«Вола терра», що значить «летюча земля» – назва Вольтерри, котра вже про щось говорить. На під’їзді до міста, що розкинуте на висоті 500 метрів над рівнем моря, здається, що й справді Вольтерра здіймається над землею.
Усі таємниці і подробиці життя древньої цивілізації етрусків зберігаються за довжелезним і високим кам’яним муром, котрий оточує поселення. Сліди давнього народу помітні не лише в багатих експозиціях музеїв, але й в архітектурі та атмосфері міста.
Пройшовши через арочні ворота із зображенням трьох етруських богів, ніби потрапляєш в колишню епоху. Всі екскурсоводи розповідають про цю арку як класичний приклад доримського способу проходження через стіну.
Покручені тісні вулички ведуть до центральної площі Пріорів. Тут височіє найдавніша в регіоні будівля міського управління – Палац Пріорів, зведений у XIII столітті. На той час Вольтерра стала незалежною комуною після затяжних кривавих міжусобиць.
Місцевих мешканців у центрі майже не видно. Певно, втомилися від туристів чи вже настільки звикли жити в історичній місцевості, що суботні прогулянки їм не до смаку. У туристичних лавках юрмляться допитливі іноземці в пошуках оригінальної пам’ятки про землю етрусків.
Їх консультує продавець Адріана: «Символом Вольтерри вважається камінь алебастр, тому що його видобувають і обробляють у цій місцевості. Видобувати алебастр почали ще древні етруски. Так у міському музеї етрусків Ґварначчі представлені вироби з алебастру давньої доби. Звісно, алебастровий сувенір – найкраща згадка про Вольтерру».
Символічні алебастрові сувеніри в магазині
Місто приваблювало багатьох завойовників
Сучасна Вольтерра з античною назвою Велатрі була головним із 12 міст області Етрурія. Скелястий пагорб люди заселили ще в період залізної доби. Та офіційно місто етрусків із автономним управлінням постало у VI столітті до н.е. Невдовзі воно набуло слави центру з розвиненим землеробством та економікою, яка базувалася на видобутку срібла і міді.
Місто-фортеця приваблювало багатьох завойовників, і з часом, навіть маючи міцні укріплення, у III столітті до н.е. Вольтерра змушена була визнати панування Риму. Пізніше, із занепадом римської могутності на поселення нападали варвари. У середньовічний період ним володіли франки і германці. 1630 року епідемія чуми практично спустошила поселення.
А вже з XVIII століття завдяки алебастровій промисловості економіка там розвивалася динамічніше. Одночасно почалося і відродження населення. На сьогодні у Вольтеррі 13 тисяч мешканців. Маленька красива комуна, яка бережно охороняє найменший камінчик своєї історії довжиною у майже три тисячоліття.
(Рим – Прага – Київ)
Усі таємниці і подробиці життя древньої цивілізації етрусків зберігаються за довжелезним і високим кам’яним муром, котрий оточує поселення. Сліди давнього народу помітні не лише в багатих експозиціях музеїв, але й в архітектурі та атмосфері міста.
Пройшовши через арочні ворота із зображенням трьох етруських богів, ніби потрапляєш в колишню епоху. Всі екскурсоводи розповідають про цю арку як класичний приклад доримського способу проходження через стіну.
Покручені тісні вулички ведуть до центральної площі Пріорів. Тут височіє найдавніша в регіоні будівля міського управління – Палац Пріорів, зведений у XIII столітті. На той час Вольтерра стала незалежною комуною після затяжних кривавих міжусобиць.
Місцевих мешканців у центрі майже не видно. Певно, втомилися від туристів чи вже настільки звикли жити в історичній місцевості, що суботні прогулянки їм не до смаку. У туристичних лавках юрмляться допитливі іноземці в пошуках оригінальної пам’ятки про землю етрусків.
Їх консультує продавець Адріана: «Символом Вольтерри вважається камінь алебастр, тому що його видобувають і обробляють у цій місцевості. Видобувати алебастр почали ще древні етруски. Так у міському музеї етрусків Ґварначчі представлені вироби з алебастру давньої доби. Звісно, алебастровий сувенір – найкраща згадка про Вольтерру».
Місто приваблювало багатьох завойовників
Сучасна Вольтерра з античною назвою Велатрі була головним із 12 міст області Етрурія. Скелястий пагорб люди заселили ще в період залізної доби. Та офіційно місто етрусків із автономним управлінням постало у VI столітті до н.е. Невдовзі воно набуло слави центру з розвиненим землеробством та економікою, яка базувалася на видобутку срібла і міді.
Місто-фортеця приваблювало багатьох завойовників, і з часом, навіть маючи міцні укріплення, у III столітті до н.е. Вольтерра змушена була визнати панування Риму. Пізніше, із занепадом римської могутності на поселення нападали варвари. У середньовічний період ним володіли франки і германці. 1630 року епідемія чуми практично спустошила поселення.
А вже з XVIII століття завдяки алебастровій промисловості економіка там розвивалася динамічніше. Одночасно почалося і відродження населення. На сьогодні у Вольтеррі 13 тисяч мешканців. Маленька красива комуна, яка бережно охороняє найменший камінчик своєї історії довжиною у майже три тисячоліття.
(Рим – Прага – Київ)
