Андерс Ослунд, відомий у США знавець Росії та України, пише на сторінках «Вашингтон Пост», що Віктор Янукович у лютому 2010 року відносно демократично прийшов до влади у державі, де економіка скоротилася на 15 відсотків лише за 2009 рік, та й сама демократія являлася занадто вразливою. За рік свого правління, як зауважує аналітик із Вашингтона, Янукович «швидко концентрує владу в одних руках і збагачує вузьке коло своїх партнерів і, як виглядає, намагається при цьому копіювати політичну модель Володимира Путіна в Росії». За короткий час, як мовиться у статті «Вашингтон Пост», влада Януковича не лише згорнула свободу преси, а й послідовно посилила президентську вертикаль влади, мотивуючи це нібито потребами реформ. Але сьогодні виходить так, що обіцяні реформи «не підвищили ні конкурентоздатність України, ні свободу ринку, замість цього вони принесли вигоду купці бізнесменів, близьких до Президента». А пенсійна реформа, модернізація газового ринку відкладені, квоти на експорт зерна діють, виплати компенсацій за податки загальмовані. «Реформи на вимогу МВФ провалені», – зазначає Ослунд. Одним із найбільш зловісних елементів нового порядку при Януковичу стало використання для придушення політичних опонентів і преси діючої судової системи в Україні. Експерти, як наголошує Ослунд, навіть не виключають, що нова судова справа проти Кучми, ймовірно, не лише має на меті розправи з політичними опонентами старого режиму, але й, можливо, відкриває шляхи до захоплення бізнесів зятя Кучми. «Вашингтон Пост» також наголошує, що політичний рейтинг Януковича за рік знизився на дві третини – до 14 відсотків. І навіть на Сході України багато українців вважають, що влада штовхає державу не туди. Андерс Ослунд припускає, що Президент Янукович не бажає усвідомлювати, що навіть при слабенькому авторитарному режимові популярність в народі має бути шаленою, що наочно робить влада в Росії.
Австрійська «Дер Штандард» розповідає про типову для багатьох українців долю 31-річної Світлани – української емігрантки у Відні. Упродовж 8 років ця жінка з маленького українського села тяжко інтегрувалася в Європі. Спочатку рік у Німеччині, потім знову в Україні без роботи, без можливостей для навчання і засобів для існування. Далі була Австрія, столиця цієї країни. Спочатку на рік, а потім і довше – для навчання. Щорічні поїздки додому нічого радісного не давали, тут позитивних змін майже не відчувалося. Сьогодні Світлана почувається у Відні як удома, інтегрувалася, має друзів, навчання і роботу. Її надія тепер на так звану «червоно-біло-червону карту» – дозвіл для перебування в Австрії мігрантів за переліком окремих професій. Світлана каже: «Я не хочу якихсь там мільйонів, а лише хочу жити тут у спокої».
Із 1 травня Німеччина відкрила німецький ринок робочої сили для жителів східноєвропейських країн-членів ЄС . Про це пише, зокрема, швейцарська «Ноє Цюрхер Цайтунґ». Сталося це лише через 7 років після розширення ЄС на Схід. Поляки, чехи й інші країни Східної Європи непокояться щодо можливого відтоку кращих медичних кадрів на Захід. Але вони сподіваються, що проблему вдасться подолати за рахунок відповідних медичних фахівців із України та Білорусі.
Австрійська «Ді Прессе» наголошує, що Україна є рекордсменом у Європі щодо рівня розлучень: в українських родинах понад 5 розлучень на тисячу жителів держави. В Австрії, котра десь в середині шкали, трохи більше як 2 розлучення на тисячу осіб. Друга після України – Росія, де 5 розлучень на одну тисячу громадян цієї країни. Фахівці кажуть, що одна з головних причин руйнування українських родин – матеріальний фактор: молоді сім’ї не здатні самі себе утримувати. Кожний 5-й шлюб тут розпадається саме з економічних причин.
Австрійська «Дер Штандард» розповідає про типову для багатьох українців долю 31-річної Світлани – української емігрантки у Відні. Упродовж 8 років ця жінка з маленького українського села тяжко інтегрувалася в Європі. Спочатку рік у Німеччині, потім знову в Україні без роботи, без можливостей для навчання і засобів для існування. Далі була Австрія, столиця цієї країни. Спочатку на рік, а потім і довше – для навчання. Щорічні поїздки додому нічого радісного не давали, тут позитивних змін майже не відчувалося. Сьогодні Світлана почувається у Відні як удома, інтегрувалася, має друзів, навчання і роботу. Її надія тепер на так звану «червоно-біло-червону карту» – дозвіл для перебування в Австрії мігрантів за переліком окремих професій. Світлана каже: «Я не хочу якихсь там мільйонів, а лише хочу жити тут у спокої».
Із 1 травня Німеччина відкрила німецький ринок робочої сили для жителів східноєвропейських країн-членів ЄС . Про це пише, зокрема, швейцарська «Ноє Цюрхер Цайтунґ». Сталося це лише через 7 років після розширення ЄС на Схід. Поляки, чехи й інші країни Східної Європи непокояться щодо можливого відтоку кращих медичних кадрів на Захід. Але вони сподіваються, що проблему вдасться подолати за рахунок відповідних медичних фахівців із України та Білорусі.
Австрійська «Ді Прессе» наголошує, що Україна є рекордсменом у Європі щодо рівня розлучень: в українських родинах понад 5 розлучень на тисячу жителів держави. В Австрії, котра десь в середині шкали, трохи більше як 2 розлучення на тисячу осіб. Друга після України – Росія, де 5 розлучень на одну тисячу громадян цієї країни. Фахівці кажуть, що одна з головних причин руйнування українських родин – матеріальний фактор: молоді сім’ї не здатні самі себе утримувати. Кожний 5-й шлюб тут розпадається саме з економічних причин.
