1 травня у Харкові вперше відсвяткували ще у 1900 році. Тоді в демонстрації взяли участь близько десяти тисяч робітників і студентів. За часів незалежної України першотравневі мітинги збирають дедалі менше людей.
Сьогодні на майдані Конституції у Харкові зібралося, за оцінками правоохоронців, лише 3,5 тисячі демонстрантів, хоча організатори мітингів запевняли, що усі разом зберуть навіть більше осіб, ніж століття тому. І хоча головні атрибути радянського Дня солідарності трудящих – червоні прапори, портрети Леніна та Маркса – і тепер майорять на центральній вулиці міста, сьогоднішнє свято – це скоріш акція протесту, аніж гуляння після важких робочих буднів.
Лідер харківських комуністів Алла Олександровська зазначає: «1 травня в Радянському Союзі демонстрували солідарність в чому? В високих показниках праці, до цього дня здавали житлові будинки, люди отримували квартири, премії, їм профспілки вручали грамоти і путівки, відправляли на відпочинок. А сьогодні це акція протесту. Сьогодні дійсно день солідарності і люди прийшли, щоб продемонструвати свою солідарність у боротьбі з тим беззаконням, правовим, конституційним, який зараз має місце в Україні».
Кожному українцеві роботу і зарплату!
Разом із комуністами солідарність в боротьбі за права трудящих висловлюють і профспілки. В ухваленій учасниками мітингу резолюції вимоги до Президента та уряду: кожному українцеві роботу, безпечні та здорові умови праці, зарплату та соціальний захист. Час на обміркування – до 18 травня. Тоді профспілки домовлятимуться про подальші дії і вирішуватимуть, чи виводити знов людей на вулиці, каже голова Об’єднання Профспілок Харківської області Сергій Тесленко.
«В окремих містах знівельовані ці свята. Все зведено до того, що збирається невелика група активістів, відсвяткували, вручили грамоти і розійшлися. А ми піднімаємо ті злободенні питання, які повинні дати можливість людям праці нормально жити і почувати себе людьми», – зазначає Сергій Тесленко.
Серед учасників демонстрації не лише пенсіонери, а й молодь. Якщо для перших – це традиція і згадки про минуле, для молодих – якщо не партійна робота, то просто цікавинка. Але усі солідарні в одному: жити стало важче – харчі дорожчають, гроші не платять.
– Це День міжнародної солідарності трудящих. А оскільки я свого часу був ковалем на заводі «Світ Шахтаря», я себе теж вважаю трудящим. Але країна то в нас йде до катастрофи, це ж усім видно.
– Ми воювали. Я була медсестрою. А зараз ми мучимось голодом, комунальні послуги все забирають. Ми платимо, а вже будь-як живемо. М’яса не бачимо.
– Знищити цей покидьский лад, при якому людину праці принижують!
– Якби усі політичні блоки в нас зараз об’єднались, то в нас було б все набагато краще.
Аби підняти настрій і забути про скруту після гучних промов дружня колонна демонстрантів прямує до парку, де на галявині чекає антикризова гречана каша і традиційні сто грамів.
(Харків – Київ – Прага)
Сьогодні на майдані Конституції у Харкові зібралося, за оцінками правоохоронців, лише 3,5 тисячі демонстрантів, хоча організатори мітингів запевняли, що усі разом зберуть навіть більше осіб, ніж століття тому. І хоча головні атрибути радянського Дня солідарності трудящих – червоні прапори, портрети Леніна та Маркса – і тепер майорять на центральній вулиці міста, сьогоднішнє свято – це скоріш акція протесту, аніж гуляння після важких робочих буднів.
Лідер харківських комуністів Алла Олександровська зазначає: «1 травня в Радянському Союзі демонстрували солідарність в чому? В високих показниках праці, до цього дня здавали житлові будинки, люди отримували квартири, премії, їм профспілки вручали грамоти і путівки, відправляли на відпочинок. А сьогодні це акція протесту. Сьогодні дійсно день солідарності і люди прийшли, щоб продемонструвати свою солідарність у боротьбі з тим беззаконням, правовим, конституційним, який зараз має місце в Україні».
Кожному українцеві роботу і зарплату!
Разом із комуністами солідарність в боротьбі за права трудящих висловлюють і профспілки. В ухваленій учасниками мітингу резолюції вимоги до Президента та уряду: кожному українцеві роботу, безпечні та здорові умови праці, зарплату та соціальний захист. Час на обміркування – до 18 травня. Тоді профспілки домовлятимуться про подальші дії і вирішуватимуть, чи виводити знов людей на вулиці, каже голова Об’єднання Профспілок Харківської області Сергій Тесленко.
«В окремих містах знівельовані ці свята. Все зведено до того, що збирається невелика група активістів, відсвяткували, вручили грамоти і розійшлися. А ми піднімаємо ті злободенні питання, які повинні дати можливість людям праці нормально жити і почувати себе людьми», – зазначає Сергій Тесленко.
Серед учасників демонстрації не лише пенсіонери, а й молодь. Якщо для перших – це традиція і згадки про минуле, для молодих – якщо не партійна робота, то просто цікавинка. Але усі солідарні в одному: жити стало важче – харчі дорожчають, гроші не платять.
– Це День міжнародної солідарності трудящих. А оскільки я свого часу був ковалем на заводі «Світ Шахтаря», я себе теж вважаю трудящим. Але країна то в нас йде до катастрофи, це ж усім видно.
– Ми воювали. Я була медсестрою. А зараз ми мучимось голодом, комунальні послуги все забирають. Ми платимо, а вже будь-як живемо. М’яса не бачимо.
– Знищити цей покидьский лад, при якому людину праці принижують!
– Якби усі політичні блоки в нас зараз об’єднались, то в нас було б все набагато краще.
Аби підняти настрій і забути про скруту після гучних промов дружня колонна демонстрантів прямує до парку, де на галявині чекає антикризова гречана каша і традиційні сто грамів.
(Харків – Київ – Прага)
