Доступність посилання

ТОП новини

«Східне партнерство» – боротьба за сфери впливу чи за демократію? (європейська преса)


Прага – Низка європейських оглядачів намагаються пояснити основні цілі і можливі наслідки підписання 7 травня в Празі партнерської угоди між 27–ма країнами ЄС і шістьома пострадянськими республіками, що межують з блоком на Сході. У багатьох газетах Європи ставлять запитання: «Східне партнерство» - це боротьба за сфери впливу з Росією чи намагання просувати європейську демократію на Схід? Якщо останнє, то чому немає чіткості у євро-перспективах цих шести країн-сусідів?

Німецький часопис «Шпіґель» наголошує, що у Європі розглядають саміт ЄС у Празі із проблем «Східного партнерства» як «посилення економічних і стратегічних стосунків» з шести країнами–сусідами ЄС на Сході. Росія ж, як наголошує «Шпіґель», вважає Вірменію, Азербайджан, Білорусь, Грузію, Молдову і Україну «частиною своєї сфери впливу» і називає «Східне партнерство» «шантажем» Москви з боку Брюсселя. Один із ініціаторів цього саміту – чеський віце-прем’єр Алєксандр Вондра, якого цитує «Шпіґель», каже, що «мова йде не про сфери впливу, партнерство базується на добровільності і свободі вибору обох сторін». Інше німецьке видання «Зюддойче Цайтунґ», вважає «Східне партнерство» не тільки «не дуже добре визначеним», «дешевим» заходом Брюсселя без будь-якої перспективи входження «шести партнерів-сусідів» до ЄС, але й «спробою Європи прикупити собі побільше впливу за досить низькою ціною». А німецьке видання «Файненшел Таймз Дойчланд» називає «Східне партнерство» і особливо «співпрацю з Україною та Грузією» прямим зіткненням Брюсселя з Москвою у боротьбі за «сфери впливу», наголошуючи при цьому, що без визначення чіткої перспективи членства країн-сусідів у ЄС ця ініціатива приречена на провал.

Експерти з Європейської Ради з міжнародних стосунків Ендрю Вілсон та Нік Попеску закликають ЄС зі сторінок «Москоу Таймз» діяти у ініціативі «Східного партнерства» швидше, бо поки що Росія, як зауважують ці аналітики, «зі своїм новим методом батога і частіше пряника» робить свою справу «у цих шести країнах краще за ЄС». Вілсон і Попеску також вважають, що ЄС має бути у своїх партнерських стосунках з шести сусідами на Сході Європи конкретнішим і , наприклад, «постаратися інтегрувати Україну і Молдову в європейський енергетичний ринок». «Альтернатива такому рухові вперед – це виникнення стіни нестабільності по сусідству з ЄС, як у випадку зі США й Мексикою»,– резюмують ці аналітики у публікації в «Москоу Таймз».

Лондонська «Дейлі Телеґраф» переконана, що «ЄС викличе лють Москви своєю безпрецедентною спробою укласти новий союз з державами колишнього СРСР». Газета також сумнівається, що «це партнерство може дати серйозні результати» і називає більш тривожним для Москви енергетичний саміт, призначений на п’ятницю, у якому візьмуть участь багаті газом держави Азії. «Дейлі Телеграф» цитує неназваного європейського дипломата, який охарактеризував зустріч у Празі в п’ятницю як«вирішальний крок» і додав: «Якщо не вдасться досягнути угоди, газ попливе в Росію і Китай». У цілому, як вважає «Дейлі Телеґраф», результатами цих двох самітів стане, очевидно, зниження енергетичної ролі Москви в Європі та її політичного впливу на сусідні країни.

Російська газета «Комерсант» називає шістьох східних партнерів ЄС, які приїхали 7 травня на саміт до Праги, не лише колишніми радянським республіками, але й новою «співдружністю залежних держав», як покликані, за словами президента Молдови Владіміра Вороніна, що не приїхав до чеської столиці, створити «кільце довкола Росії». Інша російська газета, «Ізвестія» , прямо називає саміти в Празі намірами Заходу «реалізувати маршрути постачання каспійських енергоресурсів як альтернативу російським» або ж, як додають «Ізвестія», створення «південного транспортного коридору в обхід Росії».

(Прага – Київ)
  • Зображення 16x9

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG