Відстань, яку довелося подолати європейським лідерам по дорозі до Хабаровського саміту, виявилася не меншою, ніж розбіжності з російськими партнерами ледь не з усієї палітри обговорюваних питань.
Найбільші пристрасті викликали питання, пов’язані зі стосунками з країнами, які після розширення Європейського Союзу, виявилися спільними сусідами для ЄС і Росії. Росія наполягає, що Україна, Білорусь, Молдова, та три закавказькі країни є її виключною «привілейованою зоною інтересів», і стосунки з ними ЄС має узгоджувати з Москвою. Тоді як Євросоюз налаштований розглядати ці країни як самостійні суб’єкти, здатні самі вирішувати, що буде краще в їхніх інтересах.
Тож, захищаючи «Східне партнерство», головуючий від ЄС президент Чехії Вацлав Клаус був змушений ще раз пояснювати росіянам, що те, що піде на користь їхнім сусідам, не мусить нашкодити Росії.
«Ми намагалися запевнити президента Медведєва, що ідея «Східного партнерства» є виключно «за», вона спрямована на те, щоб досягнути чогось позитивного. Вона не є спрямована проти когось, і, звичайно, не проти Росії. Сподіваюсь, нам вдалося переконати президента Медведєва у тому, що це є нашою міцною позицією», – наголосив Вацлав Клаус.
Однак російський президент не дав жодного шансу подумати, що його переконали аргументи чеського колеги. Не називаючи конкретні країни, Дмитро Медведєв заявив, що на його переконання деякі держави саме так і сприймають «Східне партнерство», як «партнерство проти Росії».
«Мені би дуже не хотілося, щоб це партнерство консолідувало окремі держави, які налаштовані антиросійськи, з іншими державами Європи», – заявив Дмитро Медведєв.
Інші теми, що обговорювалися на саміті, також виявилися дражливими. Хоча ЄС та його американські партнери погодилися вислухати російські пропозиції щодо змін у європейській системі безпеки на найближчій зустрічі міністрів закордонних справ країн ОБСЄ, дипломати в Брюсселі не очікують підтримки російських планів.
Росія не хоче давати гарантій і звинувачує Україну
Тема енергетичної безпеки взагалі пролунала скандально. Повертаючись до російсько-українського газового конфлікту цієї зими, російська сторона повістю відкинула можливість своєї вини у ньому і заявила, що ніяких гарантій поставок, про які просить Євросоюз, вона не надаватиме.
«Жодних запевнень Російська Федерація не давала і давати не буде. Заради чого? З нашого боку ніяких проблем немає. У нас все в порядку. І з газом, і з виконанням наших зобов’язань. Запевнення нехай дає той, хто має платити за газ. І тут є можливості для нормальної співпраці», – заявив президент Медведєв.
У відповідь на наполягання Євросоюзу приєднатися до Енергетичної хартії, яка б зробила торгівлю газом прозорішою, Росія вимагає від ЄС підписання нового документа, який би посилив її позиції монополіста на європейському ринку.
Не досягнули сторони і порозуміння щодо торгівлі. ЄС вважає, що нова партнерська угода з Росією може бути підписана лише після того, як Москва вступить до Світової організації торгівлі. А Росія не продемонструвала бажання просуватися до членства в цій організації, піднявши мита на ввіз великої кількості товарів із ЄС і погрожуючи запровадити ще й інші та більші.
(Прага – Київ)
Найбільші пристрасті викликали питання, пов’язані зі стосунками з країнами, які після розширення Європейського Союзу, виявилися спільними сусідами для ЄС і Росії. Росія наполягає, що Україна, Білорусь, Молдова, та три закавказькі країни є її виключною «привілейованою зоною інтересів», і стосунки з ними ЄС має узгоджувати з Москвою. Тоді як Євросоюз налаштований розглядати ці країни як самостійні суб’єкти, здатні самі вирішувати, що буде краще в їхніх інтересах.
Тож, захищаючи «Східне партнерство», головуючий від ЄС президент Чехії Вацлав Клаус був змушений ще раз пояснювати росіянам, що те, що піде на користь їхнім сусідам, не мусить нашкодити Росії.
«Ми намагалися запевнити президента Медведєва, що ідея «Східного партнерства» є виключно «за», вона спрямована на те, щоб досягнути чогось позитивного. Вона не є спрямована проти когось, і, звичайно, не проти Росії. Сподіваюсь, нам вдалося переконати президента Медведєва у тому, що це є нашою міцною позицією», – наголосив Вацлав Клаус.
Однак російський президент не дав жодного шансу подумати, що його переконали аргументи чеського колеги. Не називаючи конкретні країни, Дмитро Медведєв заявив, що на його переконання деякі держави саме так і сприймають «Східне партнерство», як «партнерство проти Росії».
«Мені би дуже не хотілося, щоб це партнерство консолідувало окремі держави, які налаштовані антиросійськи, з іншими державами Європи», – заявив Дмитро Медведєв.
Інші теми, що обговорювалися на саміті, також виявилися дражливими. Хоча ЄС та його американські партнери погодилися вислухати російські пропозиції щодо змін у європейській системі безпеки на найближчій зустрічі міністрів закордонних справ країн ОБСЄ, дипломати в Брюсселі не очікують підтримки російських планів.
Росія не хоче давати гарантій і звинувачує Україну
Тема енергетичної безпеки взагалі пролунала скандально. Повертаючись до російсько-українського газового конфлікту цієї зими, російська сторона повістю відкинула можливість своєї вини у ньому і заявила, що ніяких гарантій поставок, про які просить Євросоюз, вона не надаватиме.
«Жодних запевнень Російська Федерація не давала і давати не буде. Заради чого? З нашого боку ніяких проблем немає. У нас все в порядку. І з газом, і з виконанням наших зобов’язань. Запевнення нехай дає той, хто має платити за газ. І тут є можливості для нормальної співпраці», – заявив президент Медведєв.
У відповідь на наполягання Євросоюзу приєднатися до Енергетичної хартії, яка б зробила торгівлю газом прозорішою, Росія вимагає від ЄС підписання нового документа, який би посилив її позиції монополіста на європейському ринку.
Не досягнули сторони і порозуміння щодо торгівлі. ЄС вважає, що нова партнерська угода з Росією може бути підписана лише після того, як Москва вступить до Світової організації торгівлі. А Росія не продемонструвала бажання просуватися до членства в цій організації, піднявши мита на ввіз великої кількості товарів із ЄС і погрожуючи запровадити ще й інші та більші.
(Прага – Київ)
