Угода має надати певних юридичних обрисів європейському проектові, які все не вдавалося затвердити раніше через внутрішні суперечності. Його підтримує Європейський Союз (Європейська Комісія навіть призначила свого координатора проекту) і низка окремих країн ЄС, а також США.
Газогін «Набукко» має початись у Туреччині й пролягти через Болгарію, Румунію й Угорщину до Австрії.
Із турецького боку газогін має долучитися до вже наявних маршрутів постачання газу – наприклад, із Азербайджану і далі з-поза Каспійського моря з середньоазійських країн, або й із Ірану. А з Австрії газ піде далі до інших європейських держав.
Про що домовляються
Угоду підписують п’ять із шести учасників проекту «Набукко», газові компанії країн, через які проляже газогін: «БОТАШ» від Туреччини, «Болгаргаз» від Болгарії, «Трансгаз» від Румунії, MOL від Угорщини і OMV від Австрії. Шостий із учасників, кожен із яких є власником однієї шостої акцій консорціуму «Набукко», RWE з Німеччини, у транзиті ролі не відіграє і в цій угоді участі не бере.
П’ять транзитних країн мають домовитися про низку обов’язкових до виконання умов і визначити початковий пункт газопроводу в Туреччині.
Іще один необхідний момент – узгодити питання безпеки, особливо важливе для Туреччини, на сході якої діють курдські повстанці. Минулого року вони вже нападали на один із важливих нафтопроводів.
Про що не домовляються
Одне з найскладніших питань – вимога турецької сторони надати їй право використовувати 15 відсотків газу для внутрішнього споживання чи реекспорту.
Туреччина не бажає відступати; у Єврокомісії ж кажуть, що це неприйнятно, бо в такому разі газопровід стане нерентабельним.
Майже напевно, що вже нині цього питання не залагодять і відкладуть до окремої домовленості.
Що виграє енергетична безпека Європи
Газопровід «Набукко» мав на меті стати ще одним шляхом постачання газу до Європи, але став особливо актуальним після того, як узимку 2006 року Росія перекривала газ головному нині транзитерові, Україні, через що порушилися і його поставки до європейських країн. Перекриття ж Росією газу значній частині Європи цієї зими ще зміцнило аргументацію за необхідність унезалежнювати Європу від Росії.
Домовленості, що їх підписують нині, не вирішать найсуперечливіших питань навколо проекту, але збільшать довіру інвесторів, що особливо важливо в час економічної кризи.
Так само ці домовленості нададуть проектові більшої серйозності в очах постачальників газу.
А якщо вдасться подолати згадану проблему з вимогою Туреччини про 15 відсотків газу, то, на думку аналітиків, проект «Набукко» зможе перегнати підтримуваний Росією «Південний потік».
Минулого місяця цей проросійський проект вийшов уперед, коли Азербайджан пообіцяв надати Росії першочергове право купівлі газу з майбутньої другої черги газового родовища Шах-Деніз.
Але в п’ятницю в Болгарії правоцентристський діяч, який вочевидь стане новим прем’єр-міністром після нещодавніх виборів, Бойко Борисов закликав уряд соціалістів, який завершує свій термін, припинити наразі переговори Болгарії про участь у «Південному потоці». Днями він заявив, що його партія підтримує саме «Набукко».
А де ж газ
Наразі жодних конкретних угод про постачання газу газопроводом «Набукко» немає. На них і не очікують, доки учасники проекту не узгодять між собою всіх умов його функціонування.
Консорціум «Набукко» згадував як можливих постачальників Азербайджан, Єгипет, можливо, Туркменистан, та й Росію теж.
Постачальником міг би стати й Іран, якщо Тегеран зуміє налагодити відносини з Вашингтоном, заявили раніше у Сполучених Штатах, які не є учасником проекту, але все ж мають на нього вплив.
А в п’ятницю керівник азербайджанської нафтогазової компанії SOCAR Ровнаґ Абдуллаєв запевнив, що в його країни вистачить покладів газу на всіх. Азербайджан, за його словами, зможе забезпечити газом проект «Набукко». Він додав, що його країна вже ухвалила політичне рішення підтримати цей проект, і лишається обговорити умови цієї підтримки.
(Прага – Київ)
Газогін «Набукко» має початись у Туреччині й пролягти через Болгарію, Румунію й Угорщину до Австрії.
Із турецького боку газогін має долучитися до вже наявних маршрутів постачання газу – наприклад, із Азербайджану і далі з-поза Каспійського моря з середньоазійських країн, або й із Ірану. А з Австрії газ піде далі до інших європейських держав.
Про що домовляються
Угоду підписують п’ять із шести учасників проекту «Набукко», газові компанії країн, через які проляже газогін: «БОТАШ» від Туреччини, «Болгаргаз» від Болгарії, «Трансгаз» від Румунії, MOL від Угорщини і OMV від Австрії. Шостий із учасників, кожен із яких є власником однієї шостої акцій консорціуму «Набукко», RWE з Німеччини, у транзиті ролі не відіграє і в цій угоді участі не бере.
П’ять транзитних країн мають домовитися про низку обов’язкових до виконання умов і визначити початковий пункт газопроводу в Туреччині.
Іще один необхідний момент – узгодити питання безпеки, особливо важливе для Туреччини, на сході якої діють курдські повстанці. Минулого року вони вже нападали на один із важливих нафтопроводів.
Про що не домовляються
Одне з найскладніших питань – вимога турецької сторони надати їй право використовувати 15 відсотків газу для внутрішнього споживання чи реекспорту.
Туреччина не бажає відступати; у Єврокомісії ж кажуть, що це неприйнятно, бо в такому разі газопровід стане нерентабельним.
Майже напевно, що вже нині цього питання не залагодять і відкладуть до окремої домовленості.
Що виграє енергетична безпека Європи
Газопровід «Набукко» мав на меті стати ще одним шляхом постачання газу до Європи, але став особливо актуальним після того, як узимку 2006 року Росія перекривала газ головному нині транзитерові, Україні, через що порушилися і його поставки до європейських країн. Перекриття ж Росією газу значній частині Європи цієї зими ще зміцнило аргументацію за необхідність унезалежнювати Європу від Росії.
Домовленості, що їх підписують нині, не вирішать найсуперечливіших питань навколо проекту, але збільшать довіру інвесторів, що особливо важливо в час економічної кризи.
Так само ці домовленості нададуть проектові більшої серйозності в очах постачальників газу.
А якщо вдасться подолати згадану проблему з вимогою Туреччини про 15 відсотків газу, то, на думку аналітиків, проект «Набукко» зможе перегнати підтримуваний Росією «Південний потік».
Минулого місяця цей проросійський проект вийшов уперед, коли Азербайджан пообіцяв надати Росії першочергове право купівлі газу з майбутньої другої черги газового родовища Шах-Деніз.
Але в п’ятницю в Болгарії правоцентристський діяч, який вочевидь стане новим прем’єр-міністром після нещодавніх виборів, Бойко Борисов закликав уряд соціалістів, який завершує свій термін, припинити наразі переговори Болгарії про участь у «Південному потоці». Днями він заявив, що його партія підтримує саме «Набукко».
А де ж газ
Наразі жодних конкретних угод про постачання газу газопроводом «Набукко» немає. На них і не очікують, доки учасники проекту не узгодять між собою всіх умов його функціонування.
Консорціум «Набукко» згадував як можливих постачальників Азербайджан, Єгипет, можливо, Туркменистан, та й Росію теж.
Постачальником міг би стати й Іран, якщо Тегеран зуміє налагодити відносини з Вашингтоном, заявили раніше у Сполучених Штатах, які не є учасником проекту, але все ж мають на нього вплив.
А в п’ятницю керівник азербайджанської нафтогазової компанії SOCAR Ровнаґ Абдуллаєв запевнив, що в його країни вистачить покладів газу на всіх. Азербайджан, за його словами, зможе забезпечити газом проект «Набукко». Він додав, що його країна вже ухвалила політичне рішення підтримати цей проект, і лишається обговорити умови цієї підтримки.
(Прага – Київ)
