Вже кілька разів, буваючи у Пармі, зрозуміла, що її привабливість не обмежується тільки архітектурою, музеями та охайними елегантними вулицями. Неодмінною прикрасою цих вулиць є, звичайно, продуктові крамниці: артистично розвішані окости шинки «прошутто ді Парма», виставлені у колони величезні круги сиру парміджано-реджано, а довкола – пляшки знаменитого червоного вина «Ламбруско».
Ще веселіша картина на місцевому базарі, де просто не можна встояти від ароматів свіжої городини й продуктів домашнього приготування. Кухарка Маріяліза, котра веде курси традиційної кухні, тут постійна клієнтка. Вона розповіла: «На базарі купую переважно сири місцевого виробництва, як ось парміджано-реджано з витримкою 36 місяців, традиційний оцет-бальзам, сирок рікотта. Це основні складники для приготування смачних тортелліні (страва, схожа на пельмені)»
Велике свято для шлунку
Хоч і намагаєшся дотримуватися фігури, але у Пармі це ніяк не виходить. Щоб скуштувати потроху усіх пармських делікатесів, найкращий спосіб – завітати до ресторану з комплексним меню. Особливо популярні такі заклади у довколишніх зонах агротуризму. 25 євро з особи – і для вашого шлунку велике свято! Офіціанти чи господарі закладу разом із бездоганним обслуговуванням не уникнуть моменту, щоб розважити компанію чудною байкою.
Баптистерій у центрі Парми, споруда XII-XII ст. «Тортелліні слід смакувати у курячому бульйоні. Своїм відвідувачам ми розповідаємо легенду про походження цієї страви. Якось до мотелю завітала одна красуня і вона вийшла на хвильку в туалет. Господар закладу, а то був парубок спритний і зухвалий, пішов услід за жінкою, щоб підглянути через шпарину в замку. Вгледівши її пупок, чоловік, сповнений пристрасті, побіг на кухню, щоб відтворити побачене у тісті. Так, кажуть, і народилося тортелліно», – розповів власник ресторану синьйор Джованні.
Парма та її провінція, як, власне, уся область Емілія-Романья, - це аграрна територія з численними підприємствами харчової промисловості. Найвідоміші з них – традиційні сироварні. Хай пишаються французи своїми сирами, які переважно взяв та з’їв, а ось без парміджано-реджано (пармезану) багато страв просто неможливо створити.
Чим старший вік сиру, тим сильніший його присмак
Технологія приготування сиру важка і скрупульозна: його варять на повільному вогні у мідних котлах, часто мішають, віджимають і кидають у ванни з розсолом. Продукт може дозрівати і зберігатися у коморах до чотирьох років. Чим старший вік сиру, тим сильніший його присмак і вища ціна. Коров’яче молоко на сироварні доставляють виключно з ближніх фермерських господарств. Корови мають їсти лише свіжу траву, сіно чи люцерну. Ніяких гормонів чи інших штучних добавок – такі суворі правила з контролю сировини виписані навіть у законодавстві.
Шматок сиру парміджано-реджано у подарунковій упаковці — обов’язковий сувенір, якому завжди знаходиться місце у моїй валізі. Звичайно, цей сир легко знайти у будь-якій італійській крамниці, але привезений із Парми – особливий, зі справжнім смаком.
(Рим – Прага – Київ)
Ще веселіша картина на місцевому базарі, де просто не можна встояти від ароматів свіжої городини й продуктів домашнього приготування. Кухарка Маріяліза, котра веде курси традиційної кухні, тут постійна клієнтка. Вона розповіла: «На базарі купую переважно сири місцевого виробництва, як ось парміджано-реджано з витримкою 36 місяців, традиційний оцет-бальзам, сирок рікотта. Це основні складники для приготування смачних тортелліні (страва, схожа на пельмені)»
Велике свято для шлунку
Хоч і намагаєшся дотримуватися фігури, але у Пармі це ніяк не виходить. Щоб скуштувати потроху усіх пармських делікатесів, найкращий спосіб – завітати до ресторану з комплексним меню. Особливо популярні такі заклади у довколишніх зонах агротуризму. 25 євро з особи – і для вашого шлунку велике свято! Офіціанти чи господарі закладу разом із бездоганним обслуговуванням не уникнуть моменту, щоб розважити компанію чудною байкою.
Парма та її провінція, як, власне, уся область Емілія-Романья, - це аграрна територія з численними підприємствами харчової промисловості. Найвідоміші з них – традиційні сироварні. Хай пишаються французи своїми сирами, які переважно взяв та з’їв, а ось без парміджано-реджано (пармезану) багато страв просто неможливо створити.
Чим старший вік сиру, тим сильніший його присмак
Технологія приготування сиру важка і скрупульозна: його варять на повільному вогні у мідних котлах, часто мішають, віджимають і кидають у ванни з розсолом. Продукт може дозрівати і зберігатися у коморах до чотирьох років. Чим старший вік сиру, тим сильніший його присмак і вища ціна. Коров’яче молоко на сироварні доставляють виключно з ближніх фермерських господарств. Корови мають їсти лише свіжу траву, сіно чи люцерну. Ніяких гормонів чи інших штучних добавок – такі суворі правила з контролю сировини виписані навіть у законодавстві.
Шматок сиру парміджано-реджано у подарунковій упаковці — обов’язковий сувенір, якому завжди знаходиться місце у моїй валізі. Звичайно, цей сир легко знайти у будь-якій італійській крамниці, але привезений із Парми – особливий, зі справжнім смаком.
(Рим – Прага – Київ)
