– Пане Дерев’янкін, що означає термін «культура конкуренції», який так часто вживають у Європейському Союзі?
– З точки зору підприємців, культура конкуренції – це коли поважаються права того, хто входить на ринок, а поведінка кожного на ринку орієнтується на існуючі заборони.
– А що дає конкуренція споживачеві?
– Конкуренція для споживачів важлива тим, що дає можливість вибору, можливість зниження цін і кращої якості…
– Наскільки Україна готова до вступу в ЄС з точки зору конкурентної політики?
– Якщо у сфері традиційної, так званої антитрастової конкуренції, українська практика є більш-менш сучасною, розвинутою і збігається з тим, що відбувається в країнах-членах ЄС, то в сфері державної допомоги Україна просто не здатна поки що відповідати вимогам ЄС. Треба, щоб люди розуміли, що певні субсидії, методи стимулювання власних виробників або власних компаній є антиконкурентними. Це з огляду на перспективу інтеграції в Європейський Союз, тому що «державна допомога», як поняття, існує саме в контексті правил Європейського Союзу.
– Чим відрізняється культура конкуренції Європейського Союзу та України?
– По-перше, в Україні немає регулювання державної допомоги, воно є фрагментарним. У широкому значенні субсидій, зменшення податкового навантаження, створення вільних економічних зон – у цих сферах (в Україні) цілком законно встановлюються певні правові підстави для того, щоб допомагати окремим підприємствам – чи то суднобудуванню, чи літакобудуванню – для підтримки національного виробника.
Європейський Союз, створюючи єдиний внутрішній ринок, повинен був обмежити можливості для національного протекціонізму. І тому була встановлена система моніторингу: яка держава яким підприємствам або яким видам діяльності надає переваги.
– Хто в Україні має створювати цей моніторинг?
– Це повинна створювати держава в широкому сенсі цього слова. Тому що державна допомога є дуже значною сферою! Міністерство економіки, міністерство фінансів, податкова адміністрація – всі ці органи мають свою роль у створенні такої системи. Й інша справа – що введення системи моніторингу регулювання державної допомоги спрямоване лише на ту допомогу, яка спотворює чи викривлює конкуренцію.
– Як криза впливає на конкурентну політику ЄС?
– Внаслідок фінансової кризи лунають голоси, мовляв, «давайте послабимо правила державної допомоги», оскільки національні галузі в багатьох країнах – в тому числі у Франції та Німеччині – потребують додаткових фінансових чи податкових пільг для своїх підприємств. Але цілком справедливо – рішення про необхідність зміни системи регулювання державної допомоги немає. Це дуже важливе питання і для України з огляду на зону вільної торгівлі…
– Чи не могли б Ви навести приклад державної підтримки, яка практикується в Україні, але заборонена в ЄС?
– Якщо ви підтримуєте свого експортера для того, щоб він зайняв кращу позицію на міжнародному ринку, це і є якраз той варіант, коли в правилах СОТ і в правилах регулювання державної допомоги це є заборонена діяльність.
(Київ – Прага)
– З точки зору підприємців, культура конкуренції – це коли поважаються права того, хто входить на ринок, а поведінка кожного на ринку орієнтується на існуючі заборони.
– А що дає конкуренція споживачеві?
– Конкуренція для споживачів важлива тим, що дає можливість вибору, можливість зниження цін і кращої якості…
– Наскільки Україна готова до вступу в ЄС з точки зору конкурентної політики?
– Якщо у сфері традиційної, так званої антитрастової конкуренції, українська практика є більш-менш сучасною, розвинутою і збігається з тим, що відбувається в країнах-членах ЄС, то в сфері державної допомоги Україна просто не здатна поки що відповідати вимогам ЄС. Треба, щоб люди розуміли, що певні субсидії, методи стимулювання власних виробників або власних компаній є антиконкурентними. Це з огляду на перспективу інтеграції в Європейський Союз, тому що «державна допомога», як поняття, існує саме в контексті правил Європейського Союзу.
– Чим відрізняється культура конкуренції Європейського Союзу та України?
– По-перше, в Україні немає регулювання державної допомоги, воно є фрагментарним. У широкому значенні субсидій, зменшення податкового навантаження, створення вільних економічних зон – у цих сферах (в Україні) цілком законно встановлюються певні правові підстави для того, щоб допомагати окремим підприємствам – чи то суднобудуванню, чи літакобудуванню – для підтримки національного виробника.
Європейський Союз, створюючи єдиний внутрішній ринок, повинен був обмежити можливості для національного протекціонізму. І тому була встановлена система моніторингу: яка держава яким підприємствам або яким видам діяльності надає переваги.
– Хто в Україні має створювати цей моніторинг?
– Це повинна створювати держава в широкому сенсі цього слова. Тому що державна допомога є дуже значною сферою! Міністерство економіки, міністерство фінансів, податкова адміністрація – всі ці органи мають свою роль у створенні такої системи. Й інша справа – що введення системи моніторингу регулювання державної допомоги спрямоване лише на ту допомогу, яка спотворює чи викривлює конкуренцію.
– Як криза впливає на конкурентну політику ЄС?
– Внаслідок фінансової кризи лунають голоси, мовляв, «давайте послабимо правила державної допомоги», оскільки національні галузі в багатьох країнах – в тому числі у Франції та Німеччині – потребують додаткових фінансових чи податкових пільг для своїх підприємств. Але цілком справедливо – рішення про необхідність зміни системи регулювання державної допомоги немає. Це дуже важливе питання і для України з огляду на зону вільної торгівлі…
– Чи не могли б Ви навести приклад державної підтримки, яка практикується в Україні, але заборонена в ЄС?
– Якщо ви підтримуєте свого експортера для того, щоб він зайняв кращу позицію на міжнародному ринку, це і є якраз той варіант, коли в правилах СОТ і в правилах регулювання державної допомоги це є заборонена діяльність.
(Київ – Прага)
