Директор Макіївського театру юного глядача Владислав Слухаєнко каже, що донецькі театри відчувають постійний брак не лише акторських, але і технічних кадрів.
«Не те щоб у Донецьку, а навіть у сусідніх регіонах відсутні навчальні заклади, що готують спеціалістів, скажімо, з технічного забезпечення світла під час вистави. В найближчому регіоні це Одеське училище, що випускає дуже мало таких спеціалістів, і вони в першу чергу розлітаються по концертних організаціях, які мають можливість належним чином оплачувати їх працю. Дефіцит кадрів спеціалістів театру не тільки в нашому театрі відчувається, ті ж проблеми мають і музично-драматичний, і оперний театри», – скаржиться театральний керівник.
Дитячий театр як непрестижний театр, що фінансується за залишковим принципом, найбільше потерпає від кризи в мистецькій освіті і в культурній сфері взагалі.
Плануючи бюджет-2009, обласна рада вказала театрові на його дотаційність, і актори пережили кілька моторошних днів, коли містом ходили чутки, що театр юного глядача в Донецькій області, один із семи таких театрів в Україні, закриють.
Але біда минулась. Театр не закрили і навіть пообіцяли створити навчальний заклад для підготовки акторів. Але на які кошти і в який термін, не сказали.
Заступник начальника управління культури Донецької облдержадміністрації Надія Іжболдіна розповідає, що в них розробляють такий напрям, як відкриття театрального відділення на базі Маріупольського музучилища, хоча поки що це тільки проект.
«Але це свідчить, що є проблема кадрів, але ми намагаємось її вирішувати на законодавчому рівні», – додає вона.
Проблеми театрів тільки загострюються
Директор інституту «Всесвітній театральний досвід» Сергій Остренко, за походженням донеччанин, вважає, що всі театральні проблеми, такі, як нестача кадрів, фінансування і уваги з боку влади до театрів, за часи незалежності України тільки погіршилися.
«У 1991 році взяли й закрили державу. На щастя, неможливо так само закрити мистецтво театру», – вважає цей діяч.
«Якщо його закрити, то потрібно буде все починати на порожньому місці. Тому що мистецтво театру – це не тільки спектакль, який ми бачимо, це й велика кількість професій, і не тільки акторських. Це цілий світ, що існує тисячоліттями. Відмінити театр неможливо, але найкращий спосіб його вбити – це не розвивати його», – каже він.
Акторка Олена Кондрашкіна кожного разу, виходячи на сцену, відчуває цю проблему.
«Взагалі в нас культура, освіта стоять на такому рівні, що просто виникає проблема майбутнього нації. Ми працюємо в театрі юного глядача, до нас приходять діти і ми повинні їм щось дати, але іноді просто волосся дибки стає, настільки вони далекі від нас. Немає в державі структури, що буде підтримувати людей, які бажають працювати на благо майбутнього нації», – шкодує акторка.
Відсутність удосконалень в системі театральної освіти, вважають актори, як раз і є першим кроком для того, щоб знищити театр. А разом із театром можна втратити майбутнє молодих українців, попереджають актори.
(Донецьк – Прага – Київ)
«Не те щоб у Донецьку, а навіть у сусідніх регіонах відсутні навчальні заклади, що готують спеціалістів, скажімо, з технічного забезпечення світла під час вистави. В найближчому регіоні це Одеське училище, що випускає дуже мало таких спеціалістів, і вони в першу чергу розлітаються по концертних організаціях, які мають можливість належним чином оплачувати їх працю. Дефіцит кадрів спеціалістів театру не тільки в нашому театрі відчувається, ті ж проблеми мають і музично-драматичний, і оперний театри», – скаржиться театральний керівник.
Дитячий театр як непрестижний театр, що фінансується за залишковим принципом, найбільше потерпає від кризи в мистецькій освіті і в культурній сфері взагалі.
Плануючи бюджет-2009, обласна рада вказала театрові на його дотаційність, і актори пережили кілька моторошних днів, коли містом ходили чутки, що театр юного глядача в Донецькій області, один із семи таких театрів в Україні, закриють.
Але біда минулась. Театр не закрили і навіть пообіцяли створити навчальний заклад для підготовки акторів. Але на які кошти і в який термін, не сказали.
Заступник начальника управління культури Донецької облдержадміністрації Надія Іжболдіна розповідає, що в них розробляють такий напрям, як відкриття театрального відділення на базі Маріупольського музучилища, хоча поки що це тільки проект.
«Але це свідчить, що є проблема кадрів, але ми намагаємось її вирішувати на законодавчому рівні», – додає вона.
Проблеми театрів тільки загострюються
Директор інституту «Всесвітній театральний досвід» Сергій Остренко, за походженням донеччанин, вважає, що всі театральні проблеми, такі, як нестача кадрів, фінансування і уваги з боку влади до театрів, за часи незалежності України тільки погіршилися.
«У 1991 році взяли й закрили державу. На щастя, неможливо так само закрити мистецтво театру», – вважає цей діяч.
«Якщо його закрити, то потрібно буде все починати на порожньому місці. Тому що мистецтво театру – це не тільки спектакль, який ми бачимо, це й велика кількість професій, і не тільки акторських. Це цілий світ, що існує тисячоліттями. Відмінити театр неможливо, але найкращий спосіб його вбити – це не розвивати його», – каже він.
Акторка Олена Кондрашкіна кожного разу, виходячи на сцену, відчуває цю проблему.
«Взагалі в нас культура, освіта стоять на такому рівні, що просто виникає проблема майбутнього нації. Ми працюємо в театрі юного глядача, до нас приходять діти і ми повинні їм щось дати, але іноді просто волосся дибки стає, настільки вони далекі від нас. Немає в державі структури, що буде підтримувати людей, які бажають працювати на благо майбутнього нації», – шкодує акторка.
Відсутність удосконалень в системі театральної освіти, вважають актори, як раз і є першим кроком для того, щоб знищити театр. А разом із театром можна втратити майбутнє молодих українців, попереджають актори.
(Донецьк – Прага – Київ)
