Першою про те, що рішення практично ухвалене, повідомила наприкінці минулого тижня німецька газета Züddeutsche Zeitung, яка послалася на джерела у трьох найбільших європейських країнах-членах НАТО: Німеччині, Британії та Франції.
Старший аналітик Європейської Ради із закордонних справ Данієл Корскі говорить, що кращої кандидатури, ніж Расмуссен, годі було б шукати: «Союз НАТО зараз постав перед, мабуть, найважливішим вибором свого лідера упродовж останніх кількох десятиліть. Андерс Фоґ Расмуссен, прем’єр-міністр, був близький до Сполучених Штатів у питанні Іраку і, навіть ще важливіше, у питанні Афганістану і одночасно має дуже тверді проєвропейські погляди. Тому він є дуже цікавим кандидатом для французьких, німецьких та британських лідерів на генерального секретаря НАТО», – зазначає Данієл Корскі.
Расмуссен, який очолює данський уряд з 2001 року, підтримав США у війні проти Іраку, а зараз близько 700 данських солдатів воюють із «Талібаном» у неспокійній південній афганській провінції Гельманд. Аналітики зазначають, що якщо кандидатуру Расмуссена підтримають і Сполучені Штати, – проти нього не було заперечень ані у минулої, ані у нинішньої адміністрації у Вашингтоні, – то його обрання практично вирішене.
Альтернативний кандидат, польський міністр закордонних справ Радослав Сікорський наробив собі шкоди, коли неодноразово гостро висловився щодо російської політики. Дісталося від нього і німцям, коли польський міністр порівняв побудову газогону «Північний потік» в обхід Польщі та України з пактом Молотова-Ріббентропа.
Наразі лише «спекуляції»
Офіційних чи неофіційних підтверджень того, хто дійсно має стати новим генеральним секретарем НАТО, Радіо Свобода ще не змогло отримати. А оглядачі кажуть, що поки що можна говорити лише про «спекуляції».
Раніше союз НАТО ще не мав на чолі організації голову уряду. Тож ймовірний вибір Расмуссена піднімає престиж цієї посади.
Вибір кандидатур на такі високі посади, звичайно, відбувається в атмосфері таємності. Кандидати не люблять про це говорити передчасно, щоб уникнути відчуття можливого програшу та не підірвати зусилля своїх урядів. Самі уряди також воліють діяти за лаштунками, щоб не відкривати усі свої карти і не ображати партнерів, для яких це питання може бути особливо чутливим.
Офіційне оголошення нового генерального секретаря НАТО відбудеться на саміті Північноатлантичного союзу 2–3 квітня. Він почне виконувати свої обов’язки у липні, коли спливе термін повноважень нинішнього голови організації, колишнього нідерландського міністра закордонних справ Яапа де Гоопа Схеффера.
(Прага – Київ)
Старший аналітик Європейської Ради із закордонних справ Данієл Корскі говорить, що кращої кандидатури, ніж Расмуссен, годі було б шукати: «Союз НАТО зараз постав перед, мабуть, найважливішим вибором свого лідера упродовж останніх кількох десятиліть. Андерс Фоґ Расмуссен, прем’єр-міністр, був близький до Сполучених Штатів у питанні Іраку і, навіть ще важливіше, у питанні Афганістану і одночасно має дуже тверді проєвропейські погляди. Тому він є дуже цікавим кандидатом для французьких, німецьких та британських лідерів на генерального секретаря НАТО», – зазначає Данієл Корскі.
Расмуссен, який очолює данський уряд з 2001 року, підтримав США у війні проти Іраку, а зараз близько 700 данських солдатів воюють із «Талібаном» у неспокійній південній афганській провінції Гельманд. Аналітики зазначають, що якщо кандидатуру Расмуссена підтримають і Сполучені Штати, – проти нього не було заперечень ані у минулої, ані у нинішньої адміністрації у Вашингтоні, – то його обрання практично вирішене.
Альтернативний кандидат, польський міністр закордонних справ Радослав Сікорський наробив собі шкоди, коли неодноразово гостро висловився щодо російської політики. Дісталося від нього і німцям, коли польський міністр порівняв побудову газогону «Північний потік» в обхід Польщі та України з пактом Молотова-Ріббентропа.
Наразі лише «спекуляції»
Офіційних чи неофіційних підтверджень того, хто дійсно має стати новим генеральним секретарем НАТО, Радіо Свобода ще не змогло отримати. А оглядачі кажуть, що поки що можна говорити лише про «спекуляції».
Раніше союз НАТО ще не мав на чолі організації голову уряду. Тож ймовірний вибір Расмуссена піднімає престиж цієї посади.
Вибір кандидатур на такі високі посади, звичайно, відбувається в атмосфері таємності. Кандидати не люблять про це говорити передчасно, щоб уникнути відчуття можливого програшу та не підірвати зусилля своїх урядів. Самі уряди також воліють діяти за лаштунками, щоб не відкривати усі свої карти і не ображати партнерів, для яких це питання може бути особливо чутливим.
Офіційне оголошення нового генерального секретаря НАТО відбудеться на саміті Північноатлантичного союзу 2–3 квітня. Він почне виконувати свої обов’язки у липні, коли спливе термін повноважень нинішнього голови організації, колишнього нідерландського міністра закордонних справ Яапа де Гоопа Схеффера.
(Прага – Київ)
