Не минає і дня, щоб угорські консерватори та їхній електорат голосно не обурювалися планами кабінету Ґордона Байнаї, який ще недавно обіймав посаду міністра економіки й торгівлі в адміністрації свого шефа Ференца Дюрчаня.
Політична кар’єра обох політиків правлячої урядової коаліції багата на скандальні подробиці, які аж ніяк не оминає своєю увагою опозиція. Вона заявляє, що не бачить у складі нового кабміну жодного фахівця, котрий був би здатний працювати в умовах нинішньої економічної кризи.
Непроста спадщина
Дюрчань і Байнаї (в минулому успішні бізнесмени і фінансові донори лівоцентристів) здобули свої статки в умовах так званої копійчаної приватизації 1990-их років і, крім вигадування все нових податків для населення, нічого іншого не вміють, важають консерватори.
Між тим ситуація в економіці Угорщини є не зовсім такою однозначною, як її змальовують опоненти соціалістів. До збільшення бюджетного дефіциту країни великою мірою причетні всі демократично обрані уряди Угорщини.
Особливо чутливо це проявилося на межі минулого і поточного десятиліть.
З одного боку, Угорщина продемонструвала світові, що не боїться впустити до себе іноземних інвесторів і не цурається деяких ринкових нововведень. А з іншого боку, уряди принаймні останніх трьох каденцій відкладали нагальні реформи, які дали змогу їхнім сусідам, таким, наприклад, як Словенія та Словаччина, переорієнтувати національні господарства на жорсткіший економічний режим і зменшити для своїх держав тягар соціальних витрат.
Далося також взнаки і те, що взяті Будапештом на Заході фінансові позички часто-густо йшли не на структурні реформи, а, як кажуть, на звичайне проїдання.
Податки як нова стратегія
Громадська думка в Угорщині зараз украй гостро реагує на розмови правлячої верхівки про те, що громадянам слід обмежити свої витрати і жити на зароблені гроші. А це означає заморожування зарплат, скасування низки соціальних виплат, урізання бюджетів шкіл, медичних закладів і пошуки нових джерел фінансування дефіцитного державного кошторису.
Чого варта тільки дискусія в ЗМІ про наміри кабінету Ґордона Байнаї ввести у наступному році загальний податок на нерухоме майно!
Міністр фінансів Угорщини Петер Оско пояснив, що цей податок з 2010 року платитимуть усі – як заможні, так і бідніші громадяни Угорщини: перші – більше, другі – трохи менше.
«Мета в тому, щоб для менших об’єктів нерухомого майна громадян податок не мінявся, а у випадку збільшення цінності споруди податкова ставка підвищувалася», – каже міністр Оско.
У середньому житло з усіма вигодами чи будинок у центральних регіонах Угорщини коштує від 100 тисяч євро і більше. Всього 1 відсоток податку від цієї суми становить 10 тис. євро на рік. А є ж іще набагато дорожчі квартири чи котеджі з віллами у столиці або в курортній зоні. Скажімо, на узбережжі озера Балатон чи у нижній течії річок Дунаю та Тиси. У так званому консолідованому вигляді цей податок дасть державі чималі надходження до бюджету. До речі, це звичайна податкова практика на Заході. Інша річ, як сприймуть ці нововведення пересічні угорці, життєва психологія яких і грошові статки суттєво відрізняються від західноєвропейських чи американських.
Політична кар’єра обох політиків правлячої урядової коаліції багата на скандальні подробиці, які аж ніяк не оминає своєю увагою опозиція. Вона заявляє, що не бачить у складі нового кабміну жодного фахівця, котрий був би здатний працювати в умовах нинішньої економічної кризи.
Непроста спадщина
Дюрчань і Байнаї (в минулому успішні бізнесмени і фінансові донори лівоцентристів) здобули свої статки в умовах так званої копійчаної приватизації 1990-их років і, крім вигадування все нових податків для населення, нічого іншого не вміють, важають консерватори.
Між тим ситуація в економіці Угорщини є не зовсім такою однозначною, як її змальовують опоненти соціалістів. До збільшення бюджетного дефіциту країни великою мірою причетні всі демократично обрані уряди Угорщини.
Особливо чутливо це проявилося на межі минулого і поточного десятиліть.
З одного боку, Угорщина продемонструвала світові, що не боїться впустити до себе іноземних інвесторів і не цурається деяких ринкових нововведень. А з іншого боку, уряди принаймні останніх трьох каденцій відкладали нагальні реформи, які дали змогу їхнім сусідам, таким, наприклад, як Словенія та Словаччина, переорієнтувати національні господарства на жорсткіший економічний режим і зменшити для своїх держав тягар соціальних витрат.
Далося також взнаки і те, що взяті Будапештом на Заході фінансові позички часто-густо йшли не на структурні реформи, а, як кажуть, на звичайне проїдання.
Податки як нова стратегія
Громадська думка в Угорщині зараз украй гостро реагує на розмови правлячої верхівки про те, що громадянам слід обмежити свої витрати і жити на зароблені гроші. А це означає заморожування зарплат, скасування низки соціальних виплат, урізання бюджетів шкіл, медичних закладів і пошуки нових джерел фінансування дефіцитного державного кошторису.
Чого варта тільки дискусія в ЗМІ про наміри кабінету Ґордона Байнаї ввести у наступному році загальний податок на нерухоме майно!
Міністр фінансів Угорщини Петер Оско пояснив, що цей податок з 2010 року платитимуть усі – як заможні, так і бідніші громадяни Угорщини: перші – більше, другі – трохи менше.
«Мета в тому, щоб для менших об’єктів нерухомого майна громадян податок не мінявся, а у випадку збільшення цінності споруди податкова ставка підвищувалася», – каже міністр Оско.
У середньому житло з усіма вигодами чи будинок у центральних регіонах Угорщини коштує від 100 тисяч євро і більше. Всього 1 відсоток податку від цієї суми становить 10 тис. євро на рік. А є ж іще набагато дорожчі квартири чи котеджі з віллами у столиці або в курортній зоні. Скажімо, на узбережжі озера Балатон чи у нижній течії річок Дунаю та Тиси. У так званому консолідованому вигляді цей податок дасть державі чималі надходження до бюджету. До речі, це звичайна податкова практика на Заході. Інша річ, як сприймуть ці нововведення пересічні угорці, життєва психологія яких і грошові статки суттєво відрізняються від західноєвропейських чи американських.
