Їхнє рукостискання тривало лічені секунди, але струс, який воно спричинило в американській столиці, навряд чи скоро забудуть. Власне, якщо бути точними, то це сталося тричі. Спершу вони також поплескували один одного по плечах, вдруге тиснули руки, коли Уґо Чавес передав Бараку Обамі книгу про втручання Заходу у справи Латинської Америки, і втретє, коли американський лідер через голови президентів Еквадору і Ель-Сальвадору простягнув руку саме до Чавеса.
Лідер Венесуели згодом розповів журналістам, що не міг відмовитися: «Я ціную те, що він наблизився, щоб потиснути мою руку. Я скористався моментом і сказав йому те, що говорив вісім років тому Бушу, коли тиснув його руку на саміті в Канаді: «Я хочу бути твоїм другом».
Уґо Чавес мав би знати, що згадка про Джорджа Буша пригадає американцям його власний скандальний виступ в ООН у 2006 році. Тоді він порівняв Буша з дияволом і додав, що трибуна, де виступав президент США до нього, пахне сіркою.
Для Ньюта Ґінґріча, колишнього впливового спікера Палати представників Конгресу США, рукостискання Обами з Чавесом це ніщо інше, ніж «жахливий сигнал про те, як нова адміністрація ставиться до диктаторів».
Колишній працівник Державного департаменту США, а нині експерт фонду «Спадщина» у Вашингтоні Джеймс Робертс також вважає, що Барак Обама припустився серйозної дипломатичної помилки.
«Чавесу дали змогу потрапити на перші шпальти газет і представити США як слабку державу, і саме це було його метою, коли він передавав книгу. Він задумав це заздалегідь, і цьому можна було би запобігти, якби президент Обама захотів», – каже експерт.
Джеймс Робертс дивується, чому новий господар Білого Дому не зустрічався в кулуарах саміту з союзниками США у Латинській Америці, такими як лідери Бразилії, Колумбії, Мексики, Перу. Натомість, як каже він, Барак Обама мовчки слухав антиамериканські гасла з вуст таких лівацьких президентів, як Даніель Ортеґа з Нікарагуа та Ево Моралес із Болівії.
Обаму порівнюють з Горбачовим
Водночас у Вашингтоні є і багато тих, хто називає таку критику «порожнім шумом». Деякі мас-медіа навпаки хвалять Барака Обаму за новаторство у зовнішній політиці, за зразком радянського лідера Михайла Горбачова.
Майкл Шіфтер – професор університету Джорджтаун, де займається латиноамериканською політикою. На його думку, Обама не міг відмовитися від книги, а його чемне ставлення до Чавеса продемонструвало «впевненість США». Шіфтер уважає, що відкритість Обами може призвести до того, що Чавес знизить градус антиамериканізму у своїх заявах, хоча президент Венесуели навряд чи зміниться настільки, щоб потоваришувати зі США.
Американський оглядач також вітає зняття частини санкцій щодо Куби, хоча сумнівається, що найгостріші питання, такі як доля політичних в’язнів і свобода слова, насправді стануть темою обговорення, попри запевнення кубинського лідера Рауля Кастро, що Гавана «відкрита до діалогу з будь-яких питань».
«Розбіжності дуже великі і рівень недовіри дуже глибокий, тому гадаю, що адміністрація Обами буде просуватися дуже обережно і поступово, але гадаю, що вона рухається в напрямку більшої відкритості», – каже Майкл Шіфтер.
В Обами немає іншого вибору?
Тим часом Бараку Обамі не звикати до критики стилю його зовнішньої політики. Ще під час президентської кампанії він доклав багато зусиль, щоб спробувати довести: США стануть сильнішими, якщо простягнуть руку до своїх давніх ворогів.
Нині американці воюють не лише на двох фронтах (в Іраку та Афганістані) і долають такі проблеми як нерозповсюдження ядерної зброї, але також мають подбати про поліпшення іміджу США у світі. А задля цього, на думку більшості американських оглядачів, офіційному Вашингтону треба бути гнучкішим.
Стосовно Уґо Чавеса, то відразу після зустрічі з ним на прес-конференції Барак Обама заявив, що дві держави далі мають великі розбіжності з економічної і зовнішньої політики й не погодився з антиамериканськими висловлюваннями керівника Венесуели. Новий господар Білого дому сумнівається, що його рукостискання з таким лідером могло підірвати стратегічні інтереси США.
Зрештою, деякі оглядачі переконані, що ці латиноамериканські історії аж ніяк не можуть бути лакмусовим тестом стосовно того, як президент Барак Обама реагуватиме під час масштабної міжнародної кризи. Цей іспит для нього, ймовірно, ще попереду.
(Прага – Київ)
Лідер Венесуели згодом розповів журналістам, що не міг відмовитися: «Я ціную те, що він наблизився, щоб потиснути мою руку. Я скористався моментом і сказав йому те, що говорив вісім років тому Бушу, коли тиснув його руку на саміті в Канаді: «Я хочу бути твоїм другом».
Уґо Чавес мав би знати, що згадка про Джорджа Буша пригадає американцям його власний скандальний виступ в ООН у 2006 році. Тоді він порівняв Буша з дияволом і додав, що трибуна, де виступав президент США до нього, пахне сіркою.
Для Ньюта Ґінґріча, колишнього впливового спікера Палати представників Конгресу США, рукостискання Обами з Чавесом це ніщо інше, ніж «жахливий сигнал про те, як нова адміністрація ставиться до диктаторів».
Колишній працівник Державного департаменту США, а нині експерт фонду «Спадщина» у Вашингтоні Джеймс Робертс також вважає, що Барак Обама припустився серйозної дипломатичної помилки.
«Чавесу дали змогу потрапити на перші шпальти газет і представити США як слабку державу, і саме це було його метою, коли він передавав книгу. Він задумав це заздалегідь, і цьому можна було би запобігти, якби президент Обама захотів», – каже експерт.
Джеймс Робертс дивується, чому новий господар Білого Дому не зустрічався в кулуарах саміту з союзниками США у Латинській Америці, такими як лідери Бразилії, Колумбії, Мексики, Перу. Натомість, як каже він, Барак Обама мовчки слухав антиамериканські гасла з вуст таких лівацьких президентів, як Даніель Ортеґа з Нікарагуа та Ево Моралес із Болівії.
Обаму порівнюють з Горбачовим
Водночас у Вашингтоні є і багато тих, хто називає таку критику «порожнім шумом». Деякі мас-медіа навпаки хвалять Барака Обаму за новаторство у зовнішній політиці, за зразком радянського лідера Михайла Горбачова.
Майкл Шіфтер – професор університету Джорджтаун, де займається латиноамериканською політикою. На його думку, Обама не міг відмовитися від книги, а його чемне ставлення до Чавеса продемонструвало «впевненість США». Шіфтер уважає, що відкритість Обами може призвести до того, що Чавес знизить градус антиамериканізму у своїх заявах, хоча президент Венесуели навряд чи зміниться настільки, щоб потоваришувати зі США.
Американський оглядач також вітає зняття частини санкцій щодо Куби, хоча сумнівається, що найгостріші питання, такі як доля політичних в’язнів і свобода слова, насправді стануть темою обговорення, попри запевнення кубинського лідера Рауля Кастро, що Гавана «відкрита до діалогу з будь-яких питань».
«Розбіжності дуже великі і рівень недовіри дуже глибокий, тому гадаю, що адміністрація Обами буде просуватися дуже обережно і поступово, але гадаю, що вона рухається в напрямку більшої відкритості», – каже Майкл Шіфтер.
В Обами немає іншого вибору?
Тим часом Бараку Обамі не звикати до критики стилю його зовнішньої політики. Ще під час президентської кампанії він доклав багато зусиль, щоб спробувати довести: США стануть сильнішими, якщо простягнуть руку до своїх давніх ворогів.
Нині американці воюють не лише на двох фронтах (в Іраку та Афганістані) і долають такі проблеми як нерозповсюдження ядерної зброї, але також мають подбати про поліпшення іміджу США у світі. А задля цього, на думку більшості американських оглядачів, офіційному Вашингтону треба бути гнучкішим.
Стосовно Уґо Чавеса, то відразу після зустрічі з ним на прес-конференції Барак Обама заявив, що дві держави далі мають великі розбіжності з економічної і зовнішньої політики й не погодився з антиамериканськими висловлюваннями керівника Венесуели. Новий господар Білого дому сумнівається, що його рукостискання з таким лідером могло підірвати стратегічні інтереси США.
Зрештою, деякі оглядачі переконані, що ці латиноамериканські історії аж ніяк не можуть бути лакмусовим тестом стосовно того, як президент Барак Обама реагуватиме під час масштабної міжнародної кризи. Цей іспит для нього, ймовірно, ще попереду.
(Прага – Київ)
