Землі 24 сільських та селищних рад Ратнівського і Старовижівського районів опинилися у воді. З берегів вийшли річки Прип’ять та Вижівка.
Як повідомив голова Ратнівської райдержадміністрації Адам Харлампович, стихія завдала збитків більш як на 5 мільйонів гривень. Внаслідок лиха потерпіли майже 7 з половиною тисяч сімей, ще півтори сотні будинків підтоплені, водою змиті посіви і городина. У деяких випадках, щоб зайти до хати, люди змушені були взувати чоботи, а з хлівів – вивести худобу і птицю, розповів керівник району.
« Картопля, морква і зернові пропали – урожаю вже там не буде... Максимально, що може допомогти область нам – це у межах 800 тисяч – будемо компенсувати за врожай на 10-ти сотках картоплі і 10-ти – зернових – по 700-800 гривень на двір…», – зазначив голова Ратнівської райдержадміністрації.
Масштаб – місцевий. Проблема – національна
Хоч від державного бюджету тут щось і чекають, однак розуміють, що Волинь щойно отримала допомогу. Окрім того, масштаб чергового лиха кваліфікують як місцевий. Тому люди намагаються не покидати осель і борються з наслідками повені самотужки. Тим паче, що рятувальні бригади не працюють на місці лиха. Бо – нікуди відкачувати воду.
«Єдиний вихід, – каже Адам Харлампович, – робити приймальник для води, будувати водосховище очистити канал... 20 тисяч гривень буде виділено з обласного бюджету, 20 даємо ми, але цього не вистачить».
Власне, подібних наслідків могло б і не бути – адже затопило меліоровані землі, на яких за нормальної роботи гідротехнічних споруд було б легко і швидко або підняти, або опустити рівень води. Однак нині вони повністю запущені. У сільських рад, котрі є власниками цих земель, на їхнє обслуговування бракувало – кому коштів, кому – відповідальності. Лише зараз, за словами Голови волинської облдержадміністрації Миколи Романюка, область терміново виділить кошти з обласного бюджету для розчищення меліоративних каналів у селі Самари з метою відкачки води.
Тим часом українські науковці б’ють тривогу. Із таким ставленням до землі за кілька років на Поліссі можна буде забути про збір будь-якого врожаю, зазначає завідувач кафедри гідромеліорації, ректор Рівненського університету водного господарства і природокористування Василь Гурин.
«Ми – аграрна держава, – каже він, – а меліорація – це гарантований урожай. Бо виростити врожай можна, а як підуть ось такі дощі – ви його не зберете. А на меліорованих землях можна зібрати врожай на третій день після злив. Бо вже комбайн може йти. А коли немає дренажу – місять треба чекати, поки висохне… Між іншим, дренаж – ми це досліджували спеціально – працює в режимі самопромивання – нічого не потрібно робити – 20 років… Ніхто нічого не робить – а він працює…»
Українці пожинають наслідки бездумного природокористування
Однак ті 20 років відведеного для нормального функціонування дренажу (водовідведення) уже давно минули. Чому ж на місці не переймалися станом полів? Василь Гурин зауважує, що в Україні замість сільськогосподарського лобі існує лобіювання іноземних торговців сільгосппродукцією. Саме звідси – незацікавленість у підтримці сільгоспугідь у родючому стані.
«Мені це болить, коли побудовані системи не використовуються. Нині вигідніше завезти з Китаю невідому яку генну продукцію, а свою ми навіть не допускаємо до супермаркетів. А треба давати пільги, потрібні гарантовані ціни, закупки, треба виходити зі своєю програмою на зовнішній ринок – а у нас навіть не сертифікована за міжнародними нормами продукція… У цьому, мабуть, зацікавлені компанії, які закуповують за безцінь наше зерно», – говорить голова волинської облдержадміністрації.
7 липня відбудеться позачергова сесія Волинської облради. Депутати вирішуватимуть питання надання оперативної допомоги постраждалим землякам. А тим часом українські науковці плекають ідею співробітництва з голландцями у ділянці відновлення родючих земель на Поліссі. Запланований технічний проект не тільки сприятиме пожвавленню сільськогосподарського виробництва краю, а й запобігатиме екологічним лихам – подібним тому, яке зараз переживають волиняни.
(Луцьк – Київ – Прага)
Як повідомив голова Ратнівської райдержадміністрації Адам Харлампович, стихія завдала збитків більш як на 5 мільйонів гривень. Внаслідок лиха потерпіли майже 7 з половиною тисяч сімей, ще півтори сотні будинків підтоплені, водою змиті посіви і городина. У деяких випадках, щоб зайти до хати, люди змушені були взувати чоботи, а з хлівів – вивести худобу і птицю, розповів керівник району.
« Картопля, морква і зернові пропали – урожаю вже там не буде... Максимально, що може допомогти область нам – це у межах 800 тисяч – будемо компенсувати за врожай на 10-ти сотках картоплі і 10-ти – зернових – по 700-800 гривень на двір…», – зазначив голова Ратнівської райдержадміністрації.
Масштаб – місцевий. Проблема – національна
Хоч від державного бюджету тут щось і чекають, однак розуміють, що Волинь щойно отримала допомогу. Окрім того, масштаб чергового лиха кваліфікують як місцевий. Тому люди намагаються не покидати осель і борються з наслідками повені самотужки. Тим паче, що рятувальні бригади не працюють на місці лиха. Бо – нікуди відкачувати воду.
«Єдиний вихід, – каже Адам Харлампович, – робити приймальник для води, будувати водосховище очистити канал... 20 тисяч гривень буде виділено з обласного бюджету, 20 даємо ми, але цього не вистачить».
Власне, подібних наслідків могло б і не бути – адже затопило меліоровані землі, на яких за нормальної роботи гідротехнічних споруд було б легко і швидко або підняти, або опустити рівень води. Однак нині вони повністю запущені. У сільських рад, котрі є власниками цих земель, на їхнє обслуговування бракувало – кому коштів, кому – відповідальності. Лише зараз, за словами Голови волинської облдержадміністрації Миколи Романюка, область терміново виділить кошти з обласного бюджету для розчищення меліоративних каналів у селі Самари з метою відкачки води.
Тим часом українські науковці б’ють тривогу. Із таким ставленням до землі за кілька років на Поліссі можна буде забути про збір будь-якого врожаю, зазначає завідувач кафедри гідромеліорації, ректор Рівненського університету водного господарства і природокористування Василь Гурин.
«Ми – аграрна держава, – каже він, – а меліорація – це гарантований урожай. Бо виростити врожай можна, а як підуть ось такі дощі – ви його не зберете. А на меліорованих землях можна зібрати врожай на третій день після злив. Бо вже комбайн може йти. А коли немає дренажу – місять треба чекати, поки висохне… Між іншим, дренаж – ми це досліджували спеціально – працює в режимі самопромивання – нічого не потрібно робити – 20 років… Ніхто нічого не робить – а він працює…»
Українці пожинають наслідки бездумного природокористування
Однак ті 20 років відведеного для нормального функціонування дренажу (водовідведення) уже давно минули. Чому ж на місці не переймалися станом полів? Василь Гурин зауважує, що в Україні замість сільськогосподарського лобі існує лобіювання іноземних торговців сільгосппродукцією. Саме звідси – незацікавленість у підтримці сільгоспугідь у родючому стані.
«Мені це болить, коли побудовані системи не використовуються. Нині вигідніше завезти з Китаю невідому яку генну продукцію, а свою ми навіть не допускаємо до супермаркетів. А треба давати пільги, потрібні гарантовані ціни, закупки, треба виходити зі своєю програмою на зовнішній ринок – а у нас навіть не сертифікована за міжнародними нормами продукція… У цьому, мабуть, зацікавлені компанії, які закуповують за безцінь наше зерно», – говорить голова волинської облдержадміністрації.
7 липня відбудеться позачергова сесія Волинської облради. Депутати вирішуватимуть питання надання оперативної допомоги постраждалим землякам. А тим часом українські науковці плекають ідею співробітництва з голландцями у ділянці відновлення родючих земель на Поліссі. Запланований технічний проект не тільки сприятиме пожвавленню сільськогосподарського виробництва краю, а й запобігатиме екологічним лихам – подібним тому, яке зараз переживають волиняни.
(Луцьк – Київ – Прага)
