«Aqua vitae». Яку воду п’ють українці?

В Україні і досі немає стандартів питної води, тобто не вироблено поняття, якою мати бути вода, максимально корисна для людського організму, зазначає Володимир Семенович, начальник науково-дослідного центру випробувань продукції Укрметртестстандарту. Поки що, за його словами, ми користуємося вже застарілими санітарно-гігієнічними нормами з радянських часів. За цими показниками вода у столиці є цілком придатною для пиття, каже Володимир Семенович. «Ми відібрали з двох квартир у кожному районі більше 20 зразків води, перевірили їх на відповідність нормативним документам. І тільки в трьох випадках виявили невідповідність встановленим нормам. Вода в місті Києві відповідає встановленим вимогам», – запевняє фахівець.

Усі європейські стандарти якості питної води зобов’язалася ввести у себе Латвія до кінця 2015 року. Уже зараз у країні за рахунок коштів з фондів ЄС модернізується очисне обладнання та замінюються мережі водопостачання, в окремих регіонах це чавунні труби, прокладені ще за царських часів. У визначений термін високоякісною питною водою будуть забезпечені всі населенні пункти Латвії.

Експерти відзначають, що питна водопровідна вода, зокрема в Ризі, відповідає вимогам латвійського законодавства. Однак загалом по Латвії воду з водогону, яка не відповідає санітарно-епідеміологічним нормам, отримують 25% мешканців.

Медики попереджають, що вода, яка тече у латвійців з кранів, часто містить хлор, кальцій та залізо, тому більшість людей встановлює у себе вдома фільтри. Досить поширеною практикою є вживання пляшкової питної води, навіть для приготування їжі.

«Не вода, а сурогат…»

Якісну воду для споживання не отримують мешканці жодного регіону України, стверджує директор Інституту екології людини Михайло Курик. У Донецькій, Херсонській, Миколаївській та Запорізькій областях під землею не якісна вода, а сурогат. Цей висновок стосується як міст, так і сіл. Адже навіть подалі від міста не у кожній криниці можна без остраху втамовувати спрагу. «Якщо селяни п’ють із криниці, то якість води залежить від того, яка глибина криниці. Якщо 10 метрів чи менше, то в Київській області є велика ймовірність , що та вода не без вмісту стічних та ґрунтових вод. Криниці глибиною 50-60 метрів чистіші. У той же час у містах є свердловини, такі як у Києві повідкривали. Чистота в них також залежить і від місця розташування, і від глибини».

Львів’яни споживають воду з підземних джерел, яка надходить з 17 водозаборів. А на найстарішій насосній станції Львова – Волі Добростанській, яка працює з 1901 року, вода є талою і не потребує щоденного очищення.

Львів водою забезпечують 600 кілометрів магістральних водогонів і 1100 кілометрів міських. Більшість із них потребують заміни.
Однак, у «Львівводоканалі» не втомлюються наголошувати, що львів’яни споживають одну з найкращих вод. Загалом технологія підготовки води до подачі споживачам складається з відстоювання та хлорування.

Водночас на вулицях міста торгують чистою питною водою. На львівських тротуарах можна побачити напис, який інформує, якого дня і о котрій годині приїде синя цистерна з трускавецькою чи моршинською водою. У цей час люди вишиковуються з порожніми пляшками у чергу. Літр води продають по 40 копійок.

Однак це не є вода ані з Трускавця, ані санаторного Моршину. Її приватні підприємці везуть зі Стрийського та Яворівського районів. У міській санепідемстанції стверджують, що воду фільтрують, а цистерни миють на молокозаводах, перш аніж продавати з них воду.
Фахівці обласної і районних санстанції беруть проби води з цистерн, каже завідувач відділу гігієни харчування міської санепідемстанції Оксана Кудла. «Це якісна вода і придатна для вживання, ми перевіряємо».

Однак скільки таких цистерн щодня курсує Львовом і скільки на цьому заробляють підприємливі люди, не знає ніхто. Львів’яни, які купують воду з цистерн для пиття і приготування їжі, не цікавляться у водія документами і дозволами, не роблять цього і правоохоронні органи, не цікавить це й львівських керівників, які мали б бути відповідальними за громаду.

Водночас лаборанти «Львівводоканалу» вважають, що так звану чисту воду, яку продають на вулицях, не варто вживати без відповідної обробки. Адже у ній все одно є бактерії і багато мінеральних солей.

Вода, яку отримують львів’яни в помешкання, зараженою бути не може, гарантують фахівці водоканалу. ЇЇ якість відповідає Держстандарту. Контролери щодня і щовечора беруть проби води, стверджує речник «Львівводоканалу» Уляна Горбата. «Вода найчистіша, там немає ніяких органічних сполук. Але є певні стереотипи, які не можна зруйнувати. Жовта вода, коли проводяться якісь ремонтні роботи або в приватному секторі, коли вода не рухається».

Через неналежний стан водомереж і задля бактеріологічної безпеки воду хлорують. Фахівці радять, щоб хлорка вивітрилася достатньо кип’ятити воду або її відстоювати.

В країнах Євросоюзу воду очищують за допомогою озону, а в Україні, за старою технологією, воду хлорують, пояснює колишній міністр екології Сергій Курикін. Відтак, які б сучасні додаткові фільтри не використовували вдома, вода не може повністю позбутися певних хімічних елементів. «Спроби запровадити очищення озоном у нас здійснювалися, але це дорога справа, з одного боку, з іншого боку, вода, яка потрапляє на очистку, містить багато органічних речовин, тож часто потребує саме хлорування».

У серпні минулого року Міністерство житлово-комунального господарства отримало від уряду 50 мільйонів гривень на покращення якості питної води. Але чимало українців досі постійно купують пляшковану воду, літр якої за собівартістю дорівнює трьом тонам водопровідної.

ГЛАС НАРОДУ: