Заходи з нагоди 65-річниці вступу у Львів Червоної Армії заплановані на три дні поспіль, з 25 до 27 липня. У місто прибули два депутати Російської Держдуми, представники російських молодіжних організацій з Криму та східних областей України. Саме кримчани привезли у місто Лева найбільшу у світі Георгіївську стрічку, розміром 10 на 50 метрів.
Вони планували у неділю розгорнути на Марсовому полі Георгіївську стрічку і пройтись із нею центральними вулицями міста, щоб у такий спосіб вшанувати 65-річницю визволення Львова від німецької армії.
Львів як поле політичних провокацій
Однак львівська міськрада оскаржила такі наміри представників російського молодіжного братства у суді. Мер Андрій Садовий заявив, що Львів намагаються перетворити на поле для політичних заворушень.
Львівський окружний адміністративний суд спершу дозволив проводити російському молодіжному братству заходи, але це рішення знову ж таки було оскаржене і суд категорично заборонив проводити пішу ходу і розгортати Георгіївську стрічку.
Голова Руського молодіжного братства Кирило Арбатов зазначив. «Ми не перший рік проводимо акцію «Георгіївська стрічка», і ніколи не було жодних ексцесів. Спершу суд ухвалив рішення і визнав, що наша акція не несе провокаційного забарвлення, не має небезпеки і було відмовлено міській раді у позові. Раптом друге цілком протилежне рішення із забороною пішої ходи і розгортання стрічки».
Радянські визволителі у Львові асоціюються з репресіями
У неділю, 26 липня, представники Російських товариств дотримались судового рішення і лише взяли участь у панахиді на Пагорбі слави, місці поховання радянських вояків. У цей час представники українських патріотичних організацій вшанували на Марсовому полі пам’ять жертв НКВС, тих, хто був закатований у львівських тюрмах під час радянського режиму.
Для львів’ян прихід Червоної Армії 27 липня 1944 року означав чергову окупацію, зазначив голова Товариства пошуку жертв війни «Пам'ять» Любомир Горбач. Адже українці як в Галичині, так і на Волині не могли вважати солдат Червоної армії визволителями, бо пам’ятали, скільки крові було пролито в 1939-1941 роках.
«Своєю акцією Георгіївська стрічка російські братства навмисно розпалюють протистояння. Зрозуміло, що радянська армія як в 39, так і 44 роках принесла жахіття, людей вивозили, арештовували. Вона не відрізнялась за жорстокістю від німецької армії. Що радянська, що німецька тоталітарні системи мали на меті не добробут українців, а винищення людей і захоплення земель», – каже Любомир Горбач.
У Львові радянські визволителі досі асоціюються з початком нових репресій. По суті, львівську інтелігенцію після 1944 року було цілком знищено, гарні помешкання корінних львів’ян зайняли визволителі, які назавжди оселились у Львові.
Відзначення радянських свят у Львові уже роками зводиться до галасливого політичного протистояння у вигляді малолюдних мітингів під пильною охороною міліції.
А 27 липня сьомий рік поспіль у Львові оголошений днем жалоби за сімдесятьма сьома загиблими під час авіашоу на Скнилівському летовищі.
(Львів – Київ – Прага)
Георгіївська стрічка належить до радянської нагородної системи під назвою «Гвардійської стрічки» як особлива відзнака. У період СРСР вона використовувалась для оформлення ордену Слави і медалі «За перемогу над Німеччиною». Кольори стрічки означають дим і полум’я є відзнакою доблесті солдата. «Георгіївська стрічка» – громадська організація, присвячена святкуванню дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні з 2005 року.
Вони планували у неділю розгорнути на Марсовому полі Георгіївську стрічку і пройтись із нею центральними вулицями міста, щоб у такий спосіб вшанувати 65-річницю визволення Львова від німецької армії.
Львів як поле політичних провокацій
Однак львівська міськрада оскаржила такі наміри представників російського молодіжного братства у суді. Мер Андрій Садовий заявив, що Львів намагаються перетворити на поле для політичних заворушень.
Львівський окружний адміністративний суд спершу дозволив проводити російському молодіжному братству заходи, але це рішення знову ж таки було оскаржене і суд категорично заборонив проводити пішу ходу і розгортати Георгіївську стрічку.
Голова Руського молодіжного братства Кирило Арбатов зазначив. «Ми не перший рік проводимо акцію «Георгіївська стрічка», і ніколи не було жодних ексцесів. Спершу суд ухвалив рішення і визнав, що наша акція не несе провокаційного забарвлення, не має небезпеки і було відмовлено міській раді у позові. Раптом друге цілком протилежне рішення із забороною пішої ходи і розгортання стрічки».
Радянські визволителі у Львові асоціюються з репресіями
За історичними даними, під час радянізації Західної України у 1940 — 1941 роках було здійснено 4 депортації населення, а це більше 11 мільйонів осіб різних національностей. З 1939 до 1941 року у тюрмах Західної України, за розпорядженням Кремля, розстріляли, за різними даними, від 40 до 50 тисяч людей. Після приходу радянської влади у липні 1944 року відновлено репресії, масові депортації місцевого населення. У 1946-1949 роках у Сибір вислано близько 300 тисяч людей, була ліквідована Українська Греко-Католицька Церква. Духовенство на чолі з патріархом Йосипом Сліпим вислані в Сибір.
У неділю, 26 липня, представники Російських товариств дотримались судового рішення і лише взяли участь у панахиді на Пагорбі слави, місці поховання радянських вояків. У цей час представники українських патріотичних організацій вшанували на Марсовому полі пам’ять жертв НКВС, тих, хто був закатований у львівських тюрмах під час радянського режиму.
Для львів’ян прихід Червоної Армії 27 липня 1944 року означав чергову окупацію, зазначив голова Товариства пошуку жертв війни «Пам'ять» Любомир Горбач. Адже українці як в Галичині, так і на Волині не могли вважати солдат Червоної армії визволителями, бо пам’ятали, скільки крові було пролито в 1939-1941 роках.
«Своєю акцією Георгіївська стрічка російські братства навмисно розпалюють протистояння. Зрозуміло, що радянська армія як в 39, так і 44 роках принесла жахіття, людей вивозили, арештовували. Вона не відрізнялась за жорстокістю від німецької армії. Що радянська, що німецька тоталітарні системи мали на меті не добробут українців, а винищення людей і захоплення земель», – каже Любомир Горбач.
У Львові радянські визволителі досі асоціюються з початком нових репресій. По суті, львівську інтелігенцію після 1944 року було цілком знищено, гарні помешкання корінних львів’ян зайняли визволителі, які назавжди оселились у Львові.
Відзначення радянських свят у Львові уже роками зводиться до галасливого політичного протистояння у вигляді малолюдних мітингів під пильною охороною міліції.
А 27 липня сьомий рік поспіль у Львові оголошений днем жалоби за сімдесятьма сьома загиблими під час авіашоу на Скнилівському летовищі.
(Львів – Київ – Прага)