Більше, ніж будь-кому, дістається британським та американським банкірам, адже там фінансові послуги становлять особливо великий сегмент економіки. Хвилю народного гніву, наприклад, викликало повідомлення про те, що минулого року новий голова банку Merrill Lynch Джон Тейн замовив собі ремонт свого кабінету, який обійшовся компанії в 1 мільйон доларів. Для обурення громадськості вистачило лише одного комоду на ніжках, що коштував 35 тисяч доларів.
Лише через декілька місяців після цього Merrill Lynch пішов до уряду з простягнутою рукою, бо опинився на межі банкрутства. При цьому майже 700 вищих керівників банку виписали собі премії щонайменше по мільйону доларів. Але справжню несправедливість платники податків бачать навіть не в цьому, а в тому, що саме вони, платники податків тепер мають розплачуватись за всю цю некомпетентність та марнотратство.
«Крадуть і від платників податків, і від своїх акціонерів»
Професор економіки Мерилендського університету Пітер Морісі зазначає: «У сфері цінних паперів на Вол Стріт минулого року вони втратили 25 мільярдів доларів, а 25 мільярдів доларів вони виплатили як премії. Потім вони взяли державну допомогу і кажуть, що вони не використали її на премії. Звичайно, що ні. Вони їх витратили раніше, а нині покрили свої витрати. Тобто, крадуть і від платників податків, і від своїх акціонерів».
У Британії подібне обурення викликало повідомлення про колишнього керівника банку Royal Bank of Scotland Фреда Ґудвіна. Він пішов на пенсію, що становить майже один мільйон доларів на рік, а його банк тим часом зазнав краху. Новий управляючий банку, якого призначив уряд, Ґлен Морено говорить, що це неприпустимо: «Мушу сказати, що така пенсія – це нагорода за неспроможність і невдачу. В Америці її називають «золотим парашутом». Я вважаю, що це не правильно».
Влада низки країн запроваджує обмеження
Відповідь влади і регулювальних органів на такі громадські настрої не забарилась. Першими були Сполучені Штати, де президент Барак Обама обмежив зарплати вищих керівників банків, які отримали фінансову допомогу уряду у півмільйона доларів. Подібним шляхом планують піти в Німеччині. У Канаді акціонери деяких банків зажадали мати останнє слово у тому, скільки отримуватимуть керівники цих банків.
Деякі банкіри скоротили витрати самостійно: відмовилися від премій, від корпоративних літаків і від шикарних корпоративних вечірок. Інші – далекі від покаяння. Моріс Ґрінберґ, який очолював банк AIG упродовж 40 років, судиться зі своїм колишнім банком, бо вважає, що в банку його неправильно інформували про ціну акцій, яка виявилася завищеною. Інший банкір із Bank of America говорить, що даремно його банк брав таку велику банківську допомогу, і не тому, що він її не потребував, а тому, що банк тепер втратив репутацію.
Але не всі банкіри виявилися безсердечними і жадібними. Повідомляють, що один банкір із Флориди продав свою частку в банку і передав усю виручку в 60 мільйонів доларів на премію колишнім колегам.
(Прага – Київ)
Лише через декілька місяців після цього Merrill Lynch пішов до уряду з простягнутою рукою, бо опинився на межі банкрутства. При цьому майже 700 вищих керівників банку виписали собі премії щонайменше по мільйону доларів. Але справжню несправедливість платники податків бачать навіть не в цьому, а в тому, що саме вони, платники податків тепер мають розплачуватись за всю цю некомпетентність та марнотратство.
«Крадуть і від платників податків, і від своїх акціонерів»
Професор економіки Мерилендського університету Пітер Морісі зазначає: «У сфері цінних паперів на Вол Стріт минулого року вони втратили 25 мільярдів доларів, а 25 мільярдів доларів вони виплатили як премії. Потім вони взяли державну допомогу і кажуть, що вони не використали її на премії. Звичайно, що ні. Вони їх витратили раніше, а нині покрили свої витрати. Тобто, крадуть і від платників податків, і від своїх акціонерів».
У Британії подібне обурення викликало повідомлення про колишнього керівника банку Royal Bank of Scotland Фреда Ґудвіна. Він пішов на пенсію, що становить майже один мільйон доларів на рік, а його банк тим часом зазнав краху. Новий управляючий банку, якого призначив уряд, Ґлен Морено говорить, що це неприпустимо: «Мушу сказати, що така пенсія – це нагорода за неспроможність і невдачу. В Америці її називають «золотим парашутом». Я вважаю, що це не правильно».
Влада низки країн запроваджує обмеження
Відповідь влади і регулювальних органів на такі громадські настрої не забарилась. Першими були Сполучені Штати, де президент Барак Обама обмежив зарплати вищих керівників банків, які отримали фінансову допомогу уряду у півмільйона доларів. Подібним шляхом планують піти в Німеччині. У Канаді акціонери деяких банків зажадали мати останнє слово у тому, скільки отримуватимуть керівники цих банків.
Деякі банкіри скоротили витрати самостійно: відмовилися від премій, від корпоративних літаків і від шикарних корпоративних вечірок. Інші – далекі від покаяння. Моріс Ґрінберґ, який очолював банк AIG упродовж 40 років, судиться зі своїм колишнім банком, бо вважає, що в банку його неправильно інформували про ціну акцій, яка виявилася завищеною. Інший банкір із Bank of America говорить, що даремно його банк брав таку велику банківську допомогу, і не тому, що він її не потребував, а тому, що банк тепер втратив репутацію.
Але не всі банкіри виявилися безсердечними і жадібними. Повідомляють, що один банкір із Флориди продав свою частку в банку і передав усю виручку в 60 мільйонів доларів на премію колишнім колегам.
(Прага – Київ)
