За роки незалежності на шахтах Донеччини сталося 38 аварій, під час яких загинули понад 500 осіб і велика кількість гірників залишись понівеченими на все життя.
Турбота про шахтарські родини, що лишаються без годувальників, майже завжди лягає на плечі жінок, бо закони про державну підтримку у багатьох ситуаціях діють не на користь знедолених. Виходячи з цього, Міністерство праці та соціальної політики подало у Верховну Раду законопроект, що має узагальнити всі документи про підтримку родин загиблих шахтарів і внести всі необхідні правки, автоматично вирішуючи питання із житлом для шахтарських вдів і дітей, їх навчанням і пенсійними виплатами. Вартість реалізації документу – 20 мільярдів гривень.
Сьогодні міністр праці Людмила Денисова відвідала Донецьк, щоб дізнатись, на що саме скаржаться родичі загиблих шахтарів. «Нам там зверху не завжди видно, що у вас тут коїться», – зауважила вона.
А у відповідь пані Денисова і всі присутні на зустрічі почули:
«У мене чоловік загинув на шахті Абакумова в 91 році. Я залишилась з двома 5-місячними дочками-близнятами. Чоловік працював по основній професії, прохідник. Тоді це були гроші, а зараз я отримую на двох дітей регресну допомогу 960 гривень. Дівчатка виповнилось по 17 років, вони йдуть вчитись до інституту. А я не знаю, як ми будемо їх виховувати», – поскаржилася одна зі вдів.
«Після загибелі сина помер мій чоловік. На момент смерті сина я працювала, мені нічого не назначили. Чоловік помер – мені також нічого не дають. Краще б я цілий рік працювала, ніж сидіти в чотирьох стінах, дивитись на все це: ані чоловіка, ані сина, нікого», – скаржиться жінка, що втратила сина під час аварії на шахті імені Засядька у 2007 році.
«Я або у лікарні, або працюю цілими днями, щоб якось піднімати сина. Приходжу на шахту кожного року: дайте путівку до піонерського табору у Великоанадоль: немає путівок, немає», – каже жінка, що втратила чоловіка ще у 94 році.
«Я хочу сказати від усіх жінок: ми не можемо дивитись на ці шахти, не те щоб іти туди. На нас дивляться, як на ворогів народу. На жінок взагалі не звертають уваги, на дітей не дивляться. Ніхто не запитає, як ви живете, можливо, ви вже померли з голоду», – зазначила одна з активісток Асоціації родин загиблих шахтарів.
Міністр праці Людмила Денисова пообіцяла, що новий закон, якщо не і вирішить всіх проблем шахтарських сімей в один момент, то значно полегшить їхнє життя.
«Цей закон регулює питання пенсійного забезпечення і вищої освіти, пільгові комунальні послуги, оздоровлення. Цей закон вже у Верховній Раді і ми сподіваємось на підтримку всіх партій, в тому числі і Партії регіонів, що, на мій погляд, зацікавлена в цьому, оскільки їхня підтримка, в основному, на Донбасі», – заявила пані Денисова.
Звідки мали б надійти кошти для реалізації цього закону, міністр праці та соціальної політики не уточнила.
(Донецьк – Київ – Прага)
Турбота про шахтарські родини, що лишаються без годувальників, майже завжди лягає на плечі жінок, бо закони про державну підтримку у багатьох ситуаціях діють не на користь знедолених. Виходячи з цього, Міністерство праці та соціальної політики подало у Верховну Раду законопроект, що має узагальнити всі документи про підтримку родин загиблих шахтарів і внести всі необхідні правки, автоматично вирішуючи питання із житлом для шахтарських вдів і дітей, їх навчанням і пенсійними виплатами. Вартість реалізації документу – 20 мільярдів гривень.
Сьогодні міністр праці Людмила Денисова відвідала Донецьк, щоб дізнатись, на що саме скаржаться родичі загиблих шахтарів. «Нам там зверху не завжди видно, що у вас тут коїться», – зауважила вона.
А у відповідь пані Денисова і всі присутні на зустрічі почули:
«У мене чоловік загинув на шахті Абакумова в 91 році. Я залишилась з двома 5-місячними дочками-близнятами. Чоловік працював по основній професії, прохідник. Тоді це були гроші, а зараз я отримую на двох дітей регресну допомогу 960 гривень. Дівчатка виповнилось по 17 років, вони йдуть вчитись до інституту. А я не знаю, як ми будемо їх виховувати», – поскаржилася одна зі вдів.
«Після загибелі сина помер мій чоловік. На момент смерті сина я працювала, мені нічого не назначили. Чоловік помер – мені також нічого не дають. Краще б я цілий рік працювала, ніж сидіти в чотирьох стінах, дивитись на все це: ані чоловіка, ані сина, нікого», – скаржиться жінка, що втратила сина під час аварії на шахті імені Засядька у 2007 році.
«Я або у лікарні, або працюю цілими днями, щоб якось піднімати сина. Приходжу на шахту кожного року: дайте путівку до піонерського табору у Великоанадоль: немає путівок, немає», – каже жінка, що втратила чоловіка ще у 94 році.
«Я хочу сказати від усіх жінок: ми не можемо дивитись на ці шахти, не те щоб іти туди. На нас дивляться, як на ворогів народу. На жінок взагалі не звертають уваги, на дітей не дивляться. Ніхто не запитає, як ви живете, можливо, ви вже померли з голоду», – зазначила одна з активісток Асоціації родин загиблих шахтарів.
Міністр праці Людмила Денисова пообіцяла, що новий закон, якщо не і вирішить всіх проблем шахтарських сімей в один момент, то значно полегшить їхнє життя.
«Цей закон регулює питання пенсійного забезпечення і вищої освіти, пільгові комунальні послуги, оздоровлення. Цей закон вже у Верховній Раді і ми сподіваємось на підтримку всіх партій, в тому числі і Партії регіонів, що, на мій погляд, зацікавлена в цьому, оскільки їхня підтримка, в основному, на Донбасі», – заявила пані Денисова.
Звідки мали б надійти кошти для реалізації цього закону, міністр праці та соціальної політики не уточнила.
(Донецьк – Київ – Прага)
