже, що її вивезли в Сибір, хтось – за кордон, версій чимало, але, на жаль, донині монахи не можуть знайти оригінал ікони, її шати та корону.
Папа Римський благословив Гошівську ікону
З 1990 року Гошівський монастир повернули собі його правдиві власники – монахи – василіани УГКЦ. У 2001 році вони віднайшли найстарішу копію Гошівської ікони. Саме її і коронують 28 серпня, розповів ігумен Василіанського монастиря на Ясній горі у Гошові отець Дам’ян Кастран.
«З 2001 року ми вже зареєстрували кілька десятків свідчень, які люди записали, це через молитву і заступництво Богородиці, коли люди оздоровились, зцілились. На основі цього зібраного матеріалу, ми звернулись до Апостольської столиці і Святіший Отець Бенедикт XVI цього року в липні благословив корони та шати для чудотворної ікони», – каже отець Дам’ян Кастран.
Гошівський монастир – Маріїне відпустове місце
Коронація означає, що Церква немовби канонізує ікону, визнає її чудотворною, до якої люди можуть йти з паломництвом, звертатись молитвою. Апостольська столиця надала Гошівському монастиреві декрет про оголошення його великою Базилікою і прилученням до великих Маріїних відпустових місць Католицької церкви в усьому світі.
На Успіня Богородиці вдруге після XVIII століття ікону коронують. Під час Архієрейської літургії відбудеться урочисте накладання корони і шат на ікону, нею благословлять вірних.
Щодня у Гошів їдуть люди різних національностей і конфесій, з різних міст та сіл і не лише з України, але й інших держав. Хтось піднімається на Ясну гору пішою ходою, хтось долає увесь цей шлях на колінах, хтось на інвалідному візку чи на руках, але усі піднімаються на Ясну гору з думкою про зцілення власної душі й тіла, з проханням заступництва Богородиці для усієї своєї родини, з надією та вірою.
(Львів – Київ – Прага)
