Лідер КПУ Петро Симоненко заявив, що категорично наполягає на об’єднанні лівих сил. Проте він додав, що необхідно, щоб ця єдність була не під час формування виборчого списку до парламенту, а щодня.
Серед своїх соратників лідер комуністів назвав Соціалістичну й Прогресивну соціалістичну партії України. Проте він дорікнув іншим лівим силам тим, що напередодні виборів вони інколи будують свою агітацію на критиці Компартії.
Ритуальні заклики
Заклики до об’єднання лівих сил лунають не вперше. Проте колишній депутат-соціаліст, а нині керівник Аналітичного центру «Лівий погляд» Євген Філіндаш дивиться на перспективи об’єднання лівих скептично. На його думку, головна перешкода – це великий багаж взаємних образ між лівими партіями.
«Це, як на мене, ритуальні заклики, – зазначає Євген Філіндаш, – які лунають час від часу без жодних наслідків. Старі ліві партії і лідери мають старі претензії та образи. На мій погляд, об’єднання можливе лише на базі нових лівих політичних рухів та партій».
Чому забули про «нових лівих»?
Що ж до представників нових лівих політичних рухів, то Петро Симоненко чомусь їх не згадав. Натомість лідер Союзу лівих сил (СЛС) Василь Волга вітає такі ініціативи комуністів. «Щиро і радо вітаю, що Петро Миколайович врешті-решт почав говорити про конкретні кроки щодо об’єднання лівих сил в Україні, – каже він. – Ні для кого не секрет, що впродовж 15 останніх років лідери старих лівих партій воювали одне з одним. І застосовували методи, які їх тільки роз’єднували».
На думку Василя Волги, об’єднанню лівих, крім старих непорозумінь та накопичених образ, заважають ще й певні розбіжності в поглядах, зокрема й на міжнародну політику. «Переважна частина старих лівих говорить про необхідність інтеграції виключно з Росією, Білоруссю і Казахстаном, - зазначає лідер СЛС. – Наша концепція натомість передбачає побудову єдиного простору співробітництва та безпеки від Атлантичного океану до Тихого».
Хитросплетіння лівого єднання
Проте лідер СЛС ухилився від прямої відповіді на запитання, чому лідер КПУ не згадав його політичну силу, говорячи про єднання лівих. За його словами, «для цього, напевно, є певні пояснення, які може дати сам Петро Миколайович».
Хоча Василь Волга наразі не порозумівся з Петром Симоненко, проте він активно співпрацює з лідером кримських комуністів Леонідом Грачем, якого нещодавно вивели зі складу керівного органу КПУ – президії Центрального комітету. Серед іншого, ватажкові кримських комуністів закидали, що він своїми діями намагався спровокувати розкол партії.
А невдовзі після цього кримські організації СЛС та КПУ утворили блок для участі у виборах до парламенту півострова. Такі альянси свідчать про те, наскільки єднання лівих політичних рухів є непростим.
Правий досвід і ліві реалії
За останні роки представництво лівих політичних сил у парламенті суттєво скоротилося. Фінансово-економічна криза вселила сподівання на ренесанс лівого руху. Проте наразі це не позначилося на рейтингах українських лівих партій.
Свого часу праві політичні сили спромоглися об’єднатися довкола фігури популярного лідера, яким був Віктор Ющенко. Саме в 2002 році націонал-демократи вперше набрали на парламентських виборах більше голосів, ніж ліві.
Проте серед лівих нового політичного лідера наразі не з’явилося. Натомість стосунки між старими лідерами стоять на заваді реальному, а не декларативному об’єднанню.
(Київ – Прага)
Серед своїх соратників лідер комуністів назвав Соціалістичну й Прогресивну соціалістичну партії України. Проте він дорікнув іншим лівим силам тим, що напередодні виборів вони інколи будують свою агітацію на критиці Компартії.
Ритуальні заклики
Заклики до об’єднання лівих сил лунають не вперше. Проте колишній депутат-соціаліст, а нині керівник Аналітичного центру «Лівий погляд» Євген Філіндаш дивиться на перспективи об’єднання лівих скептично. На його думку, головна перешкода – це великий багаж взаємних образ між лівими партіями.
«Це, як на мене, ритуальні заклики, – зазначає Євген Філіндаш, – які лунають час від часу без жодних наслідків. Старі ліві партії і лідери мають старі претензії та образи. На мій погляд, об’єднання можливе лише на базі нових лівих політичних рухів та партій».
Чому забули про «нових лівих»?
Що ж до представників нових лівих політичних рухів, то Петро Симоненко чомусь їх не згадав. Натомість лідер Союзу лівих сил (СЛС) Василь Волга вітає такі ініціативи комуністів. «Щиро і радо вітаю, що Петро Миколайович врешті-решт почав говорити про конкретні кроки щодо об’єднання лівих сил в Україні, – каже він. – Ні для кого не секрет, що впродовж 15 останніх років лідери старих лівих партій воювали одне з одним. І застосовували методи, які їх тільки роз’єднували».
На думку Василя Волги, об’єднанню лівих, крім старих непорозумінь та накопичених образ, заважають ще й певні розбіжності в поглядах, зокрема й на міжнародну політику. «Переважна частина старих лівих говорить про необхідність інтеграції виключно з Росією, Білоруссю і Казахстаном, - зазначає лідер СЛС. – Наша концепція натомість передбачає побудову єдиного простору співробітництва та безпеки від Атлантичного океану до Тихого».
Хитросплетіння лівого єднання
Проте лідер СЛС ухилився від прямої відповіді на запитання, чому лідер КПУ не згадав його політичну силу, говорячи про єднання лівих. За його словами, «для цього, напевно, є певні пояснення, які може дати сам Петро Миколайович».
Хоча Василь Волга наразі не порозумівся з Петром Симоненко, проте він активно співпрацює з лідером кримських комуністів Леонідом Грачем, якого нещодавно вивели зі складу керівного органу КПУ – президії Центрального комітету. Серед іншого, ватажкові кримських комуністів закидали, що він своїми діями намагався спровокувати розкол партії.
А невдовзі після цього кримські організації СЛС та КПУ утворили блок для участі у виборах до парламенту півострова. Такі альянси свідчать про те, наскільки єднання лівих політичних рухів є непростим.
Правий досвід і ліві реалії
За останні роки представництво лівих політичних сил у парламенті суттєво скоротилося. Фінансово-економічна криза вселила сподівання на ренесанс лівого руху. Проте наразі це не позначилося на рейтингах українських лівих партій.
Свого часу праві політичні сили спромоглися об’єднатися довкола фігури популярного лідера, яким був Віктор Ющенко. Саме в 2002 році націонал-демократи вперше набрали на парламентських виборах більше голосів, ніж ліві.
Проте серед лівих нового політичного лідера наразі не з’явилося. Натомість стосунки між старими лідерами стоять на заваді реальному, а не декларативному об’єднанню.
(Київ – Прага)
