Із падінням цін на нафту, а за ними і на газ, Росія і «Газпром», втрачають гроші. Країни Центральної Азії та Азербайджан зацікавлені в альтернативних шляхах експорту своїх енергоносіїв. Ситуація на ринку очевидно складається на користь покупця, говорить оглядач Радіо Свобода в Брюсселі Ахто Лоб’якас.
«Якщо колись може бути час для того, щоб Європейський Союз розрубав «гордіїв вузол» енергетичної залежності від Росії, чи, точніше, позбавився від російського посередництва і контролю над шляхами енергопостачання з Центральної Азії, то цей час саме настав», – каже оглядач.
Але, незважаючи на деякі кроки у цьому напрямку, такі, як саміт «Південного коридору», який нещодавно пройшов у Празі, ЄС може втратити доступ до регіону, що має вдвічі більші поклади енергоносіїв, ніж Росія. Про це не втомлюються нагадувати й самі європейські чиновники. І все через те, що ЄС ставиться до постачання енергоносіїв як до суто економічного питання, вважає Ахто Лоб’якас.
Він говорить, що європейські чиновники щиро вірять у те, що ринкові сили все розставлять на свої місця і що для політичного втручання немає потреби. Але такий підхід, на його думку, ігнорує висновки експертів, які говорять, що країни Центральної Азії ще довго не будуть взірцем демократії і вільного ринку і що там для європейських компаній будуть існувати політичні та юридичні ризики. А їх, на думку Ахто Лоб’якаса, зможе вирішити тільки політичне втручання.
Політика ЄС у Центральній Азії та на Кавказі, через який пролягатимуть проектовані енергетичні шляхи, на думку оглядача Радіо Свобода, занадто ідеалістична у порівнянні з конкретними геополітичними інтересами, які переслідує Росія у цьому регіоні.
Європа має відкинути сентименти і почати твердо переслідувати власні інтереси, якщо вона не хоче програти в енергетичній конкуренції, каже оглядач: «Європа повинна знайти в собі мужність розробити відверту політичну зовнішню енергетичну стратегію, яка поставить на перше місце її власні інтереси. І серед них – зменшення залежності від Росії як постачальника чи транзитера».
Така стратегія, на думку брюссельського оглядача Радіо Свобода, допоможе не лише вирішити енергетичні проблеми, але і значно збільшить її важелі впливу на регіон, що матиме позитивний ефект для усіх залучених сторін.
(Прага – Київ)
«Якщо колись може бути час для того, щоб Європейський Союз розрубав «гордіїв вузол» енергетичної залежності від Росії, чи, точніше, позбавився від російського посередництва і контролю над шляхами енергопостачання з Центральної Азії, то цей час саме настав», – каже оглядач.
Але, незважаючи на деякі кроки у цьому напрямку, такі, як саміт «Південного коридору», який нещодавно пройшов у Празі, ЄС може втратити доступ до регіону, що має вдвічі більші поклади енергоносіїв, ніж Росія. Про це не втомлюються нагадувати й самі європейські чиновники. І все через те, що ЄС ставиться до постачання енергоносіїв як до суто економічного питання, вважає Ахто Лоб’якас.
Він говорить, що європейські чиновники щиро вірять у те, що ринкові сили все розставлять на свої місця і що для політичного втручання немає потреби. Але такий підхід, на його думку, ігнорує висновки експертів, які говорять, що країни Центральної Азії ще довго не будуть взірцем демократії і вільного ринку і що там для європейських компаній будуть існувати політичні та юридичні ризики. А їх, на думку Ахто Лоб’якаса, зможе вирішити тільки політичне втручання.
Політика ЄС у Центральній Азії та на Кавказі, через який пролягатимуть проектовані енергетичні шляхи, на думку оглядача Радіо Свобода, занадто ідеалістична у порівнянні з конкретними геополітичними інтересами, які переслідує Росія у цьому регіоні.
Європа має відкинути сентименти і почати твердо переслідувати власні інтереси, якщо вона не хоче програти в енергетичній конкуренції, каже оглядач: «Європа повинна знайти в собі мужність розробити відверту політичну зовнішню енергетичну стратегію, яка поставить на перше місце її власні інтереси. І серед них – зменшення залежності від Росії як постачальника чи транзитера».
Така стратегія, на думку брюссельського оглядача Радіо Свобода, допоможе не лише вирішити енергетичні проблеми, але і значно збільшить її важелі впливу на регіон, що матиме позитивний ефект для усіх залучених сторін.
(Прага – Київ)
