Freedom House, як завжди, досліджував упродовж 2008 року стан преси, радіо, інтернет-видань за відповідними ранжирами – «вільної», «частково вільної» і «не вільної преси». Зі 195 досліджуваних країн 70 визначено, як такі, що мають «вільну» пресу, 61 держава, включно з Україною, – із «частково вільною» пресою, а в 64 країнах ЗМІ визнані «Домом Свободи» «не вільними».
За результатами дослідження випливає, що упродовж 2008 року більшість громадян (56 відсотків) із країн колишнього СРСР в Центральній та Східній Європі, за винятком Балтики, жили при «не вільних» ЗМІ.
За оцінками директора «Дому Свободи» Крістофера Волкера, у пострадянських країнах свобода преси сповзала повільно але стабільно вниз упродовж останніх років і економічна криза лише посилила цю тенденцію. «Дана траєкторія свободи ЗМІ в регіоні засвідчує, що преса колишнього СРСР відчула на собі консолідований вплив негативних факторів. І суттєва негативна роль тут належить впливу стану світової економіки на засоби інформації. І це дозволяє вести мову про ще більший негативний вплив на функціонування вже перед цим обмежених у своїй свободі ЗМІ колишнього СРСР».
Влада пострадянських країн ніколи не втрачала свого впливу на пресу
Влада у цих державах, як зазначає Кріс Волкер, фактично ніколи не відпускала зі своїх рук контроль над ЗМІ і робила вона це за допомогою розподілу фінансових ресурсів та підконтрольної правової системи. Нині ж, в умовах кризи, репресивним урядам простіше винагороджувати слухняні ЗМІ і карати непокірні.
Росія, згідно із звітом «Дому Свободи», є лідером із придушення свободи преси в регіоні. Ця країна, як каже директор неурядової американської організації, впевнено скотилася з 2003 року з позиції «частково вільних» ЗМІ до зовсім «не вільних» нині. До негативного впливу на свободу преси в Росії у 2008 році, окрім відсутності незалежного судочинства та самоцензури, додалися і фактори економічного спаду, каже Волкер.
Із 12 колишніх республік СРСР, без трьох країн Балтії, в десяти преса оцінена «Домом Свободи», як «не вільна» і у двох країнах, Грузії та Україні, – як «частково вільна». Особливо тяжка ситуація зі свободою преси в Білорусі, Узбекистані і Туркменистані. В Азербайджані, наприклад, за останній час не лише ув’язнювали незалежних журналістів, але й заборонили функціонування таких західних радіостанцій, як Бі-Бі-Сі, Голос Америки, Радіо Свобода.
Хоча й Кріс Волкер і називає Україну кращою за свободою преси серед 12 згаданих країн колишнього СРСР, але при цьому наголошує, що негативний вплив всіх перерахованих вище факторів відчувається і в Україні. Тут йдеться, зокрема, про подальше зростання тиску на українські ЗМІ з боку регіональної влади, використання різних форм наклепів на місцеві та й центральні засоби інформації.
«Ми особливо виділили тут дві проблеми, які привернули нашу увагу. Все більше використання цивільних наклепів і позовів на пресу та триваюча безкарність низки нових зловживань, застосовуваних проти журналістів. Ми також звертаємо увагу українського уряду на необхідність остаточного ухвалення закону «Про свободу інформації», який чомусь завис на даний час», – зазначає Кріс Волкер.
А один із чільників «Дому Свободи», Дженіфер Віндзор, заявила з приводу нового звіту, що «журналістика повстає сьогодні проти несвобод і веде боротьбу за виживання в умовах наростаючого тиску влади та інших сильних світу цього. І в умовах глобальної економічної кризи зазнає величезних втрат». Віндзор наголошує, що «незахищеність преси найгіршим чином впливає на демократію».
(Київ – Прага)
За результатами дослідження випливає, що упродовж 2008 року більшість громадян (56 відсотків) із країн колишнього СРСР в Центральній та Східній Європі, за винятком Балтики, жили при «не вільних» ЗМІ.
За оцінками директора «Дому Свободи» Крістофера Волкера, у пострадянських країнах свобода преси сповзала повільно але стабільно вниз упродовж останніх років і економічна криза лише посилила цю тенденцію. «Дана траєкторія свободи ЗМІ в регіоні засвідчує, що преса колишнього СРСР відчула на собі консолідований вплив негативних факторів. І суттєва негативна роль тут належить впливу стану світової економіки на засоби інформації. І це дозволяє вести мову про ще більший негативний вплив на функціонування вже перед цим обмежених у своїй свободі ЗМІ колишнього СРСР».
Влада пострадянських країн ніколи не втрачала свого впливу на пресу
Влада у цих державах, як зазначає Кріс Волкер, фактично ніколи не відпускала зі своїх рук контроль над ЗМІ і робила вона це за допомогою розподілу фінансових ресурсів та підконтрольної правової системи. Нині ж, в умовах кризи, репресивним урядам простіше винагороджувати слухняні ЗМІ і карати непокірні.
Росія, згідно із звітом «Дому Свободи», є лідером із придушення свободи преси в регіоні. Ця країна, як каже директор неурядової американської організації, впевнено скотилася з 2003 року з позиції «частково вільних» ЗМІ до зовсім «не вільних» нині. До негативного впливу на свободу преси в Росії у 2008 році, окрім відсутності незалежного судочинства та самоцензури, додалися і фактори економічного спаду, каже Волкер.
Із 12 колишніх республік СРСР, без трьох країн Балтії, в десяти преса оцінена «Домом Свободи», як «не вільна» і у двох країнах, Грузії та Україні, – як «частково вільна». Особливо тяжка ситуація зі свободою преси в Білорусі, Узбекистані і Туркменистані. В Азербайджані, наприклад, за останній час не лише ув’язнювали незалежних журналістів, але й заборонили функціонування таких західних радіостанцій, як Бі-Бі-Сі, Голос Америки, Радіо Свобода.
Хоча й Кріс Волкер і називає Україну кращою за свободою преси серед 12 згаданих країн колишнього СРСР, але при цьому наголошує, що негативний вплив всіх перерахованих вище факторів відчувається і в Україні. Тут йдеться, зокрема, про подальше зростання тиску на українські ЗМІ з боку регіональної влади, використання різних форм наклепів на місцеві та й центральні засоби інформації.
«Ми особливо виділили тут дві проблеми, які привернули нашу увагу. Все більше використання цивільних наклепів і позовів на пресу та триваюча безкарність низки нових зловживань, застосовуваних проти журналістів. Ми також звертаємо увагу українського уряду на необхідність остаточного ухвалення закону «Про свободу інформації», який чомусь завис на даний час», – зазначає Кріс Волкер.
А один із чільників «Дому Свободи», Дженіфер Віндзор, заявила з приводу нового звіту, що «журналістика повстає сьогодні проти несвобод і веде боротьбу за виживання в умовах наростаючого тиску влади та інших сильних світу цього. І в умовах глобальної економічної кризи зазнає величезних втрат». Віндзор наголошує, що «незахищеність преси найгіршим чином впливає на демократію».
(Київ – Прага)
