У білоруському містечку Бобер прихід весни визначають не по тому, чи прилетіли із вирію шпаки. А по тому, чи з’явилася на центральному майдані виставка різнокольорових шпаківень. Так відзначає зміну пори року білоруський художник Алесь Пушкін, виставляючи свої шедеври просто неба.
Щоправда, за такі несанкціоновані виставки його регулярно кидають за грати: останнього разу правоохоронці присікалися до того, що частина пташиних будиночків виконана у кольорах білоруського національного прапора, а частина, мовляв, викликає еротичні асоціації, говорить Алесь Пушкін.
Білоруські реалії: повісив шпаківню – за грати!
Шпаківня як витвір мистецтва«Я виніс на майдан шпаківні, як символи очікування весни, повернення з вирію птахів. Проте мене заарештували, відвезли до суду, стягнули чималий штраф за порушення громадського порядку. А мені стрельнула думка: це ж можна зробити проект «Білоруська шпаківня!» У нашій державі, у якій так мало свободи, людина може заявити про свої погляди, виставивши над хатою яку-небудь оригінальну шпаківню», – ділиться творчими намірами білоруський художник Алесь Пушкін.
Проблеми з законом митця не дуже засмучують. 8 травня він зі своїми шпаківнями приїздить до Києва, щоб узяти участь у третьому культурно-мистецькому фестивалі «Білоруська весна-2009»
Лижі – на асфальті
Асфальт лижникам - не перешкода!Організатори «Білоруської весни» вже встигли наробити галасу в Києві, влаштувавши третього травня лижні змагання на асфальті просто на Майдані Незалежності. Більшість білорусів полюбляють лижі, але не мають інтернету, а отже, і доступу до останніх досягнень сучасного мистецтва. Білоруським замінником глобальної мережі має стати мультимедіа-журнал «34», що поширюється на компакт-дисках. Його презентація відбулася 5 травня у Києві.
На черзі фотовиставка «Білоруська витримка –30 градусів», прем’єра авторських фільмів «Білоруський вальс» та «Королівство здохлих мишей», битва-слем білоруських та українських поетів, виступи етногурту «Джабі-Бум». Фестиваль завершиться 18 травня круглим столом «Цензура у ЗМІ та книговиданні: Білорусь-Україна».
Висловити те, що не дають сказати на батьківщині
Фестиваль «Білоруська весна-2009» у Києві є потужним стимулом для білоруської культури, вважає координатор фестивалю Ілько Гладштейн.
«Таким чином ми прокладаємо «лижню» білоруському мистецтву в сучасний український культурний простір. Після минулорічного і позаторічного фестивалів попит на білорусів та їхню культуру суттєво збільшився. Тепер цих поетів, музикантів, режисерів хочуть бачити не лише в Києві, але й в інших містах України та Європи», – зазначає координатор фестивалю.
Про таке збільшення попиту говорять і власне білоруські митці. Так, поет Сергій Прилуцький вважає, що подібні презентації білоруської культури за кордоном дають змогу жити і творити, попри заборони та політичні переслідування.
«Молодь, що займається мистецтвом, зрозуміла, що не варто скаржитися на державні заборони, на погані умови для творчості. Зрозуміла, що треба не стояти на місці, а шукати обхідні шляхи... За останні роки виникла ціла мережа неформальних білоруських мистецьких об’єднань, які існують паралельно з державними», – розповідає Прилуцький.
Але у першу чергу фестиваль «Білоруська весна» – цікавий та потрібний саме для українців, впевнений київський поет Дмитро Лазуткін.
«Це фестиваль молодих митців, голови яких сповнені креативу, а серця – бажання створити щось дивовижне і виняткове. А цей фестиваль демонструє найрізноманітніші пласти білоруської культури українському глядачеві. Білорусь дуже близько до України, але досі ми неприпустимо мало знали про її культуру та мистецтво», – розповів Лазуткін.
Він очолює команду українських поетів. За його словами, з поетами білоруськими змагатися ой як важко: на минулорічному фестивалі переможцями поетичного змагання-слему стали білоруси. І це вкотре демонструє потужність та перспективність сучасної білоруської культури.
Щоправда, за такі несанкціоновані виставки його регулярно кидають за грати: останнього разу правоохоронці присікалися до того, що частина пташиних будиночків виконана у кольорах білоруського національного прапора, а частина, мовляв, викликає еротичні асоціації, говорить Алесь Пушкін.
Білоруські реалії: повісив шпаківню – за грати!
Проблеми з законом митця не дуже засмучують. 8 травня він зі своїми шпаківнями приїздить до Києва, щоб узяти участь у третьому культурно-мистецькому фестивалі «Білоруська весна-2009»
Лижі – на асфальті
На черзі фотовиставка «Білоруська витримка –30 градусів», прем’єра авторських фільмів «Білоруський вальс» та «Королівство здохлих мишей», битва-слем білоруських та українських поетів, виступи етногурту «Джабі-Бум». Фестиваль завершиться 18 травня круглим столом «Цензура у ЗМІ та книговиданні: Білорусь-Україна».
Висловити те, що не дають сказати на батьківщині
Фестиваль «Білоруська весна-2009» у Києві є потужним стимулом для білоруської культури, вважає координатор фестивалю Ілько Гладштейн.
«Таким чином ми прокладаємо «лижню» білоруському мистецтву в сучасний український культурний простір. Після минулорічного і позаторічного фестивалів попит на білорусів та їхню культуру суттєво збільшився. Тепер цих поетів, музикантів, режисерів хочуть бачити не лише в Києві, але й в інших містах України та Європи», – зазначає координатор фестивалю.
Про таке збільшення попиту говорять і власне білоруські митці. Так, поет Сергій Прилуцький вважає, що подібні презентації білоруської культури за кордоном дають змогу жити і творити, попри заборони та політичні переслідування.
«Молодь, що займається мистецтвом, зрозуміла, що не варто скаржитися на державні заборони, на погані умови для творчості. Зрозуміла, що треба не стояти на місці, а шукати обхідні шляхи... За останні роки виникла ціла мережа неформальних білоруських мистецьких об’єднань, які існують паралельно з державними», – розповідає Прилуцький.
Але у першу чергу фестиваль «Білоруська весна» – цікавий та потрібний саме для українців, впевнений київський поет Дмитро Лазуткін.
«Це фестиваль молодих митців, голови яких сповнені креативу, а серця – бажання створити щось дивовижне і виняткове. А цей фестиваль демонструє найрізноманітніші пласти білоруської культури українському глядачеві. Білорусь дуже близько до України, але досі ми неприпустимо мало знали про її культуру та мистецтво», – розповів Лазуткін.
Він очолює команду українських поетів. За його словами, з поетами білоруськими змагатися ой як важко: на минулорічному фестивалі переможцями поетичного змагання-слему стали білоруси. І це вкотре демонструє потужність та перспективність сучасної білоруської культури.
