Вустами дитини промовляє криза

Другокласниця Дарина з міста Запоріжжя щодня разом із дорослими дивиться телевізійні новини – останнім часом чи не більше, ніж казки та мультфільми.

Можливо, тому в цієї школярки виникає така асоціація: «Раніше були царі та королі. А Президент зараз – як цар України. Існують різні валюти: долар, євро, гривня. Іноді, коли гривня росте, стає краще. Коли падає – гірше. В Україні зараз криза, і винен у ній – парламент!»

Але криза для дівчинки – це в першу чергу проблеми її власної родини.

Криза для дитини – це коли тато поїхав на заробітки

«Тато поїхав від нас до Києва, бо в нашому місті вже нема роботи, на якій би добре платили…»,– каже Дарина.

Шляхів виходу з кризи вона не знає.

А от Богдан, якому всього шість років, має власний антикризовий «рецепт», подібний до тих, що розглядаються урядовцями.

«У кризі винен Президент. Людям України дають надто мало грошей, а в магазині треба платити багато. Щоб перемогти кризу, треба більше робити грошей…», – говорить 6-річний хлопчик.

А дев’ятилітній запоріжець Сергій порівнює кризу з хворобою і пропонує економічні способи її лікування: «Криза – це паранормально. Це як вірус, але не на комп’ютері. Треба вирішити всі проблеми, щоб вона припинилася: понизити ціни на хліб, ковбасу, на сир…».

Економічна інформація необхідна малюкам, але дорослі не вміють її донести

Діти мають цікавитися дорослими проблемами, щоб стати повноцінними членами суспільства, вважає академік Академії педагогічних наук України, директор Інституту проблем виховання Іван Бех.

«Чим глибше, детальніше дитина пізнає світ, тим активніше вона виробляє внутрішню позицію, формує свої моральні цінності. Дитина, навіть дошкільня, може глибоко усвідомити складні економічні процеси. Але подавайте їй це в доступній формі: текстовій, ігровій, образній, щоб дитина виявляла інтерес! Дитина живе майбутнім, і чим вона молодша, тим це майбутнє їй цікавіше. І ми не маємо права вбивати бажання входити у нього», – зазначає академік.

За словами Івана Беха, дитину не варто ізолювати від негативної «кризової» інформації. Проблема в іншому: дуже часто батьки не вміють таку інформацію правильно донести.

Із цим твердженням погоджується психолог центру «Сім’я плюс сім’я» Ольга Камлик: «Малюки переймають від батьків ставлення до політичної ситуації і, відповідно, відчуття нестабільності. Діти живуть наче над прірвою, не знаючи, що буде завтра. У цій ситуації батьки мають використовувати кризу у виховних цілях. Говорити дитині, що допоки є родина, допоки в ній добрі стосунки – ми переживемо і кризу, і все інше».

Психологи радять залучати дітей до подолання кризи

Найкраща адаптація дитини до кризи – це залучення до її подолання, вважає провідний науковий співробітник Інституту психології Академії педагогічних наук України Леся Вовчик-Блакитна.

«Дитина чудово розуміє, які проблеми є у світі і в батьків зокрема, і може бути підключена до їх вирішення. Так у дитині стимулюються почуття дорослості й відповідальності. Діти можуть взяти на себе певні обов’язки в родині, таким чином відбувається соціальне змужніння, а криза стає позитивним уроком», – наголошує Леся Вовчик-Блакитна.

Життєві труднощі українська малеча, на відміну від більшості дорослих, сприймає з гумором. І навіть переповідає одне одному останні анекдоти про кризу. Ось один із них, який прозвучав із вуст українських другокласників:

Летить криза над Європою:
– Ой, скільки я тут всього наробила!
Летить над Росією:
– Ой, скільки я тут наробила!
Летить криза над Україною:
– О Боже, а це хто наробив?!.

(Запоріжжя – Київ – Прага)