Президентові Судану Омару Хасанові Ахмаду аль-Баширові висунули сім звинувачень у воєнних злочинах, злочинах проти людяності, вбивствах, насильному переселенні й інших. Але для звинувачення в геноциді, яке розглядали спершу, врешті підстав не знайшли, повідомив базований у Гаазі міжнародний постійний трибунал, який розглядає справи воєнних злочинів.
За оцінками ООН, від початку збройного міжетнічного конфлікту в західносуданській області Дарфур 2003 року там загинули – і безпосередньо від бойових дій, і від голоду та хвороб, які супроводжують їх, – до 300 тисяч людей, а ще близько 2 мільйонів 700 тисяч мусили залишити домівки.
Міжнародний кримінальний суд заявляє, що має докази: президент Судану Омар аль-Башир особисто контролював криваву кампанію, яка мала на меті придушити три місцеві народи руками четвертого.
Речниця Суду Лоранс Блерон наголосила, що таке рішення цілком законне: «Це перший ордер на арешт чинного голови держави, виданий Міжнародним кримінальним судом. Офіційна посада Омара аль-Башира як чинного голови держави не виключає його кримінальної відповідальності і не дає йому недоторканності від переслідування Міжнародним кримінальним судом».
Головний прокурор Суду Луїс Морено-Окампо заявляє, що рішення має бути виконане: «Уряд Судану зобов’язаний за міжнародним законодавством виконати ордер на арешт на своїй території. Ми не закликаємо, щоб це зробив хтось інший. Але, якщо уряд Судану не виконає цей ордер на арешт, Рада безпеки ООН муситиме домогтися виконання».
А Омар аль-Башир проти
Але сам Омар аль-Башир не раз відкидав усі звинувачення й заявляв, що не збирається зважати на рішення Міжнародного кримінального суду. Учора, виступаючи на масовому заході, він знову повторив це: «Завтра вони оголосять своє рішення. Та хай оголошують хоч іще одне, хоч десять – усі вони нічого не значать. Не перший раз видають таке рішення. Резолюцій Ради безпеки ООН уже он скільки навидавали. От була резолюція 1706 – і де вона тепер? От я їм і кажу: викиньте всі ті резолюції в воду, а воду випийте».
Згадана резолюція мала запровадити в Дарфурі міжнародні миротворчі сили ООН. Але Судан не погодився з нею і не дав цього зробити. Врешті за іншою резолюцією Ради безпеки формально створили спільну миротворчу Місію ООН і Африканського Союзу в Дарфурі (UNAMID).
Римський статут, який визначає засади роботи Міжнародного кримінального суду, Судан не підписував і твердить, що цей міжнародний судовий орган не має юрисдикції над його громадянами, а відтак про видачу суданських громадян за ордерами Суду не може бути й мови.
На завтра в столиці Судану Хартумі призначений «марш мільйона людей» на протест проти рішення Суду й на підтримку свого президента.
Хтось вітає, хтось непокоїться
Нинішнє рішення Міжнародного кримінального суду вже привітали правозахисники. Натомість африканські й арабські країни занепокоєні.
Раніше вони вже закликали Раду безпеки ООН зупинити дії Міжнародного кримінального суду проти президента Судану. Арештувати його все одно не вийде, заявляють сусіди Судану, але видання ордера на його арешт може підірвати миротворчі зусилля в Дарфурі і значно погіршити становище в регіоні, аргументують ці країни.
Зокрема, йдеться й про те, що через таке очікуване загострення опиняться в небезпеці відносно нечисленні миротворці, переважно з країн Африканського Союзу. Миротворці побоюються, що тепер напади на них посилять повстанці з усіх боків дарфурського конфлікту.
А французька гуманітарна організація «Лікарі без кордонів» іще перед тим, як оголосили рішення Міжнародного кримінального суду, повідомила сьогодні, що мусить вивести своїх працівників із Судану на вимогу суданського уряду, який заявив, що не зможе забезпечити їхню безпеку після очікуваного видання ордера на арешт президента Судану.
Невдоволення виявила і Росія, яка назвала ордер на арешт чинного президента країни «небезпечним прецедентом».
Влада Судану на боці однієї зі сторін конфлікту
У регіоні Дарфур, який охоплює три західні штати Судану, вже шість років (від кінця лютого – початку березня 2003 року) триває збройний конфлікт між ополченням «джанджавід» арабськомовних скотарських племен, відомих як кочові араби, і кількома повстанськими угрупованнями, що виступають на захист інших етнічних груп – переважно землеробських народів фур (фоор), масаліт (масара) і загава (бері).
Від війни, в першу чергу за пасовиська й джерела води, найбільше потерпає мирне землеробське населення, що не належить до кочових арабів.
Влада Судану формально не втручається в конфлікт і заявляє, що не підтримує «джанджавідів». Але, за повідомленнями, уряд країни надає цим ополченцям значну підтримку коштами і зброєю й іноді влаштовує з ними спільні бойові операції за участі своєї армії.
Міжнародний кримінальний суд (International Criminal Court, Cour Pénale Internationale), заснований 1 липня 2002 року, має на меті переслідувати осіб, звинувачених у геноциді, воєнних злочинах і злочинах проти людяності, скоєних після цієї дати.
Римський статут цього Суду ратифікували понад 100 країн світу. При цьому серед них бракує, зокрема, України, а також США, Росії, Китаю, Індії, Пакистану, Ірану, Іраку, Туреччини, Ізраїлю тощо.
(Прага – Київ)
За оцінками ООН, від початку збройного міжетнічного конфлікту в західносуданській області Дарфур 2003 року там загинули – і безпосередньо від бойових дій, і від голоду та хвороб, які супроводжують їх, – до 300 тисяч людей, а ще близько 2 мільйонів 700 тисяч мусили залишити домівки.
Міжнародний кримінальний суд заявляє, що має докази: президент Судану Омар аль-Башир особисто контролював криваву кампанію, яка мала на меті придушити три місцеві народи руками четвертого.
Речниця Суду Лоранс Блерон наголосила, що таке рішення цілком законне: «Це перший ордер на арешт чинного голови держави, виданий Міжнародним кримінальним судом. Офіційна посада Омара аль-Башира як чинного голови держави не виключає його кримінальної відповідальності і не дає йому недоторканності від переслідування Міжнародним кримінальним судом».
Головний прокурор Суду Луїс Морено-Окампо заявляє, що рішення має бути виконане: «Уряд Судану зобов’язаний за міжнародним законодавством виконати ордер на арешт на своїй території. Ми не закликаємо, щоб це зробив хтось інший. Але, якщо уряд Судану не виконає цей ордер на арешт, Рада безпеки ООН муситиме домогтися виконання».
А Омар аль-Башир проти
Але сам Омар аль-Башир не раз відкидав усі звинувачення й заявляв, що не збирається зважати на рішення Міжнародного кримінального суду. Учора, виступаючи на масовому заході, він знову повторив це: «Завтра вони оголосять своє рішення. Та хай оголошують хоч іще одне, хоч десять – усі вони нічого не значать. Не перший раз видають таке рішення. Резолюцій Ради безпеки ООН уже он скільки навидавали. От була резолюція 1706 – і де вона тепер? От я їм і кажу: викиньте всі ті резолюції в воду, а воду випийте».
Згадана резолюція мала запровадити в Дарфурі міжнародні миротворчі сили ООН. Але Судан не погодився з нею і не дав цього зробити. Врешті за іншою резолюцією Ради безпеки формально створили спільну миротворчу Місію ООН і Африканського Союзу в Дарфурі (UNAMID).
Римський статут, який визначає засади роботи Міжнародного кримінального суду, Судан не підписував і твердить, що цей міжнародний судовий орган не має юрисдикції над його громадянами, а відтак про видачу суданських громадян за ордерами Суду не може бути й мови.
На завтра в столиці Судану Хартумі призначений «марш мільйона людей» на протест проти рішення Суду й на підтримку свого президента.
Хтось вітає, хтось непокоїться
Нинішнє рішення Міжнародного кримінального суду вже привітали правозахисники. Натомість африканські й арабські країни занепокоєні.
Раніше вони вже закликали Раду безпеки ООН зупинити дії Міжнародного кримінального суду проти президента Судану. Арештувати його все одно не вийде, заявляють сусіди Судану, але видання ордера на його арешт може підірвати миротворчі зусилля в Дарфурі і значно погіршити становище в регіоні, аргументують ці країни.
Зокрема, йдеться й про те, що через таке очікуване загострення опиняться в небезпеці відносно нечисленні миротворці, переважно з країн Африканського Союзу. Миротворці побоюються, що тепер напади на них посилять повстанці з усіх боків дарфурського конфлікту.
А французька гуманітарна організація «Лікарі без кордонів» іще перед тим, як оголосили рішення Міжнародного кримінального суду, повідомила сьогодні, що мусить вивести своїх працівників із Судану на вимогу суданського уряду, який заявив, що не зможе забезпечити їхню безпеку після очікуваного видання ордера на арешт президента Судану.
Невдоволення виявила і Росія, яка назвала ордер на арешт чинного президента країни «небезпечним прецедентом».
Влада Судану на боці однієї зі сторін конфлікту
У регіоні Дарфур, який охоплює три західні штати Судану, вже шість років (від кінця лютого – початку березня 2003 року) триває збройний конфлікт між ополченням «джанджавід» арабськомовних скотарських племен, відомих як кочові араби, і кількома повстанськими угрупованнями, що виступають на захист інших етнічних груп – переважно землеробських народів фур (фоор), масаліт (масара) і загава (бері).
Від війни, в першу чергу за пасовиська й джерела води, найбільше потерпає мирне землеробське населення, що не належить до кочових арабів.
Влада Судану формально не втручається в конфлікт і заявляє, що не підтримує «джанджавідів». Але, за повідомленнями, уряд країни надає цим ополченцям значну підтримку коштами і зброєю й іноді влаштовує з ними спільні бойові операції за участі своєї армії.
Міжнародний кримінальний суд (International Criminal Court, Cour Pénale Internationale), заснований 1 липня 2002 року, має на меті переслідувати осіб, звинувачених у геноциді, воєнних злочинах і злочинах проти людяності, скоєних після цієї дати.
Римський статут цього Суду ратифікували понад 100 країн світу. При цьому серед них бракує, зокрема, України, а також США, Росії, Китаю, Індії, Пакистану, Ірану, Іраку, Туреччини, Ізраїлю тощо.
(Прага – Київ)
