Конфліктних питань між двома країнами назбиралося чимало, але темою «номер один» італійсько-французького саміту стала саме міграційна криза. Напередодні зустрічі Рим і Париж обмінювалися гострими дипломатичними заявами з приводу того, хто має взяти на себе тягар відповідальності за долю тисяч туніських біженців.
Отримавши тимчасові документи в Італії, африканці почали перебиратися до Франції, яка, зі свого боку, обурилася і погрожувала вийти з угоди про режим відкритих кордонів між 25 державами Європи.
Намагаючись послабити напруження між сусідами, італійський прем’єр зауважив, що Франція щороку приймає 50 тисяч мігрантів, а Італія в середньому 10 тисяч.
«Зусилля Франції в п’ять разів перевищують зусилля Італії. Ми свідомі цього, і я чітко на цьому наголошую: ми не звинувачуємо Францію у незадовільній поведінці під час міграційної кризи», – зазначив Сільвіо Берлусконі на прес-конференції після саміту.
Щоб угода жила
Cторони підтвердили, що про вихід із Шенгенської угоди ніхто з них не думає. Швидше навпаки. Як сказав президент Франції Ніколя Саркозі, «ми хочемо, щоб Шенгенська угода жила, та саме заради її існування цей документ слід реформувати».
Сsльвіо Берлусконі підтвердив слова французького лідера: «Ніхто з нас не збирається заперечувати Шенгенську угоду, але обидві сторони вважають, що за надзвичайних обставин слід внести зміни до згаданого документу, і стосовно цього ми вирішили працювати разом».
До Єврокомісії відправили листа зі спільними пропозиціями щодо посилення контролю на національних кордонах та заходів безпеки. Берлусконі й Саркозі виступають також за кращу співпрацю між Брюсселем та окремими державами, які потерпають від масових міграційних потоків.
Протягом трьох місяців на італійські острови прибули 25 тисяч африканських біженців. «Країни Південної Європи не повинні залишатися наодинці, коли триває феномен масової імміграції, потрібна солідарність з боку 27 країн спільноти», – додав італійський прем’єр.
Усі задоволені
Італія і Франція вкотре звернулися до Євросоюзу, який досі так і не спромігся запропонувати дієву міграційну політику з огляду на соціально-політичну кризу в країнах Північної Африки.
А тим часом Рим і Париж домовилися співпрацювати з тимчасовим урядом Тунісу, щоб контролювати прикордонні береги для протидії нелегальним потокам людей до «європейського раю». Берлусконі й Саркозі дали зрозуміти, що надалі всіх нелегалів відправлятимуть літаками додому.
Обидві сторони задоволені результатом саміту. Як зауважують оглядачі, Рим розділив міграційний тягар із сусідом, і на додаток – французи підтримали кандидатуру італійця Маріо Драґі на посаду голови правління Європейського центрального банку. Франція, зі свого боку, домоглася участі Італії у воєнній операції в Лівії.
Отримавши тимчасові документи в Італії, африканці почали перебиратися до Франції, яка, зі свого боку, обурилася і погрожувала вийти з угоди про режим відкритих кордонів між 25 державами Європи.
Намагаючись послабити напруження між сусідами, італійський прем’єр зауважив, що Франція щороку приймає 50 тисяч мігрантів, а Італія в середньому 10 тисяч.
«Зусилля Франції в п’ять разів перевищують зусилля Італії. Ми свідомі цього, і я чітко на цьому наголошую: ми не звинувачуємо Францію у незадовільній поведінці під час міграційної кризи», – зазначив Сільвіо Берлусконі на прес-конференції після саміту.
Щоб угода жила
Cторони підтвердили, що про вихід із Шенгенської угоди ніхто з них не думає. Швидше навпаки. Як сказав президент Франції Ніколя Саркозі, «ми хочемо, щоб Шенгенська угода жила, та саме заради її існування цей документ слід реформувати».
Сsльвіо Берлусконі підтвердив слова французького лідера: «Ніхто з нас не збирається заперечувати Шенгенську угоду, але обидві сторони вважають, що за надзвичайних обставин слід внести зміни до згаданого документу, і стосовно цього ми вирішили працювати разом».
До Єврокомісії відправили листа зі спільними пропозиціями щодо посилення контролю на національних кордонах та заходів безпеки. Берлусконі й Саркозі виступають також за кращу співпрацю між Брюсселем та окремими державами, які потерпають від масових міграційних потоків.
Протягом трьох місяців на італійські острови прибули 25 тисяч африканських біженців. «Країни Південної Європи не повинні залишатися наодинці, коли триває феномен масової імміграції, потрібна солідарність з боку 27 країн спільноти», – додав італійський прем’єр.
Усі задоволені
Італія і Франція вкотре звернулися до Євросоюзу, який досі так і не спромігся запропонувати дієву міграційну політику з огляду на соціально-політичну кризу в країнах Північної Африки.
А тим часом Рим і Париж домовилися співпрацювати з тимчасовим урядом Тунісу, щоб контролювати прикордонні береги для протидії нелегальним потокам людей до «європейського раю». Берлусконі й Саркозі дали зрозуміти, що надалі всіх нелегалів відправлятимуть літаками додому.
Обидві сторони задоволені результатом саміту. Як зауважують оглядачі, Рим розділив міграційний тягар із сусідом, і на додаток – французи підтримали кандидатуру італійця Маріо Драґі на посаду голови правління Європейського центрального банку. Франція, зі свого боку, домоглася участі Італії у воєнній операції в Лівії.
