Бажаєте масаж обличчя і шиї? Або лише спини? Якщо все в комплексі – максимальна ціна приблизно 20 євро. Утриматися від спокуси кількох хвилин пляжного релаксу для когось і вкрай важко. «Так, я часом погоджуюся на такі масажі. І знаєте, непогано, мені подобається», – говорить одна відпочивальниця.
Таких клієнтів масажисти-аматори зі Сходу носом чують. Кілька крапель духмяного масла, трохи крему – і до роботи. Дехто споглядає процес із підозрою: «Ні, я на пропозиції масажистів під час відпочинку не погоджуюся. Не довіряю. Хтозна, які препарати вони використовують».
Нинішнього літа Міністерство охорони здоров’я Італії сказало: досить! Пляжний шезлонг – не місце для терапевтичних процедур, тим паче, коли це роблять непрофесійні руки. Адже замість того, щоб позбутися болю в спині чи підкріпити м’язи, у такий спосіб можна погіршити здоров’я.
Лікар-масажист Мікеле Де Моннієр пояснює: «Внаслідок непрофесійних масажів можлива поява дерматиту, інфекційних захворювань шкіри, оскільки масажисти-любителі не дотримуються правил гігієни, використовують масла невідомого походження. Також ці масажисти нічого не знають про можливі патології пацієнта».
Як кажуть урядовці, пляжні непрофесійні масажі не лише ризиковані для здоров’я, але й є ознакою поганого виховання. Дбати про своє тіло і здійснювати лікувально-естетичні процедури необхідно у відповідних місцях.
Власні «пляжні заборони» в Італії скрізь
Схоже, заборони залишаються популярним засобом для виховання культури відпочинку на італійських курортах. На острові Капрі прогулюватися центральною площею містечка з оголеним торсом або голосно шелепати сандалями по бруківці може коштувати штрафу у дві сотні євро.
У деяких зонах відпочинку на Лігурійському узбережжі існують штрафи для тих, хто в купальнику йде купувати морозиво до кондитерської в центрі міста. А в Тоскані збираються заборонити навіть зведення пісочних замків. Це невдоволено сприймають передусім батьки, для котрих пісочні будівництва – улюблена забава їхніх дітей.
Окрім цих заборон, є ще купа правил поведінки, яких в Італії не завжди дотримуються: не смітити, не говорити голосно по телефону, не вмикати на всю потужність радіоприймач і не грати в м’яча близько біля лежаків, де відпочивають інші курортники…
Наближається розпал сезону, і боротьба між тими, хто прагне розваг, а хто спокійного відпочинку, тільки починається.
(Рим – Прага – Київ)
Таких клієнтів масажисти-аматори зі Сходу носом чують. Кілька крапель духмяного масла, трохи крему – і до роботи. Дехто споглядає процес із підозрою: «Ні, я на пропозиції масажистів під час відпочинку не погоджуюся. Не довіряю. Хтозна, які препарати вони використовують».
Нинішнього літа Міністерство охорони здоров’я Італії сказало: досить! Пляжний шезлонг – не місце для терапевтичних процедур, тим паче, коли це роблять непрофесійні руки. Адже замість того, щоб позбутися болю в спині чи підкріпити м’язи, у такий спосіб можна погіршити здоров’я.
Лікар-масажист Мікеле Де Моннієр пояснює: «Внаслідок непрофесійних масажів можлива поява дерматиту, інфекційних захворювань шкіри, оскільки масажисти-любителі не дотримуються правил гігієни, використовують масла невідомого походження. Також ці масажисти нічого не знають про можливі патології пацієнта».
Як кажуть урядовці, пляжні непрофесійні масажі не лише ризиковані для здоров’я, але й є ознакою поганого виховання. Дбати про своє тіло і здійснювати лікувально-естетичні процедури необхідно у відповідних місцях.
Власні «пляжні заборони» в Італії скрізь
Схоже, заборони залишаються популярним засобом для виховання культури відпочинку на італійських курортах. На острові Капрі прогулюватися центральною площею містечка з оголеним торсом або голосно шелепати сандалями по бруківці може коштувати штрафу у дві сотні євро.
У деяких зонах відпочинку на Лігурійському узбережжі існують штрафи для тих, хто в купальнику йде купувати морозиво до кондитерської в центрі міста. А в Тоскані збираються заборонити навіть зведення пісочних замків. Це невдоволено сприймають передусім батьки, для котрих пісочні будівництва – улюблена забава їхніх дітей.
Окрім цих заборон, є ще купа правил поведінки, яких в Італії не завжди дотримуються: не смітити, не говорити голосно по телефону, не вмикати на всю потужність радіоприймач і не грати в м’яча близько біля лежаків, де відпочивають інші курортники…
Наближається розпал сезону, і боротьба між тими, хто прагне розваг, а хто спокійного відпочинку, тільки починається.
(Рим – Прага – Київ)
