– Цій ініціативі вже 18 років. Ініціатива виходить від місії України при Об’єднаних Націях і відомої неурядової Організаціії «World Information Transfer», яку очолює українка за походженням, відомий доктор-психолог і психіатр Кристина Дурбак.
З цією ідеєю вона звернулася (до нас) 18 років тому, і з тих пір український уряд в особі місії є спонсором і співспонсором цієї акції, яка кожного року модифікує тему, але головною темою є відповідальність людства перед екологічним довкіллям і тема Чорнобилю є у фокусі цієї події.
Ми хочемо показати, що Чорнобиль був створений (збігом) двох факторів – людського і технологічного. Так само, як і все, що довкола нас, створено людьми, і таким чином Чорнобиль фігурує як поганий приклад і добре нагадування про те, якими відповідальними маємо бути всі, коли йдеться про екологію, про людське здоров’я і про нашу відповідальність перед майбутніми поколіннями.
– Колись посол Юрій Щербак казав мені, що Україна щороку порушує питання про саркофаг для Чорнобиля і кожного року нічого не виходить. А у «Світовому Екологічному Журналі», який теж видає ООН, мовиться, що дизайн саркофага вже є і що він має коштувати мільярд 300 мільйонів доларів, але, як стверджує видання, дуже мало грошей зібрано, та й ті гроші, що вдалося отримати, розтринькали в Україні. Журнал має на увазі корупцію.
– Дві теми. По-перше, завдяки таким подвижникам-екологам, яким є професор, доктор Щербак, посол України, всі ці звернення були почуті. Уряд України розробив тендер. Він був усесвітній. У напруженій конкуренції виграла європейська компанія... Фінансування йде з кількох джерел. Основне джерело – Європейський банк реконструкції та розвитку.
Розтринькати не могли, тому що проект ще не почався... Інше питання, що дискусія виникла довкола останнього етапу тендера: чи правильні кошти було закладено від початку, з тим, щоб потім не наганяти й казати під час будівництва, що у нас не вистачає... Як це виникло, коли будували сховища для ядерного палива...
– Але ж, пане посол, цей проект був підписаний ще 2003-го року, шість років тому...
– Дискусія просувалася аж до (якщо не зраджує пам’ять) до 2006-го року, тому що все це було на моїх очах, коли я був послом до Франції.
...Під час тендеру, точніше – на його фінальній стадії, з’ясувалося, що в тому дизайні, що був запропонований, бракує дуже багатьох елементів... Вони були внесені... Попередній проект і калькуляція його і все інше не врахували ряд обставин, на які звернули увагу спеціалісти з питань безпеки радіаційної. Вони внесли пропозицію добавити до попереднього проекту, і на тому етапі якраз виникла необхідність додати гроші...
– А скільки є цих грошей зараз?
– Я не володію цифрами, але, наскільки я розумію, є те, що закладено. Є контроль з боку Банку реконструкції та розвитку, і це не український уряд, що ними розпоряджується, а міжнародний консорціум. Я сподіваюсь, що завдяки вашому інтерв’ю ми дещо уточнимо ситуацію... Слава Богу, що ми вийшли на той проект, слава Богу, що є для нього фінансування. Тепер ми б хотіли, щоб цей проект якомога швидше реалізувався, був безпечний і створив би нам усім комфорт...
Від автора. Залишається нагадати, що маємо фактично дві полярні позиції. Позицію українського уряду, що фінансування є, її озвучив посол Сергеєв. Натомість, журнал ООН «World Ecology Report» стверджує, що «спроби зібрати кошти на новий саркофаг поки що безуспішні. Є дві великі причини неспроможності України зібрати необхідні фонди. Перша: шляхи збирання коштів обмежує брак інформації. Друга: те, що вдалося зібрати, було розтринькано. Україна, подібно до інших колишніх радянських республік, просякнута корупцією».
З цією ідеєю вона звернулася (до нас) 18 років тому, і з тих пір український уряд в особі місії є спонсором і співспонсором цієї акції, яка кожного року модифікує тему, але головною темою є відповідальність людства перед екологічним довкіллям і тема Чорнобилю є у фокусі цієї події.
Ми хочемо показати, що Чорнобиль був створений (збігом) двох факторів – людського і технологічного. Так само, як і все, що довкола нас, створено людьми, і таким чином Чорнобиль фігурує як поганий приклад і добре нагадування про те, якими відповідальними маємо бути всі, коли йдеться про екологію, про людське здоров’я і про нашу відповідальність перед майбутніми поколіннями.
– Колись посол Юрій Щербак казав мені, що Україна щороку порушує питання про саркофаг для Чорнобиля і кожного року нічого не виходить. А у «Світовому Екологічному Журналі», який теж видає ООН, мовиться, що дизайн саркофага вже є і що він має коштувати мільярд 300 мільйонів доларів, але, як стверджує видання, дуже мало грошей зібрано, та й ті гроші, що вдалося отримати, розтринькали в Україні. Журнал має на увазі корупцію.
– Дві теми. По-перше, завдяки таким подвижникам-екологам, яким є професор, доктор Щербак, посол України, всі ці звернення були почуті. Уряд України розробив тендер. Він був усесвітній. У напруженій конкуренції виграла європейська компанія... Фінансування йде з кількох джерел. Основне джерело – Європейський банк реконструкції та розвитку.
Розтринькати не могли, тому що проект ще не почався... Інше питання, що дискусія виникла довкола останнього етапу тендера: чи правильні кошти було закладено від початку, з тим, щоб потім не наганяти й казати під час будівництва, що у нас не вистачає... Як це виникло, коли будували сховища для ядерного палива...
– Але ж, пане посол, цей проект був підписаний ще 2003-го року, шість років тому...
– Дискусія просувалася аж до (якщо не зраджує пам’ять) до 2006-го року, тому що все це було на моїх очах, коли я був послом до Франції.
...Під час тендеру, точніше – на його фінальній стадії, з’ясувалося, що в тому дизайні, що був запропонований, бракує дуже багатьох елементів... Вони були внесені... Попередній проект і калькуляція його і все інше не врахували ряд обставин, на які звернули увагу спеціалісти з питань безпеки радіаційної. Вони внесли пропозицію добавити до попереднього проекту, і на тому етапі якраз виникла необхідність додати гроші...
– А скільки є цих грошей зараз?
– Я не володію цифрами, але, наскільки я розумію, є те, що закладено. Є контроль з боку Банку реконструкції та розвитку, і це не український уряд, що ними розпоряджується, а міжнародний консорціум. Я сподіваюсь, що завдяки вашому інтерв’ю ми дещо уточнимо ситуацію... Слава Богу, що ми вийшли на той проект, слава Богу, що є для нього фінансування. Тепер ми б хотіли, щоб цей проект якомога швидше реалізувався, був безпечний і створив би нам усім комфорт...
Від автора. Залишається нагадати, що маємо фактично дві полярні позиції. Позицію українського уряду, що фінансування є, її озвучив посол Сергеєв. Натомість, журнал ООН «World Ecology Report» стверджує, що «спроби зібрати кошти на новий саркофаг поки що безуспішні. Є дві великі причини неспроможності України зібрати необхідні фонди. Перша: шляхи збирання коштів обмежує брак інформації. Друга: те, що вдалося зібрати, було розтринькано. Україна, подібно до інших колишніх радянських республік, просякнута корупцією».
