В Італії про візит білоруського президента провідні мас-медіа майже не згадують. Приїзд Олександра Лукашенка зацікавив передусім ватиканських спостерігачів, хоча чогось надзвичайного вони не помітили. На думку оглядача Паоло Родарі, факт зустрічі підтверджує прагматичну зовнішню політику Ватикану, яку започаткував ще попередник Папи Ратцінґера польський понтифік Іван Павло Другий.
«Для Ватикана ліпше проводити відкриті переговори навіть з країнами, лідери яких мають суперечиливу репутацію на Заході, ніж вести з ними підкилимні розмови. Адже «підкилимна політика» Святого престолу з колишніми державами соцтабору не принесла результатів», — зазначив аналітик видання «Il Riformista» Паоло Родарі.
Олександр Лукашенко висловив Папі своє задоволення, що довгоочікувана зустріч нарешті відбулася. Папа Римський і президент Лукашенко обмінялися символічними подарунками. Під час розмови йшлося про поглиблення співпраці між Білоруссю і Ватиканом.
За повідомленням прес-служби Святого престолу, сторони підтвердили мирне співіснування між православними і католицькими громадами в Білорусі. На прощання президент сказав: «Якщо буде воля Божа, зустрінемося на білоруській землі». Як наголосили у Ватикані, 25-хвилинна бесіда тривала у сердечній атмосфері.
Напередодні візиту повідомлялося, що пан Лукашенко намагатиметься взяти на себе роль організатора довгоочікуваної зустрічі між главами Римо-католицької та Російської православної церков. Однак в Італії такі наміри білоруського президента всерйоз не сприймають.
Ватиканський оглядач Паоло Родарі зауважив: «Всі чекають, що нинішній Папа чи його наступник зможе колись відвідати саму Росію заради такої історичної зустрічі з керівництвом Російської православної церкви. Але не думаю, що саме Лукашенко міг би бути посередником у цьому. Римо-католицька церква має нині прямі стосунки з РПЦ, Ватикану не потрібні сторонні посередники».
На думку експерта, не варто перебільшувати і говорити, що Бенедикт XVI, тепло прийнявши у своїй бібліотеці президента Білорусі, засвідчив йому міжнародне визнання. Папа Римський лише привітав останні кроки пана Лукашенка щодо поліпшення відносин з Євросоюзом. Таким чином, аудієнція у Ватикані стала початком політичної реабілітації білоруського президента, котрий 14 років вважався на Заході персоною нон-ґрата.
(Рим–Київ–Прага)
«Для Ватикана ліпше проводити відкриті переговори навіть з країнами, лідери яких мають суперечиливу репутацію на Заході, ніж вести з ними підкилимні розмови. Адже «підкилимна політика» Святого престолу з колишніми державами соцтабору не принесла результатів», — зазначив аналітик видання «Il Riformista» Паоло Родарі.
Олександр Лукашенко висловив Папі своє задоволення, що довгоочікувана зустріч нарешті відбулася. Папа Римський і президент Лукашенко обмінялися символічними подарунками. Під час розмови йшлося про поглиблення співпраці між Білоруссю і Ватиканом.
За повідомленням прес-служби Святого престолу, сторони підтвердили мирне співіснування між православними і католицькими громадами в Білорусі. На прощання президент сказав: «Якщо буде воля Божа, зустрінемося на білоруській землі». Як наголосили у Ватикані, 25-хвилинна бесіда тривала у сердечній атмосфері.
Напередодні візиту повідомлялося, що пан Лукашенко намагатиметься взяти на себе роль організатора довгоочікуваної зустрічі між главами Римо-католицької та Російської православної церков. Однак в Італії такі наміри білоруського президента всерйоз не сприймають.
Ватиканський оглядач Паоло Родарі зауважив: «Всі чекають, що нинішній Папа чи його наступник зможе колись відвідати саму Росію заради такої історичної зустрічі з керівництвом Російської православної церкви. Але не думаю, що саме Лукашенко міг би бути посередником у цьому. Римо-католицька церква має нині прямі стосунки з РПЦ, Ватикану не потрібні сторонні посередники».
На думку експерта, не варто перебільшувати і говорити, що Бенедикт XVI, тепло прийнявши у своїй бібліотеці президента Білорусі, засвідчив йому міжнародне визнання. Папа Римський лише привітав останні кроки пана Лукашенка щодо поліпшення відносин з Євросоюзом. Таким чином, аудієнція у Ватикані стала початком політичної реабілітації білоруського президента, котрий 14 років вважався на Заході персоною нон-ґрата.
(Рим–Київ–Прага)
