Коли фахівці правозахисного органу Євросоюзу провели опитування серед представників національних меншин у державах ЄС, то виявили, що лише кожен п’ятий знав організацію, яка надає підтримку людям, які зазнають дискримінації. Більшості (61%) також нічого не відомо про те, що закон забороняє відмовляти громадянам ЄС у роботі через їхню національність.
Ще у 2000 році Євросоюз вирішив, що кожна держава спільноти має створити окрему офіційну структуру, до якої можуть звертатися люди, що зазнають утисків. Але на практиці це не завжди спрацьовує.
Речниця Агентства Європейського Союзу з фундаментальних прав людини Вальтрауд Геллер у розмові з Радіо Свобода пояснила суть проблеми: «Коли жертви дискримінації не скаржаться, то про злочини ніхто не знає. Порушники не покарані. А політики не знають справжніх цифр. Ми знаємо, що це стосується і расизму, і гомофобії, і людей з обмеженими можливостями, і похилого віку. Це велика проблема».
Через це фахівці ЄС нагадують державам співдружності, що інформування громадян про їхні права є обов’язком владних структур, так само як і доступ до правосуддя на практиці, а не лише на папері.
Жертвам насильства допомагатимуть більше
Правозахисний орган Євросоюзу також закликає уряди ретельно документувати випадки дискримінації. Наразі більшість, 15 із 27 держав ЄС, або зовсім не оприлюднюють інформації про злочини на расистському ґрунті, або наводять обмежені дані про деякі справи, котрі дійшли до суду.
При цьому спостерігачі помітили і позитивні тенденції у захисті прав європейців за минулий рік. «Відбулися позитивні зрушення у справі компенсації жертвам насильницьких злочинів. Також у низці держав були добрі ініціативи з метою краще захистити дітей від сексуальної експлуатації», – зауважила Вальтруд Геллер.
Агентство Європейського Союзу з фундаментальних прав людини відкрили у Відні в 2007 році. Його завдання – збирати дані у правозахисній ділянці та надавати консультації державам ЄС для боротьби з проявами нетерпимості.
(Прага – Київ)
Ще у 2000 році Євросоюз вирішив, що кожна держава спільноти має створити окрему офіційну структуру, до якої можуть звертатися люди, що зазнають утисків. Але на практиці це не завжди спрацьовує.
Речниця Агентства Європейського Союзу з фундаментальних прав людини Вальтрауд Геллер у розмові з Радіо Свобода пояснила суть проблеми: «Коли жертви дискримінації не скаржаться, то про злочини ніхто не знає. Порушники не покарані. А політики не знають справжніх цифр. Ми знаємо, що це стосується і расизму, і гомофобії, і людей з обмеженими можливостями, і похилого віку. Це велика проблема».
Через це фахівці ЄС нагадують державам співдружності, що інформування громадян про їхні права є обов’язком владних структур, так само як і доступ до правосуддя на практиці, а не лише на папері.
Жертвам насильства допомагатимуть більше
Правозахисний орган Євросоюзу також закликає уряди ретельно документувати випадки дискримінації. Наразі більшість, 15 із 27 держав ЄС, або зовсім не оприлюднюють інформації про злочини на расистському ґрунті, або наводять обмежені дані про деякі справи, котрі дійшли до суду.
При цьому спостерігачі помітили і позитивні тенденції у захисті прав європейців за минулий рік. «Відбулися позитивні зрушення у справі компенсації жертвам насильницьких злочинів. Також у низці держав були добрі ініціативи з метою краще захистити дітей від сексуальної експлуатації», – зауважила Вальтруд Геллер.
Агентство Європейського Союзу з фундаментальних прав людини відкрили у Відні в 2007 році. Його завдання – збирати дані у правозахисній ділянці та надавати консультації державам ЄС для боротьби з проявами нетерпимості.
(Прага – Київ)
