Значних перешкод зазнають залізничний і повітряний транспорт. Зокрема, державна залізнична компанія мусила скасувати по всій Франції 40 відсотків своїх швидких потягів і близько половини місцевих. Скасована також третина авіарейсів із другого за обсягом перевезень паризького летовища Орлі. Це лише найпомітніші ознаки страйку.
Демонстрації протесту відбуваються в Парижі і ще більш як двох сотнях міст. Профспілки протестують проти економічної політики Ніколя Саркозі й звинувачують його уряд у тому, що він замало зробив для захисту робочих місць і зарплат.
Французькі робітники розлючені: безробіття зростає, соціальний захист і купівельна спроможність падають.
Можливе насильство
А тим часом відомо, що вуличні демонстрації у Франції часто переростають у насильство. І один із чільних французьких профспілкових діячів Рене Валладон застерігає уряд, що той має правильно оцінити ситуацію.
«У будь-якому разі уряд зробить помилку, якщо він недооцінить стримуване насильство. Воно ще не виявилося, але воно існує, воно завжди може статися. І зараз дуже потрібно, щоб уряд добре зрозумів становище. Можна сказати, що нас трохи непокоїть, коли ми бачимо, що президент чіпляється за економічні догми, завдяки яким він був обраний, але які тепер змела криза», – каже профспілковий діяч.
«Догми», про які він згадував, – це бажання Ніколя Саркозі переформувати французьку економічну систему, так би мовити, на англосаксонський лад, зменшивши урядове втручання і захист робітників і збільшивши конкуренцію. Ця програма, як нині виглядає, суперечить «духові часу» тепер, коли кількість безробітних у Франції сягнула 2 мільйонів і, за очікуваннями, далі зростатиме.
Три чверті за страйкарів
Профспілки висунули урядові довгий перелік вимог, серед яких – підняти найменші зарплати, зміцнити захист робочих місць, збільшити податки для найзаможніших і зупинити плановані скорочення в державному й громадському секторах.
Людей непокоять і багатосотмільярдні суми, які уряд кинув на порятунок банків, але яких «не знайшлося» на збільшення зарплат чи зменшення податків, і те, що скорочують робочі місця не тільки компанії-банкрути, а й цілком успішні й за умов кризи, наприклад, нафтовий велетень «Тоталь».
Тож профспілки застерігають, що все це може значно радикалізувати настрої в суспільстві.
За опитуваннями, близько 75 відсотків французів підтримують сьогоднішній загальний страйк, хоч він і створює значні незручності.
Та не бракує й невдоволених – адже потерпає перш за все робота таких потрібних усім служб, як лікарень, громадського транспорту чи пошти.
(Прага – Київ)
Демонстрації протесту відбуваються в Парижі і ще більш як двох сотнях міст. Профспілки протестують проти економічної політики Ніколя Саркозі й звинувачують його уряд у тому, що він замало зробив для захисту робочих місць і зарплат.
Французькі робітники розлючені: безробіття зростає, соціальний захист і купівельна спроможність падають.
Можливе насильство
А тим часом відомо, що вуличні демонстрації у Франції часто переростають у насильство. І один із чільних французьких профспілкових діячів Рене Валладон застерігає уряд, що той має правильно оцінити ситуацію.
«У будь-якому разі уряд зробить помилку, якщо він недооцінить стримуване насильство. Воно ще не виявилося, але воно існує, воно завжди може статися. І зараз дуже потрібно, щоб уряд добре зрозумів становище. Можна сказати, що нас трохи непокоїть, коли ми бачимо, що президент чіпляється за економічні догми, завдяки яким він був обраний, але які тепер змела криза», – каже профспілковий діяч.
«Догми», про які він згадував, – це бажання Ніколя Саркозі переформувати французьку економічну систему, так би мовити, на англосаксонський лад, зменшивши урядове втручання і захист робітників і збільшивши конкуренцію. Ця програма, як нині виглядає, суперечить «духові часу» тепер, коли кількість безробітних у Франції сягнула 2 мільйонів і, за очікуваннями, далі зростатиме.
Три чверті за страйкарів
Профспілки висунули урядові довгий перелік вимог, серед яких – підняти найменші зарплати, зміцнити захист робочих місць, збільшити податки для найзаможніших і зупинити плановані скорочення в державному й громадському секторах.
Людей непокоять і багатосотмільярдні суми, які уряд кинув на порятунок банків, але яких «не знайшлося» на збільшення зарплат чи зменшення податків, і те, що скорочують робочі місця не тільки компанії-банкрути, а й цілком успішні й за умов кризи, наприклад, нафтовий велетень «Тоталь».
Тож профспілки застерігають, що все це може значно радикалізувати настрої в суспільстві.
За опитуваннями, близько 75 відсотків французів підтримують сьогоднішній загальний страйк, хоч він і створює значні незручності.
Та не бракує й невдоволених – адже потерпає перш за все робота таких потрібних усім служб, як лікарень, громадського транспорту чи пошти.
(Прага – Київ)
