Родина Копчуків 20 років виготовляє ліжники – теплі гуцульські ковдри з овечої вовни. Роблять особливі, фестивальні – вони більші і важчі. Дружина Оля є праправнучкою відомого різьбяра Юрія Шкрібляка, старший син-студент придумує візерунки, молодший, семикласник, теж уміє ткати.
Василь Копчук каже, що то не дуже прибуткова справа. «Якщо б не їздив по виставках, по фестивалях, то зараз це дуже важко. Ті люди, які роблять ліжники на базар, якщо там на ліжнику є 5–10 гривень заробітку, то ви самі розумієте, скільки треба тих ліжників зробити, щоб у теперішній час прожити. Якщо по-чесному, ми виживаємо тільки з цього, в нас нема іншого заробітку».
Народні корені слід підживлювати
Сьогодні у ліжникарів проблем чимало – від того, де взяти якісну вовну, бо овець усе менше, барвники, до того, де збувати свою продукцію (і це найважче). Одна з ідей створення мистецько-туристського центру «Гуцульська ґражда» – якраз відродження і популяризація цього виду народної творчості.
Три роки ідея, підтримана на найвищому рівні, тим більше, що в Яворові розпочинав свою трудову діяльність Віктор Ющенко, залишалася не підкріпленою коштами. Тому вирішили вдатися до давнього гуцульського звичаю «закладин», коли громадою розпочинають будівництво.
Сама ж ідея такого центру належить директорові Яворівської школи, членові-кореспонденту Академії педагогічних наук України Петрові Лосюку. «Стан народного мистецтва – це наше обличчя в той час, коли йдуть такі глобалізаційні процеси, щоб ми не розмилися в Європі, у світі. До речі, Західна Європа втратила ці корені. У нас іще здорові корені народного мистецтва, вони ще живуть, лиш потрібно їх підживити», – каже він.
Майстер-класи: як народжується диво
Яворів славиться не лише ліжниками – тут творять і різьбярі, і вишивальники, і писанкарі, і мосяжники. Причому займаються ремеслами династіями.
Тож у мистецькому центрі діятимуть майстер-класи різьби по дереву, вишивки, писанкарства, ліжникарства. Можна буде побачити, як усе це створюється.
Можна буде і самому щось спробувати зробити. Для туристів – цікава принада.
Водночас не забуватимуть і про рекламу своєї діяльності – створення фільмів, видання буклетів тощо.
А традиції народних ремесел у Яворові продовжуються віками, каже голова обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва Василь Корпанюк, теж уродженець цього села: «Воно унікальне село. Звичайно, варто, щоб у Яворові, на тій землі, був слід такий і щоб сьогодні, коли люди приїжджають, могли безпосередньо там побачити і ознайомитися з тим середовищем».
Під час сьогоднішнього свята «Барвограй» можна буде побачити і придбати вироби гуцульських майстрів. Відбудеться також презентація перевиданої книги Ярослава Окуневського «Листи з чужини».
(Яворів – Прага – Київ)
Василь Копчук каже, що то не дуже прибуткова справа. «Якщо б не їздив по виставках, по фестивалях, то зараз це дуже важко. Ті люди, які роблять ліжники на базар, якщо там на ліжнику є 5–10 гривень заробітку, то ви самі розумієте, скільки треба тих ліжників зробити, щоб у теперішній час прожити. Якщо по-чесному, ми виживаємо тільки з цього, в нас нема іншого заробітку».
Народні корені слід підживлювати
Сьогодні у ліжникарів проблем чимало – від того, де взяти якісну вовну, бо овець усе менше, барвники, до того, де збувати свою продукцію (і це найважче). Одна з ідей створення мистецько-туристського центру «Гуцульська ґражда» – якраз відродження і популяризація цього виду народної творчості.
Три роки ідея, підтримана на найвищому рівні, тим більше, що в Яворові розпочинав свою трудову діяльність Віктор Ющенко, залишалася не підкріпленою коштами. Тому вирішили вдатися до давнього гуцульського звичаю «закладин», коли громадою розпочинають будівництво.
Сама ж ідея такого центру належить директорові Яворівської школи, членові-кореспонденту Академії педагогічних наук України Петрові Лосюку. «Стан народного мистецтва – це наше обличчя в той час, коли йдуть такі глобалізаційні процеси, щоб ми не розмилися в Європі, у світі. До речі, Західна Європа втратила ці корені. У нас іще здорові корені народного мистецтва, вони ще живуть, лиш потрібно їх підживити», – каже він.
Майстер-класи: як народжується диво
Яворів славиться не лише ліжниками – тут творять і різьбярі, і вишивальники, і писанкарі, і мосяжники. Причому займаються ремеслами династіями.
Тож у мистецькому центрі діятимуть майстер-класи різьби по дереву, вишивки, писанкарства, ліжникарства. Можна буде побачити, як усе це створюється.
Можна буде і самому щось спробувати зробити. Для туристів – цікава принада.
Водночас не забуватимуть і про рекламу своєї діяльності – створення фільмів, видання буклетів тощо.
А традиції народних ремесел у Яворові продовжуються віками, каже голова обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва Василь Корпанюк, теж уродженець цього села: «Воно унікальне село. Звичайно, варто, щоб у Яворові, на тій землі, був слід такий і щоб сьогодні, коли люди приїжджають, могли безпосередньо там побачити і ознайомитися з тим середовищем».
Під час сьогоднішнього свята «Барвограй» можна буде побачити і придбати вироби гуцульських майстрів. Відбудеться також презентація перевиданої книги Ярослава Окуневського «Листи з чужини».
(Яворів – Прага – Київ)