Книга стала результатом дослідницького пошуку обласної науково-редакційної групи в архівосховищах України. У ній розкриваються причини, характер, специфіка, перебіг політичних репресій тоталітарної доби в Рівненській області, йдеться про масштаби порушень та опір з боку місцевого населення, українських національно-визвольних формувань. Наведені десятки прикладів брутальної розправи каральних органів з українською молоддю, яка виявляла непокору більшовицькому режимові – учнями, студентами, призовниками, комсомольцями.
Документи свідчать: на території області функціонували 9 радянських міжобласних структур, які узгоджували дії органів держбезпеки та внутрішніх військ. Наслідок – 30 тисяч репресованих мешканців краю. Архівні матеріали доводять, що у діяльності спецгруп мали місце не просто протиправні дії (так звані порушення соціалістичної законності), а дії, які не можуть бути визначені інакше, як злочини проти людства, каже член науково-редакційної групи книги, завідувач Рівненського інституту дослідів Волині Ігор Марчук.
Професор Володимир Трофимович: «Про «сильну руку» говорять ті, хто не пережив репресій».
«Перед нами була мета віднайти документи, які ще ніде не були оприлюднені, щоб усі могли їх проаналізувати. Ми тут бачимо, як подає інформацію радянська влада. І як реагують на це населення і повстанці», – сказав Ігор Марчук.
Помилки минулого: герої – серед репресованих, бандити – серед реабілітованих…
Ось, скажімо, проти учасників однієї з таких спецгруп прокурор порушив кримінальну справу – за те, що вони знищили надто багато людей, котрі були направлені на Рівненщину на роботу зі східної України – розповідає Ігор Марчук: «Там є витяг з кримінальної справи – учасники цієї спецгрупи були притягнуті до відповідальності, але оскільки слідчі не виявили в їхніх діях жодного складу злочину, тобто, вони активно боролися під маскою повстанців – їх було випущено, а кримінальна справа по них була припинена».
За словами Ігоря Марчука, іноді виникає дискусія, що робити з такими кримінальними справами, коли є висновок по них прокурора, що вони реабілітовані, але поміщати цих людей в той список реабілітованих ми не маємо морального права.
«Думаю, що в цьому випадку будуть зроблені важливі кроки. Тому що навіть зараз служба безпеки готує двохтомник про діяльність цих агентурно-бойових груп, які діяли під маркою повстанців – як написано в Бібілії, «Немає нічого таємного – все виявиться», – зазначив Ігор Марчук.
Відкриті архіви – ключ до таємниць
Скажімо, рапорт майора Соколова – керівника однієї зі спецгруп, котра діяла на території кількох районів Тернопільщини – генерал-майорові Горшкову на початку 1945 року, який називає причину реконспірації спецгруп перед українським підпіллям та населенням: «Ця реконспірація сталася тому, що майже всі райвідділи, переважно Рівненської області, організували спецгрупи, якими намагалися діяти під виглядом банд».
Книга рясніє повідомленнями про діяльність і бездіяльність прокурорів різного рангу. Цікавим є факт, що окремі прокурори все ж насмілювалися заявляти про порушення, наголошує кандидат історичних наук Любов Галуха: «Я б хотіла згадати тут прізвище Сергєєва, який був помічником прокурора Рівненської області, і який в той час спробував противитись тій машині, яка несла терор своїми діями, насмілився вказувати на порушення у діях (спецгруп), на те, що якісь терористичні моменти використовуються щодо мирного населення. Це був дуже відважний крок».
Незважаючи на масштабний характер репресій, мешканців Рівненської, Тернопільської, Волинської областей не можна вважати жертвами злочинного режиму, адже вони активно боролися за власну свободу й чинили постійний спротив. Про це свідчать матеріали допитів і рішення судових засідань, а також документи про цілковите знищення цілих волинських родин, у яких не лишилося нащадків.
Книгу можна доповнювати новими томами, які б розповідали про репресії стосовно окремих груп населення – за національною, релігійною, соціальною ознаками, стверджують укладачі. Разом із обуренням після знайомства з фактами очорнення повстанців руками гебістів охоплює впевненість у необхідності офіційного визнання УПА героями України і роздуми про неприпустимість повернення авторитарного режиму на українські терени, каже доктор історичних наук, професор національного університету «Острозька академія» Володимир Трофимович: «Іноді я чую голоси невдоволених нинішнім станом речей в Україні людей, які кажуть, що нам треба «сильну руку, українського Сталіна, диктатуру для наведення порядку». Почитайте зміст цього тому, і ви побачите, як та «сильна рука» зламала долі і житті десятків тисяч наших краян. Чи вам такої влади потрібно сьогодні?»
Днями в управліннях Служби безпеки України у Рівненській та Волинській областях були відкриті інформаційно-довідкові зали, у яких науковці та дослідники трагічних сторінок історії комуністичного режиму зможуть мати відкритий доступ до ще донедавна засекречених архівів радянських спецслужб, пов’язаних із українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами. Відкритий електронний архів документів СБУ організували на виконання відповідних указів та доручень Президента України Віктора Ющенка.
(Рівне – Київ – Прага)
Документи свідчать: на території області функціонували 9 радянських міжобласних структур, які узгоджували дії органів держбезпеки та внутрішніх військ. Наслідок – 30 тисяч репресованих мешканців краю. Архівні матеріали доводять, що у діяльності спецгруп мали місце не просто протиправні дії (так звані порушення соціалістичної законності), а дії, які не можуть бути визначені інакше, як злочини проти людства, каже член науково-редакційної групи книги, завідувач Рівненського інституту дослідів Волині Ігор Марчук.
«Перед нами була мета віднайти документи, які ще ніде не були оприлюднені, щоб усі могли їх проаналізувати. Ми тут бачимо, як подає інформацію радянська влада. І як реагують на це населення і повстанці», – сказав Ігор Марчук.
Помилки минулого: герої – серед репресованих, бандити – серед реабілітованих…
Ось, скажімо, проти учасників однієї з таких спецгруп прокурор порушив кримінальну справу – за те, що вони знищили надто багато людей, котрі були направлені на Рівненщину на роботу зі східної України – розповідає Ігор Марчук: «Там є витяг з кримінальної справи – учасники цієї спецгрупи були притягнуті до відповідальності, але оскільки слідчі не виявили в їхніх діях жодного складу злочину, тобто, вони активно боролися під маскою повстанців – їх було випущено, а кримінальна справа по них була припинена».
За словами Ігоря Марчука, іноді виникає дискусія, що робити з такими кримінальними справами, коли є висновок по них прокурора, що вони реабілітовані, але поміщати цих людей в той список реабілітованих ми не маємо морального права.
«Думаю, що в цьому випадку будуть зроблені важливі кроки. Тому що навіть зараз служба безпеки готує двохтомник про діяльність цих агентурно-бойових груп, які діяли під маркою повстанців – як написано в Бібілії, «Немає нічого таємного – все виявиться», – зазначив Ігор Марчук.
Відкриті архіви – ключ до таємниць
Скажімо, рапорт майора Соколова – керівника однієї зі спецгруп, котра діяла на території кількох районів Тернопільщини – генерал-майорові Горшкову на початку 1945 року, який називає причину реконспірації спецгруп перед українським підпіллям та населенням: «Ця реконспірація сталася тому, що майже всі райвідділи, переважно Рівненської області, організували спецгрупи, якими намагалися діяти під виглядом банд».
Книга рясніє повідомленнями про діяльність і бездіяльність прокурорів різного рангу. Цікавим є факт, що окремі прокурори все ж насмілювалися заявляти про порушення, наголошує кандидат історичних наук Любов Галуха: «Я б хотіла згадати тут прізвище Сергєєва, який був помічником прокурора Рівненської області, і який в той час спробував противитись тій машині, яка несла терор своїми діями, насмілився вказувати на порушення у діях (спецгруп), на те, що якісь терористичні моменти використовуються щодо мирного населення. Це був дуже відважний крок».
Незважаючи на масштабний характер репресій, мешканців Рівненської, Тернопільської, Волинської областей не можна вважати жертвами злочинного режиму, адже вони активно боролися за власну свободу й чинили постійний спротив. Про це свідчать матеріали допитів і рішення судових засідань, а також документи про цілковите знищення цілих волинських родин, у яких не лишилося нащадків.
Книгу можна доповнювати новими томами, які б розповідали про репресії стосовно окремих груп населення – за національною, релігійною, соціальною ознаками, стверджують укладачі. Разом із обуренням після знайомства з фактами очорнення повстанців руками гебістів охоплює впевненість у необхідності офіційного визнання УПА героями України і роздуми про неприпустимість повернення авторитарного режиму на українські терени, каже доктор історичних наук, професор національного університету «Острозька академія» Володимир Трофимович: «Іноді я чую голоси невдоволених нинішнім станом речей в Україні людей, які кажуть, що нам треба «сильну руку, українського Сталіна, диктатуру для наведення порядку». Почитайте зміст цього тому, і ви побачите, як та «сильна рука» зламала долі і житті десятків тисяч наших краян. Чи вам такої влади потрібно сьогодні?»
Днями в управліннях Служби безпеки України у Рівненській та Волинській областях були відкриті інформаційно-довідкові зали, у яких науковці та дослідники трагічних сторінок історії комуністичного режиму зможуть мати відкритий доступ до ще донедавна засекречених архівів радянських спецслужб, пов’язаних із українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами. Відкритий електронний архів документів СБУ організували на виконання відповідних указів та доручень Президента України Віктора Ющенка.
(Рівне – Київ – Прага)
