Здавалося б, стан власного здоров’я – особиста справа кожного громадянина.
Це і так, і не так. Більшість американських підприємств фінансують медичне страхування своїх працівників. І коштують ці страхові поліси недешево, хоча в багатьох випадках працівник теж долучається до оплати власного лікування.
Американці вміють рахувати, отож обсяг витрат на охорону здоров»я внаслідок проблем, пов’язаних із курінням, спонукає законодавців до вжиття заходів.
Промовиста статистика
Згідно з дослідженнями економістів Каліфорнійського університету, лікування захворювань, пов’язаних із курінням, коштує щороку до 96,7 мільярда доларів – це в цілому по країні. На додаток: втрати продуктивності праці сягають 50 мільярдів доларів.
В одному лише штаті Арізона оплата лікування захворювань внаслідок куріння торік сягнула 900 мільйонів доларів, що становить 11 відсотків усіх витрат штату на медичне обслуговування.
Отож Конгрес нині зважує можливість зменшення податків та інші заохочення для тих працедавців, які впроваджують на виробництві програми охорони здоров’я відповідно до федеральних критеріїв.
Крім того, підприємцям можуть полегшити можливість фінансово заохочувати працівників, які погодяться вести здоровий спосіб життя, контролювати власну вагу, боротися з ожирінням. І, навпаки, бити по кишені незгодних.
Білий дім схвалює це починання. Один із принципів плану президента Барака Обами – здійснити реформу медичного обслуговування – передбачає інвестиції для запобігання хворобам і сприяння здоровому способові життя.
Вияв дискримінації?
Америка традиційно сповідує індивідуальну свободу. Тому критики у Конгресі кажуть, що карати доларом людину за те, що вона шкодить власному здоров’ю – несправедливо, що працедавці не мають права втручатися у приватне життя своїх працівників.
Луїс Молтбі, президент Національного Інституту захисту прав робітників, вважає, що грошові заохочення і штрафи є виявом дискримінації. В інтерв’ю «Нью-Йорк Таймс» він сказав, що «вам платять за оцінкою якості вашої праці, а не на підставі того, як часто ви ходите до спортзалу, скільки котлет ви з’їдаєте за обідом і скільки сигарет викурюєте».
Хелен Дарлінг, директор Національної ділової групи здоров’я, яка об’єднує понад 300 великих підприємств, висловлює побажання, щоб Конгрес «змінив законодавство таким чином, щоб не обкладали податком витрати працедавця на спортзал для його працівників».
Це і так, і не так. Більшість американських підприємств фінансують медичне страхування своїх працівників. І коштують ці страхові поліси недешево, хоча в багатьох випадках працівник теж долучається до оплати власного лікування.
Американці вміють рахувати, отож обсяг витрат на охорону здоров»я внаслідок проблем, пов’язаних із курінням, спонукає законодавців до вжиття заходів.
Промовиста статистика
Згідно з дослідженнями економістів Каліфорнійського університету, лікування захворювань, пов’язаних із курінням, коштує щороку до 96,7 мільярда доларів – це в цілому по країні. На додаток: втрати продуктивності праці сягають 50 мільярдів доларів.
В одному лише штаті Арізона оплата лікування захворювань внаслідок куріння торік сягнула 900 мільйонів доларів, що становить 11 відсотків усіх витрат штату на медичне обслуговування.
Отож Конгрес нині зважує можливість зменшення податків та інші заохочення для тих працедавців, які впроваджують на виробництві програми охорони здоров’я відповідно до федеральних критеріїв.
Крім того, підприємцям можуть полегшити можливість фінансово заохочувати працівників, які погодяться вести здоровий спосіб життя, контролювати власну вагу, боротися з ожирінням. І, навпаки, бити по кишені незгодних.
Білий дім схвалює це починання. Один із принципів плану президента Барака Обами – здійснити реформу медичного обслуговування – передбачає інвестиції для запобігання хворобам і сприяння здоровому способові життя.
Вияв дискримінації?
Америка традиційно сповідує індивідуальну свободу. Тому критики у Конгресі кажуть, що карати доларом людину за те, що вона шкодить власному здоров’ю – несправедливо, що працедавці не мають права втручатися у приватне життя своїх працівників.
Луїс Молтбі, президент Національного Інституту захисту прав робітників, вважає, що грошові заохочення і штрафи є виявом дискримінації. В інтерв’ю «Нью-Йорк Таймс» він сказав, що «вам платять за оцінкою якості вашої праці, а не на підставі того, як часто ви ходите до спортзалу, скільки котлет ви з’їдаєте за обідом і скільки сигарет викурюєте».
Хелен Дарлінг, директор Національної ділової групи здоров’я, яка об’єднує понад 300 великих підприємств, висловлює побажання, щоб Конгрес «змінив законодавство таким чином, щоб не обкладали податком витрати працедавця на спортзал для його працівників».
