– Ми весь час повторюємо, що у нас земля найкраща у світі і це весь наш потенціал. Це помилка. Якщо подивитися, що сьогодні уміє Україна, а я б як приклад привів останні збори Академії Наук України, – у виступах блискучі ідеї й технологічні рішення. Вони за своїм рівнем абсолютно відповідають сучасним цивілізаційним викликам. Якщо пройти першим поверхом Київської політехніки, то там, з одного боку, на стіні портрети великих винахідників – Сікорського, Корольова, а на іншій стіні портрети переможців європейських олімпіад з математики та програмування. Просто дивуєшся, скільки людей у нас ,здатних на серйозний прорив у науці та технологіях! Ми зовсім не бідна країна. У нас є ресурси!
– Інтелектуальні є. Але чому вони себе поки не проявляють у вирішенні стратегічних проблем? Патріотизму немає чи амбіцій не вистачає?
– Амбіцій вистачає. Не вистачає уваги держави. Якщо врахувати, що весь час незалежності України – це політична боротьба, а не розбудова держави й суспільства, то у багатьох людей опускаються руки. Вони починають сумніватися у тому, що взагалі потрібні своїй країні. Досягнення, інтелект наших людей використовується зараз у всьому світі. Я думаю, що інтелектуальний і науковий потенціал – це найголовніший наш резерв. Якби його зараз залучили для вирішення конкретних питань, то ми б швидко зупинили «падіння у прірву» і розпочали швидкий розвиток. Якщо це не зробити зараз, то це наше головне багатство почне нівелюватися. І це буде найстрашнішою втратою.
– Чи може літакобудування і ракетно-космічна галузь стати тією ланкою, яка зможе витягнути Україну з кризи?
– Якщо дійсно сьогодні вкласти гроші у ці галузі й приділити їм державну увагу, це справді призведе до серйозного розвитку техніки формування адекватної запитаності інтелекту. Це те, що у нас конкуретноздатне і з чим ми поки ще можемо виходити на будь-який світовий ринок. Це, безумовно, той локомотив, який би повіз Україну вперед. Тому я не критикую Юлію Тимошенко у її декларованому бажанні підтримати літакобудування. Але сподіваюся чітких послідовних дій, щоб наші високотехнологічні галузі «не жили лише від візиту до візиту» Прем’єр-міністра.
(Київ – Прага)
