Сьогодні ж, під час кризи, російські банки, зокрема державні, мають серйозну підтримку уряду. У другій половині 2008 року банківській системі виділили п’ять трильйонів рублів. А цього року, за словами прем’єра Володимира Путіна, на капіталізацію банків планують витратити понад 550 мільярдів рублів. Ці гроші частково надходять і в Україну. «Внєшекономбанк» уже перерахував «Промінвесту» мільярд доларів. А «ВТП банк» заявляв про отримання від материнського, субординованого боргу майже 130 мільйонів доларів, а «дочка» «Сбєрбанка» – про 40.
Для чого це російська сторона вкладає кошти в українську банківську систему? Кому це вигідно і чи не призведе така експансія до переходу українських стратегічних підприємств під російський контроль? На ці запитання Радіо Свобода відповідав російський політолог Станіслав Белковський.
Станіслав Белковський– Пане Белковський, сьогодні російська сторона володіє 21% усіх банківських активів, які контролюють нерезиденти. Це понад 11% активів усієї української банківської системи. До того ж, більшість капіталу належить державі Росія. Зараз, під час кризи, російський уряд виділяє немалі гроші на підтримку банківської системи, і вони частково йдуть в Україну. Що матиме від цього Росія?
– На мій погляд, це, звичайно, не політика, а бізнес. Але для сучасної Росії політика і бізнес – це одне і те ж. Останні політичні механізми, якими Росія володіє і на пострадянському просторі, і у сто зі США та Європою, використовуються для захисту та забезпечення певних бізнесінтересів, у першу чергу, найвпливовіших російських олігархів, пов’язаних тісними, дружніми стосунками з керівництвом держави. Збільшення російської частки в банківському капіталі України не матиме політичних наслідків в чистому сенсі слова «політика». Але, це механізм легалізації певної російської власності, механізм легалізації грошей. Навіть в умовах фінансової кризи, коли грошей катастрофічно не вистачає всередині Росії, коли зараз ухвалюватимуться закони, які зроблять набагато жорсткішою відповідальність позичальників, які, можливо, призведуть до системної війни між банками та власниками російської промисловості, у цій ситуації знаходяться гроші, щоб інвестувати їх в українську банківську систему.
– Імовірно, що пальма першості у відновленні кредитування в Україні належатиме саме банкам з російським капіталом, зокрема, державним. Це ми уже бачимо на прикладі «Промінвестбанку», який попри скрутне становище відкрив кредитну лінію ЗАО «Оболонь» та «Дніпровському металургійному комбінату». Чи не призведе це до того, що у підсумку українські стратегічні підприємства, зможуть перейти під контроль Росії?
– Звісно, цього не можна виключати. Але я хочу наголосити, що у разі неможливості сплатити кредити вони перейдуть у власність не суб’єктів російської економіки, не Росії, як держави, а вони перейдуть у власність офшорних компаній, які де-факто контролюють впливові російські бізнесмени. Росія, як держава, обслуговує крупний капітал, а не навпаки, як це прийнято вважати в останні роки. У такому контексті і слід розглядати експансію російського капіталу в Україні в умовах кризи. Об’єктивно ж ця експансія прямо суперечить економічним інтересам Росії. Оскільки Росія, як держава, а не як конгломерат бізнесменів, зацікавлена у тому, щоб зараз капітал залишався всередині країни, і працював на російську економіку, в якій чимало кричущих проблем.
– Тобто, для держави Росія залучення капіталу в Україну не вигідне?
– Для держави Росія це зовсім не вигідно, але для впливових бізнесменів, які контролюють бюрократичний апарат і використовують всі інструменти держави на свою користь, це вигідно. І це відповідає їхнім стратегічним цілям щодо легалізації капіталу у світовому масштабі і зокрема в Україні.
– Які галузі української економіки зараз найбільше цікавлять росіян?
– Банківська сфера та металургія. Це дві найголовніші галузі, які можуть цікавити будь-якого інвестора, що вирішив вкласти гроші в українську економіку.
– А енергетичний сектор?
– Звісно, «Газпром» був і залишається дуже зацікавлений у тому, щоб забезпечити хоча б частковий контроль над українською газотранспортною системою. Але це вже питання не інвестиційне, воно вимагає певних законодавчих змін в Україні, на які Росія, Кремль та «Газпром» найближчим часом не сподіваються.
(Київ – Прага)
Для чого це російська сторона вкладає кошти в українську банківську систему? Кому це вигідно і чи не призведе така експансія до переходу українських стратегічних підприємств під російський контроль? На ці запитання Радіо Свобода відповідав російський політолог Станіслав Белковський.
– На мій погляд, це, звичайно, не політика, а бізнес. Але для сучасної Росії політика і бізнес – це одне і те ж. Останні політичні механізми, якими Росія володіє і на пострадянському просторі, і у сто зі США та Європою, використовуються для захисту та забезпечення певних бізнесінтересів, у першу чергу, найвпливовіших російських олігархів, пов’язаних тісними, дружніми стосунками з керівництвом держави. Збільшення російської частки в банківському капіталі України не матиме політичних наслідків в чистому сенсі слова «політика». Але, це механізм легалізації певної російської власності, механізм легалізації грошей. Навіть в умовах фінансової кризи, коли грошей катастрофічно не вистачає всередині Росії, коли зараз ухвалюватимуться закони, які зроблять набагато жорсткішою відповідальність позичальників, які, можливо, призведуть до системної війни між банками та власниками російської промисловості, у цій ситуації знаходяться гроші, щоб інвестувати їх в українську банківську систему.
– Імовірно, що пальма першості у відновленні кредитування в Україні належатиме саме банкам з російським капіталом, зокрема, державним. Це ми уже бачимо на прикладі «Промінвестбанку», який попри скрутне становище відкрив кредитну лінію ЗАО «Оболонь» та «Дніпровському металургійному комбінату». Чи не призведе це до того, що у підсумку українські стратегічні підприємства, зможуть перейти під контроль Росії?
– Звісно, цього не можна виключати. Але я хочу наголосити, що у разі неможливості сплатити кредити вони перейдуть у власність не суб’єктів російської економіки, не Росії, як держави, а вони перейдуть у власність офшорних компаній, які де-факто контролюють впливові російські бізнесмени. Росія, як держава, обслуговує крупний капітал, а не навпаки, як це прийнято вважати в останні роки. У такому контексті і слід розглядати експансію російського капіталу в Україні в умовах кризи. Об’єктивно ж ця експансія прямо суперечить економічним інтересам Росії. Оскільки Росія, як держава, а не як конгломерат бізнесменів, зацікавлена у тому, щоб зараз капітал залишався всередині країни, і працював на російську економіку, в якій чимало кричущих проблем.
– Тобто, для держави Росія залучення капіталу в Україну не вигідне?
– Для держави Росія це зовсім не вигідно, але для впливових бізнесменів, які контролюють бюрократичний апарат і використовують всі інструменти держави на свою користь, це вигідно. І це відповідає їхнім стратегічним цілям щодо легалізації капіталу у світовому масштабі і зокрема в Україні.
– Які галузі української економіки зараз найбільше цікавлять росіян?
– Банківська сфера та металургія. Це дві найголовніші галузі, які можуть цікавити будь-якого інвестора, що вирішив вкласти гроші в українську економіку.
– А енергетичний сектор?
– Звісно, «Газпром» був і залишається дуже зацікавлений у тому, щоб забезпечити хоча б частковий контроль над українською газотранспортною системою. Але це вже питання не інвестиційне, воно вимагає певних законодавчих змін в Україні, на які Росія, Кремль та «Газпром» найближчим часом не сподіваються.
(Київ – Прага)
