Говорячи про реформування влади, Президент наголосив на необхідності запровадження в Україні двопалатного парламенту. «Дуже складна і затяжна дискусія – про закріплення регіональних інтересів на вищих рівнях української влади і особливо у парламенті – може бути вирішена, на міг погляд, в єдиний спосіб – це створення двопалатного парламенту, – зазначив Віктор Ющенко. – І до компетенції верхньої палати віднести представництво територій по рівному принципу. Окрім того, верхня палата повинна проводити перегляд законів нижньої палати».
Також велику увагу Президент приділив внесенню змін до виборчого законодавства. Він вважає, що на місцевому рівні необхідно повернутись до мажоритарної системи виборів, а до Верховної Ради України обирати депутатів за відкритими партійними списками.
«Пропорційну систему треба зберегти, – сказав Президент. – Але, з іншого боку, її треба модифікувати і пов'язати персональним зв'язком кожного депутата з територією. Щоб у нас не було випадків, коли по закритому списку виборець голосує – в парламент приходить секретарка, охоронець, водій, люди з дуже дивним минулим і дуже дивною освітою».
На дві палати голосів забракне
Для запровадження двопалатного парламенту необхідно внести зміни до Конституції. Проте зараз у парламенті нема консенсусу щодо цього питання.
«Очевидно, що нинішній склад парламенту не прийме жодних змін до конституції, – каже політолог Юрій Якименко. – Принаймні, до президентських виборів. Бо для цього потрібен консенсус двох найбільших фракцій – БЮТ і Партії регіонів. Тим більше, що двопалатний парламент на переговорах між цими фракціями не розглядався».
Зараз навіть у Партії регіонів, яка послідовно виступала за двопалатний парламент, вважають, що така реформа не на часі. Про це заявив перший віце-спікер Олександр Лавринович, який представляє цю політичну силу.
Свого часу, ще будучи кандидатом у президенти, Віктор Ющенко критикував ідею двопалатного парламенту. «Віктор Ющенко багато своїх поглядів поміняв за чотири роки, – каже депутат-нашоукраїнець Тарас Стецьків, який тоді був заступником голови виборчого штабу Ющенка. – Я думаю, що все це має єдину причину – зберегти себе на посаді Президента».
Відкриті списки – знайди сім відмінностей
Провести зміни до закону про вибори буде простіше, бо для цього необхідно лише 226 голосів. Проте серед депутатів є дуже багато розбіжностей щодо того, якими мають бути відкриті списки.
«Зараз у парламенті зареєстровано вже сім законопроектів про зміни до закону про вибори народних депутатів, – каже політолог Юрій Якименко. – Тож, враховуючи загальні настрої, можна прийняти закон, що передбачає відкриті списки. Але тут є дуже багато відмінностей: регіональний чи національний список, певні преференції. Тому знайти консенсус буде складно».
Про дуже різне тлумачення ідеї відкритих списків каже і депутат-нашоукраїнець Тарас Стецьків: «Є небезпека, що жоден не пройде».
Точка сидіння визначає реформаторські устремління
На думку депутата Стецьківа, Президент згаяв час, коли подібну реформу можна було провести. «Несерйозно на останньому році президентства ініціювати такі масштабні реформи, – каже він. – За чотири роки Президент не зробив жодного кроку назустріч тим реформам, про які він зараз говорить. А за дев’ять місяців до того, як доведеться залишити посаду, ініціювати реформи – ну хто в це повірить?»
Головною вадою подібного роду ініціатив політики та політологи називають те, що вони мають кон’юнктурний характер і продиктовані здебільшого вузькополітичними інтересами.
(Київ – Прага)
Також велику увагу Президент приділив внесенню змін до виборчого законодавства. Він вважає, що на місцевому рівні необхідно повернутись до мажоритарної системи виборів, а до Верховної Ради України обирати депутатів за відкритими партійними списками.
«Пропорційну систему треба зберегти, – сказав Президент. – Але, з іншого боку, її треба модифікувати і пов'язати персональним зв'язком кожного депутата з територією. Щоб у нас не було випадків, коли по закритому списку виборець голосує – в парламент приходить секретарка, охоронець, водій, люди з дуже дивним минулим і дуже дивною освітою».
На дві палати голосів забракне
Для запровадження двопалатного парламенту необхідно внести зміни до Конституції. Проте зараз у парламенті нема консенсусу щодо цього питання.
«Очевидно, що нинішній склад парламенту не прийме жодних змін до конституції, – каже політолог Юрій Якименко. – Принаймні, до президентських виборів. Бо для цього потрібен консенсус двох найбільших фракцій – БЮТ і Партії регіонів. Тим більше, що двопалатний парламент на переговорах між цими фракціями не розглядався».
Зараз навіть у Партії регіонів, яка послідовно виступала за двопалатний парламент, вважають, що така реформа не на часі. Про це заявив перший віце-спікер Олександр Лавринович, який представляє цю політичну силу.
Свого часу, ще будучи кандидатом у президенти, Віктор Ющенко критикував ідею двопалатного парламенту. «Віктор Ющенко багато своїх поглядів поміняв за чотири роки, – каже депутат-нашоукраїнець Тарас Стецьків, який тоді був заступником голови виборчого штабу Ющенка. – Я думаю, що все це має єдину причину – зберегти себе на посаді Президента».
Відкриті списки – знайди сім відмінностей
Провести зміни до закону про вибори буде простіше, бо для цього необхідно лише 226 голосів. Проте серед депутатів є дуже багато розбіжностей щодо того, якими мають бути відкриті списки.
«Зараз у парламенті зареєстровано вже сім законопроектів про зміни до закону про вибори народних депутатів, – каже політолог Юрій Якименко. – Тож, враховуючи загальні настрої, можна прийняти закон, що передбачає відкриті списки. Але тут є дуже багато відмінностей: регіональний чи національний список, певні преференції. Тому знайти консенсус буде складно».
Про дуже різне тлумачення ідеї відкритих списків каже і депутат-нашоукраїнець Тарас Стецьків: «Є небезпека, що жоден не пройде».
Точка сидіння визначає реформаторські устремління
На думку депутата Стецьківа, Президент згаяв час, коли подібну реформу можна було провести. «Несерйозно на останньому році президентства ініціювати такі масштабні реформи, – каже він. – За чотири роки Президент не зробив жодного кроку назустріч тим реформам, про які він зараз говорить. А за дев’ять місяців до того, як доведеться залишити посаду, ініціювати реформи – ну хто в це повірить?»
Головною вадою подібного роду ініціатив політики та політологи називають те, що вони мають кон’юнктурний характер і продиктовані здебільшого вузькополітичними інтересами.
(Київ – Прага)
