– Погіршення ставлення до України почалося приблизно з 2004 року, зі скандалу навколо фальсифікації виборів в Україні, а потім з Помаранчевої революції. Тоді кремлівська адміністрація розгорнула потужну антиукраїнську, антидемократичну пропаганду. Поступово ця пропаганда почала приносити плоди. При чому Україна у цій пропаганді представлялася, не як самостійна держава і суспільство, а як країна, якою маніпулюють Сполучені Шати. Відповідно і керівництво України представлялося, як маріонетковий режим. Будь-які дії українського керівництва, чи то спрямовані на вступ України до Європейського Союзу, чи до НАТО, представлялися як дії, що спрямовані проти інтересів та безпеки Росії.
– Пане Гудков, ви говорите, що пропаганда була дієвою, а чи вплинула вона на ставлення росіян до українців, як до громадян держави Україна?
– Ні, різниця все ж є між ставленням до української держави і до українців. Ставлення до українців залишається позитивним, бо відчувається близькість культур, світогляду, навіть мовна близькість. Значну роль відіграють і родинні зв’язки, 15-17% росіян говорять, що в них є родичі в Україні. Все це визначає позитивне ставлення до українців як до народу, а ось до держави ставлення змінилося помітно.
– Що, на Ваш погляд, могло б позитивно вплинути на ставлення росіян до України?
– Взагалі-то припинення цієї агресивної пропаганди. Оскільки усі телевізійні канали є під контролем держави, адміністрації президента та регіональної влади, то пропаганда є масованою, активною, та, на жаль, дуже ефективною. Що ж до тієї частини суспільства, яка є демократично орієнтованою, то Україна обманула багато їхніх надій на більшу демократизацію, на зближення з Європейським Союзом. Ці надії виявилися марними, що викликало велике розчарування у значної частини інтелектуальної та демократичної еліти Росії. Це дуже шкода.
(Прага – Київ)
– Пане Гудков, ви говорите, що пропаганда була дієвою, а чи вплинула вона на ставлення росіян до українців, як до громадян держави Україна?
– Ні, різниця все ж є між ставленням до української держави і до українців. Ставлення до українців залишається позитивним, бо відчувається близькість культур, світогляду, навіть мовна близькість. Значну роль відіграють і родинні зв’язки, 15-17% росіян говорять, що в них є родичі в Україні. Все це визначає позитивне ставлення до українців як до народу, а ось до держави ставлення змінилося помітно.
– Що, на Ваш погляд, могло б позитивно вплинути на ставлення росіян до України?
– Взагалі-то припинення цієї агресивної пропаганди. Оскільки усі телевізійні канали є під контролем держави, адміністрації президента та регіональної влади, то пропаганда є масованою, активною, та, на жаль, дуже ефективною. Що ж до тієї частини суспільства, яка є демократично орієнтованою, то Україна обманула багато їхніх надій на більшу демократизацію, на зближення з Європейським Союзом. Ці надії виявилися марними, що викликало велике розчарування у значної частини інтелектуальної та демократичної еліти Росії. Це дуже шкода.
(Прага – Київ)
