Владна еліта Росії виносить свою «негідницьку тактику» й поза свої кордони, каже один із авторів дослідження, експерт із російських питань Даніел Кіммідж. «У зовнішній політиці Росії керівним принципом є не абстрактне поняття національних інтересів, як у демократичних країнах, а значно вужчі інтереси еліти – експорт енергоносіїв і зручні зв’язки з режимами-однодумцями, з якими легше проробляти такі самі оборудки за кордоном, як вони проробляють у себе вдома», – каже аналітик.
І у внутрішній політиці керівництво Росії, що є зібранням неформальних кланових клік, захищає «переважно декоративні» виборні інституції тим, що пропонує громадськості оповідки про «суверенну демократію» та войовничий ретроградний націоналізм, мовиться в доповіді.
Кремль прямо чи непрямо контролює найважливіші засоби інформації країни, серед яких усі загальнонаціональні телеканали і багато газет та інтернет-видань. У поєднанні з цінами на експортовані нафту й газ, які донедавна все зростали, це забезпечувало принаймні мовчазну згоду більшості населення з такою політикою.
Крім Росії, до п’ятірки таких режимів увійшли ще Китай, Іран, Венесуела й Пакистан – геополітично важливі країни, що належать до світових економічних, політичних і безпекових мереж і мають потужний вплив на міжнародну політику і на регіональному, і на світовому рівнях.
Спільні риси антидемократичних режимів
Ці країни ніби дуже різні, але мають спільні риси. Кожною з них керує відносно вузька група, яка використовує силу й багатства держави в першу чергу для того, щоб задовольнити власні інтереси і забезпечити собі підтримку мас. Кожна з них підтримує і застосовує антидемократичні стандарти і цінності і у внутрішніх справах, і за кордоном, а відсутність підзвітності призводить до репресивного й деспотичного урядування і до повсюдного розквіту корупції. І, нарешті, відсутність таких механізмів, як вибори зі справжнім вибором, вільні засоби інформації, незалежні організації громадянського суспільства і верховенство права робить ці режими внутрішньо нестабільними, бо проблеми й результати безвідповідальної політики наростають і можуть перерости в значні кризи.
Ці режими, мовиться у звіті, також підривають зусилля на розвиток демократії й прав людини і на регіональному, і загальносвітовому рівнях, у таких організаціях, як Організація Об’єднаних Націй, Організація з безпеки і співпраці в Європі чи Організація американських держав.
Доповідь закликає демократичні країни світу міцніше об’єднатися проти наступу тоталітаризму і краще захищати демократичні інституції від його впливу.
«Політики, здається, не розуміють, яку небезпеку становлять для демократії й верховенства права в усьому світі ці авторитарні моделі 21-го століття… Авторитарні режими, які беззаконно правують у своїх кордонах, розмивають і міжнародні норми й стандарти, що їх демократичний світ розбудовував останніми десятиріччями, і погрожують експортувати нестабільність і зловживання, породжувані їхніми режимами», – застерігають автори звіту.
Ознайомитися з ним повністю англійською мовою можна в інтернеті за адресою: www.underminingdemocracy.org
(Прага – Київ)
І у внутрішній політиці керівництво Росії, що є зібранням неформальних кланових клік, захищає «переважно декоративні» виборні інституції тим, що пропонує громадськості оповідки про «суверенну демократію» та войовничий ретроградний націоналізм, мовиться в доповіді.
Кремль прямо чи непрямо контролює найважливіші засоби інформації країни, серед яких усі загальнонаціональні телеканали і багато газет та інтернет-видань. У поєднанні з цінами на експортовані нафту й газ, які донедавна все зростали, це забезпечувало принаймні мовчазну згоду більшості населення з такою політикою.
Крім Росії, до п’ятірки таких режимів увійшли ще Китай, Іран, Венесуела й Пакистан – геополітично важливі країни, що належать до світових економічних, політичних і безпекових мереж і мають потужний вплив на міжнародну політику і на регіональному, і на світовому рівнях.
Спільні риси антидемократичних режимів
Ці країни ніби дуже різні, але мають спільні риси. Кожною з них керує відносно вузька група, яка використовує силу й багатства держави в першу чергу для того, щоб задовольнити власні інтереси і забезпечити собі підтримку мас. Кожна з них підтримує і застосовує антидемократичні стандарти і цінності і у внутрішніх справах, і за кордоном, а відсутність підзвітності призводить до репресивного й деспотичного урядування і до повсюдного розквіту корупції. І, нарешті, відсутність таких механізмів, як вибори зі справжнім вибором, вільні засоби інформації, незалежні організації громадянського суспільства і верховенство права робить ці режими внутрішньо нестабільними, бо проблеми й результати безвідповідальної політики наростають і можуть перерости в значні кризи.
Ці режими, мовиться у звіті, також підривають зусилля на розвиток демократії й прав людини і на регіональному, і загальносвітовому рівнях, у таких організаціях, як Організація Об’єднаних Націй, Організація з безпеки і співпраці в Європі чи Організація американських держав.
Доповідь закликає демократичні країни світу міцніше об’єднатися проти наступу тоталітаризму і краще захищати демократичні інституції від його впливу.
«Політики, здається, не розуміють, яку небезпеку становлять для демократії й верховенства права в усьому світі ці авторитарні моделі 21-го століття… Авторитарні режими, які беззаконно правують у своїх кордонах, розмивають і міжнародні норми й стандарти, що їх демократичний світ розбудовував останніми десятиріччями, і погрожують експортувати нестабільність і зловживання, породжувані їхніми режимами», – застерігають автори звіту.
Ознайомитися з ним повністю англійською мовою можна в інтернеті за адресою: www.underminingdemocracy.org
(Прага – Київ)
