Криза не повинна позначитись на становищі рівненського зоопарку, вважають його працівники, котрі ось уже більше чверть століття вирощують тут своїх вихованців. Свідченням того – сьогоднішній день, коли чи не всі рівненські родини з дітьми прямували в один бік – до зоопарку. Роксолана Шидловська, одна з відвідувачок каже, що щороку приїжджає до цього зоопарку, і щоразу бачить нових звірів: «Цього року побачила ведмедиків, лемурів, кенгуру, різноманітних пташок, яких раніше ніколи не бачила, чорних лебедів – сфотографувала їх усіх…У зоопарку нас навчають поводитися з ними і берегти тварин.
Від тутешніх мешканців – до екзотичних прибульців
Рівнянам пощастило – свого часу місцеве товариство охорони природи домоглося, щоб спочатку для зоокуточка на виїзді з міста виділили землю з горбистим рельєфом. Розташували тут спочатку поліських тварин: лисиць, вовків, плямистих оленів, борсуків… Нині ж тут можна побачити верблюдів і лам, рожевих пеліканів і африканських сурикатів, південноамериканських носух, єнотів, верблюдів, дикобразів, макак і пум – близько двохсот видів тварин. Щороку поповнюється колекція риб і місцевого тераріуму. Задоволення побачити стільки тварин у просторих вольєрах не мають ні львів’яни, ні сусіди-волиняни, котрі з задоволенням приїжджають до Рівного заради відвідин зоопарку, розповідає науковий співробітник зоопарку Ірина Оліферук.
«Звичайно, зараз ми будуємо такі вольєри, де б теплолюбивих тварин могли спостерігати і взимку – такий будиночок з оглядовими вікнами мають кенгуру, з обігрівачем, їм тепло, а відвідувачі все бачать, нові такі вольєри ми робимо для сервалів, носух і сурікатів, але, скажімо, не можна побачити взимку деяких мавпочок. А початок літнього сезону – це всі тварини на експозиції. Цього року в нас з’явився новий вид – котячі лемури. В Україні вони є тільки в Миколаївському зоопарку. А рудий кенгуру – один з найбільших представників свого виду – є тільки в Рівненському зоопарку», – зазначила Ірина Оліферук.
Який зоопарк без малюків?
У ці дні вперше відвідувачі зоопарку змогли познайомитися з січневим уродженцем Рівненського зоопарку – гімалайцем Мишком. За останні роки тут народилися олені, дикобрази, в’єтнамські поросята і камерунські вівці, дикобрази й левенята… Рівненські біологи обмінюються тваринами з зоопарками України, Росії та Польщі.
Місцева рада не жалкує коштів на утримання тварин у зимовий період, а літній зоопарк повністю самоокупний. Директор установи Олег Павлюк переконаний – зоопарк народився під щасливою зіркою. Власне, дивиною є сам факт його народження – нині в жодному місті для утримання тварин не виділили б таку величезну територію. Нині ж, зауважує Ірина Оліферук, окремі рівняни утримують екзотичних тварин удома. За консультаціями часто йдуть до зоопарку – тут нікому не відмовляють. Гірше, коли люди розуміють, що не в змозі доглядати за своїм вихованцем. Тоді вони приносять тваринок до зоопарку назавжди: «Купили морську свинку чи кролика – не справляються… Побавилися – і приносять нам. Ми беремо, бо нам шкода, адже ж викинуть. Але так негоже робити».
Втім, рівненські зоологи радіють тому, що більшість їхніх земляків вчаться поводитися з природою саме в цьому мальовничому куточку міста. І мріють про те, що колись за кілька років не поступатимуться експозицією та умовами утримання тварин навіть київському чи празькому зоопаркам.
(Рівне – Київ –Прага)
Від тутешніх мешканців – до екзотичних прибульців
Рівнянам пощастило – свого часу місцеве товариство охорони природи домоглося, щоб спочатку для зоокуточка на виїзді з міста виділили землю з горбистим рельєфом. Розташували тут спочатку поліських тварин: лисиць, вовків, плямистих оленів, борсуків… Нині ж тут можна побачити верблюдів і лам, рожевих пеліканів і африканських сурикатів, південноамериканських носух, єнотів, верблюдів, дикобразів, макак і пум – близько двохсот видів тварин. Щороку поповнюється колекція риб і місцевого тераріуму. Задоволення побачити стільки тварин у просторих вольєрах не мають ні львів’яни, ні сусіди-волиняни, котрі з задоволенням приїжджають до Рівного заради відвідин зоопарку, розповідає науковий співробітник зоопарку Ірина Оліферук.
«Звичайно, зараз ми будуємо такі вольєри, де б теплолюбивих тварин могли спостерігати і взимку – такий будиночок з оглядовими вікнами мають кенгуру, з обігрівачем, їм тепло, а відвідувачі все бачать, нові такі вольєри ми робимо для сервалів, носух і сурікатів, але, скажімо, не можна побачити взимку деяких мавпочок. А початок літнього сезону – це всі тварини на експозиції. Цього року в нас з’явився новий вид – котячі лемури. В Україні вони є тільки в Миколаївському зоопарку. А рудий кенгуру – один з найбільших представників свого виду – є тільки в Рівненському зоопарку», – зазначила Ірина Оліферук.
Який зоопарк без малюків?
Місцева рада не жалкує коштів на утримання тварин у зимовий період, а літній зоопарк повністю самоокупний. Директор установи Олег Павлюк переконаний – зоопарк народився під щасливою зіркою. Власне, дивиною є сам факт його народження – нині в жодному місті для утримання тварин не виділили б таку величезну територію. Нині ж, зауважує Ірина Оліферук, окремі рівняни утримують екзотичних тварин удома. За консультаціями часто йдуть до зоопарку – тут нікому не відмовляють. Гірше, коли люди розуміють, що не в змозі доглядати за своїм вихованцем. Тоді вони приносять тваринок до зоопарку назавжди: «Купили морську свинку чи кролика – не справляються… Побавилися – і приносять нам. Ми беремо, бо нам шкода, адже ж викинуть. Але так негоже робити».
Втім, рівненські зоологи радіють тому, що більшість їхніх земляків вчаться поводитися з природою саме в цьому мальовничому куточку міста. І мріють про те, що колись за кілька років не поступатимуться експозицією та умовами утримання тварин навіть київському чи празькому зоопаркам.
(Рівне – Київ –Прага)
