Владна британська Лейбористська партія зазнала розгрому на виборах до Європейського парламенту, здобувши найнижчу підтримку виборців із часу Першої світової війни.
Проте її лідер прем’єр-міністр Ґордон Браун і далі чіпляється за владу, відмовляючись піти у відставку. Він продовжує наполягати, що є найкращою особою для виведення Британії з кризи.
Газети розмірковують про причини такої поведінки Брауна. Зокрема, словенський щоденник Delo пише: «Мабуть, він сподівається, що фінансовий ринок та економіка невдовзі почнуть виказувати ознаки одужання і що через це його публічний імідж поліпшиться. Може, він вірить, що є добрим лідером і вже точно кращим, ніж харизматичний суперник, консерватор Дейвід Камрон. Але можливо й те, що він залишається, бо надто довго, ціле десятиріччя, був у тіні як міністр фінансів, тож тепер хоче трохи потішитися перебуванням у центрі уваги… Але ж нині він має гідний жалю імідж непопулярного прем’єр-міністра з величезними колами під очима і надзвичайно поганим політичним щастям».
Британське видання Guardian пише, що Браун «і далі шкутильгатиме, як «поранений слон», якщо бунтівники в його лейбористській парламентській фракції не зберуть необхідні 70 підписів, щоб змусити когось кинути йому виклик на посаді лідера партії… У фатальну для лейбористів ніч партія здобула лише 15,8 відсотка голосів виборців… Лейбористи опинилися на другому місці після торі у Вельсі, вперше з 1918 року, і одержали у Шотландії найнижчу частку голосів із часу перед Першою світовою війною. У час, коли Браун завершує перестановки у своєму кабінеті, стався черговий відступ: він був змушений звільнити Джейн Кеннеді, міністра довкілля, бо вона відмовилася підписати обіцянку лояльності до прем’єр-міністра».
Портуґальська газета Diário de Notícias твердить, що ЄС залишається успішним проектом, попри те, що велике число виборців не прийшли на вибори до Європарламенту: «Європа – це та остання річ, яка нині хвилює європейців… На жаль, європейські інституції більш відповідальні за цю байдужість, ніж за сам успіх проекту. Великим досягненням засновників Європейської економічної спільноти було розуміння, що єдиною річчю, яка може об’єднати різні народи, є економіка. І навіть сьогодні економіка є єдиною причиною, чому сусіди ЄС хочуть до нього приєднатися… Але цю засадничу правду… легко забувають у кабінетах ЄС. Там люди живуть мрійництвом, замислюють ідеали… Саме тому, попри величезний рівень неучасті у виборах і фіаско з конституцією та лісабонською угодою, єврократи й далі наполягають на планах створення суперструктури, яку ніхто не розуміє».
У Польщі інвестори більше не зможуть скуповувати один за одним невеликі пакети акцій нафтової компанії PKN Orlen. Це зроблено, щоб відвернути придбання невідомими інвесторами контрольного пакету цієї компанії. Досі інвестор був змушений вказувати своє ім’я, якщо купував більше 5 відсотків акцій. Нове правило може відвернути тихе перебрання контролю над підприємством росіянами. Польський щоденник Rzeczpospolita пише: «Росія скуповує все, що може, якою б не була ціна. Багато галасу наробило перебрання росіянами 20-відсоткового пакету, що належав Австрії, в найбільшій угорській нафтовій компанії MOL… Росіяни не припинили викуповувати в інших країнах (через кризу). Хоча у цьому загалом нема нічого злого, це має відбуватися цивілізованим шляхом».
(Лондон – Прага – Київ)
Проте її лідер прем’єр-міністр Ґордон Браун і далі чіпляється за владу, відмовляючись піти у відставку. Він продовжує наполягати, що є найкращою особою для виведення Британії з кризи.
Газети розмірковують про причини такої поведінки Брауна. Зокрема, словенський щоденник Delo пише: «Мабуть, він сподівається, що фінансовий ринок та економіка невдовзі почнуть виказувати ознаки одужання і що через це його публічний імідж поліпшиться. Може, він вірить, що є добрим лідером і вже точно кращим, ніж харизматичний суперник, консерватор Дейвід Камрон. Але можливо й те, що він залишається, бо надто довго, ціле десятиріччя, був у тіні як міністр фінансів, тож тепер хоче трохи потішитися перебуванням у центрі уваги… Але ж нині він має гідний жалю імідж непопулярного прем’єр-міністра з величезними колами під очима і надзвичайно поганим політичним щастям».
Британське видання Guardian пише, що Браун «і далі шкутильгатиме, як «поранений слон», якщо бунтівники в його лейбористській парламентській фракції не зберуть необхідні 70 підписів, щоб змусити когось кинути йому виклик на посаді лідера партії… У фатальну для лейбористів ніч партія здобула лише 15,8 відсотка голосів виборців… Лейбористи опинилися на другому місці після торі у Вельсі, вперше з 1918 року, і одержали у Шотландії найнижчу частку голосів із часу перед Першою світовою війною. У час, коли Браун завершує перестановки у своєму кабінеті, стався черговий відступ: він був змушений звільнити Джейн Кеннеді, міністра довкілля, бо вона відмовилася підписати обіцянку лояльності до прем’єр-міністра».
Портуґальська газета Diário de Notícias твердить, що ЄС залишається успішним проектом, попри те, що велике число виборців не прийшли на вибори до Європарламенту: «Європа – це та остання річ, яка нині хвилює європейців… На жаль, європейські інституції більш відповідальні за цю байдужість, ніж за сам успіх проекту. Великим досягненням засновників Європейської економічної спільноти було розуміння, що єдиною річчю, яка може об’єднати різні народи, є економіка. І навіть сьогодні економіка є єдиною причиною, чому сусіди ЄС хочуть до нього приєднатися… Але цю засадничу правду… легко забувають у кабінетах ЄС. Там люди живуть мрійництвом, замислюють ідеали… Саме тому, попри величезний рівень неучасті у виборах і фіаско з конституцією та лісабонською угодою, єврократи й далі наполягають на планах створення суперструктури, яку ніхто не розуміє».
У Польщі інвестори більше не зможуть скуповувати один за одним невеликі пакети акцій нафтової компанії PKN Orlen. Це зроблено, щоб відвернути придбання невідомими інвесторами контрольного пакету цієї компанії. Досі інвестор був змушений вказувати своє ім’я, якщо купував більше 5 відсотків акцій. Нове правило може відвернути тихе перебрання контролю над підприємством росіянами. Польський щоденник Rzeczpospolita пише: «Росія скуповує все, що може, якою б не була ціна. Багато галасу наробило перебрання росіянами 20-відсоткового пакету, що належав Австрії, в найбільшій угорській нафтовій компанії MOL… Росіяни не припинили викуповувати в інших країнах (через кризу). Хоча у цьому загалом нема нічого злого, це має відбуватися цивілізованим шляхом».
(Лондон – Прага – Київ)
