30% продуктів із вмістом ГМО
На територію України не допускатимуться продукти, в яких вміст ГМО перевищує 0,9 %. Анатолій Подрушняк, заступник директора інституту екогігієни та токсикології говорить: «В усьому світі робиться так: якщо вміст ГМО більше за 0,9%, про це має бути написано. Споживач вибиратиме, чи купувати такі продукти, чи ні. Якщо менше за 0,9%, то вважається, що продукт без ГМО і таку продукцію не маркують».
Купувати продукти з вмістом ГМО чи відмовитися від них - це справа кожного покупця. Але проблема у тому, зазначає Михайло Мухаровський, генеральний директор Укрметртестстандарту, що український споживач часто не знає, що він їсть. Два роки тому уряд ухвалив постанову, яка запроваджувала обов’язкове маркування трансгенних продуктів, а потім скасував її, оскільки в Україні відсутній сам механізм цього маркування.
За останні 4 роки частка генетично модифікованих продуктів на українському ринку зросла до 30%, стверджує заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. Найчастіше трансгени зустрічаються у м’ясних, молочних продуктах, кондитерських виробах. «Відсоток вмісту ГМО в продуктах коливається від 0,5% до 30%. Ц продукти і вітчизняного виробництва також. Бо українські виробники користуються сировиною, яку вони привозять з-за кордону, і вона містить ГМО. Також вони використовують генетично модифіковану сою, яку вирощують в Україні. До того ж, на територію країни ввозять такі продукти. На сьогодні Україна не контролює вміст ГМО ні в тих продуктах, які ввозяться до нас, ні в тих, які виробляються тут».
Українці досі не знають, що насправді їдять
Генетично модифіковані продукти дешевші, ніж натуральні, до того ж, імпорт харчових продуктів на територію України практично безконтрольний, стверджує голова Союзу виробників харчової промисловості Олег Юхновський. На його думку, урядова постанова, яка обмежує ввезення трансгенів, ситуацію істотно не покращить. Починати треба зі створення єдиного державного органу, який би здійснював контроль за якістю та безпечністю харчових продуктів. У тому числі й генетично модифікованих. «Хто відповідає за цю сферу? Міністерство охорони здоров’я, Держспоживстандарт, Міністерство аграрної політики України. Але належної координації між цими органами немає. Зараз деякі підприємства є більшими патріотами, ніж держава, адже вони беруть самі на себе цю функцію: маркують свої продукти, вказуючи, що продукція не містить ГМО».
Конкретних результатів, які б підтверджували шкоду генно-модифікованих продукт, немає. А якби вони були, здійнявся б великий ґвалт. Це зазначив заступник директора Інституту харчової біотехнології Академії Наук України Сергій Шульга. «Американці з’їли ГМО-продуктів майже 500 мільйонів тонн, в Європі з'їли десь 150-180 мільйонів тонн. Немає прямої залежності між вживанням ГМО-продуктів і якимись хворобами».
Однак, наприклад у Італії, упродовж багатьох років протидіяли появі модифікованих культур на офіційному рівні. Проте, як член євроспільноти, Італія змушена дотримуватися загальних нормативів ЄС. Тому римське керівництво завжди шукало проміжний варіант. Так, вирощувати трансгенні культури можна лише у науково-дослідних цілях, а їхнє масове виробництво забороняється. Водночас, для імпорту трансгенів завжди зелене світло, тож в італійських крамницях безліч продуктів з подібними організмами. Використовувати складники генетично модифікованого походження заборонено у продуктах дитячого харчування для малюків віком до 3 років. Загалом у продуктах харчування дозволений вміст ГМО до 0,9%. Якщо цей показник вищий, на товарі має бути етикетка, що продукт містить генетично модифіковані організми. Однак, такі етикетки не передбачені на молоці, м’ясі, яйцях і сирах, що виготовляють з тварин, годованих трансгенною кукурудзою чи соєю.
Закон України «Про захист прав споживачів» також передбачає маркування продуктів з генетично модифікованими організмами. Таку постанову у 2007 році ухвалив Кабінет міністрів, але згодом скасував її, оскільки і досі у державі не розробили сам механізм маркування. Відтак український споживач, на відміну від європейського, не має чітких відомостей про те, який насправді продукт він купує.
Глас народу: Як Ви ставитеся до генномодифікованих продуктів? Чи знаєте Ви, які харчі ви купуєте?
Олена Миколаївна, касир: Я вважаю, ці продукти негативно впливають на наступні покоління. Треба їх маркувати, перевіряти на якість.
Олександр Сергійович, пенсіонер: Просто страшно купувати в Україні продукти. Бо невідомо, на що натрапиш. І як це відобразиться на твоїх дітях і онуках.
Наталя, перекладач: Для вагітних жінок такі харчі небезпечні, я вважаю. Завжди дивлюся на етикетку, перед тим, як купити щось.
Максим, інженер: Я чув, що вони навіть можуть впливати на розвиток раку. Треба, щоб люди знали, що вони їдять.
Римма Тимофіївна, пенсіонерка: Я знаю, що в Росії маркують всі продукти. А от у нас - ні. Невідомо, що тут виробляється, що завозиться.
На територію України не допускатимуться продукти, в яких вміст ГМО перевищує 0,9 %. Анатолій Подрушняк, заступник директора інституту екогігієни та токсикології говорить: «В усьому світі робиться так: якщо вміст ГМО більше за 0,9%, про це має бути написано. Споживач вибиратиме, чи купувати такі продукти, чи ні. Якщо менше за 0,9%, то вважається, що продукт без ГМО і таку продукцію не маркують».
Купувати продукти з вмістом ГМО чи відмовитися від них - це справа кожного покупця. Але проблема у тому, зазначає Михайло Мухаровський, генеральний директор Укрметртестстандарту, що український споживач часто не знає, що він їсть. Два роки тому уряд ухвалив постанову, яка запроваджувала обов’язкове маркування трансгенних продуктів, а потім скасував її, оскільки в Україні відсутній сам механізм цього маркування.
За останні 4 роки частка генетично модифікованих продуктів на українському ринку зросла до 30%, стверджує заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. Найчастіше трансгени зустрічаються у м’ясних, молочних продуктах, кондитерських виробах. «Відсоток вмісту ГМО в продуктах коливається від 0,5% до 30%. Ц продукти і вітчизняного виробництва також. Бо українські виробники користуються сировиною, яку вони привозять з-за кордону, і вона містить ГМО. Також вони використовують генетично модифіковану сою, яку вирощують в Україні. До того ж, на територію країни ввозять такі продукти. На сьогодні Україна не контролює вміст ГМО ні в тих продуктах, які ввозяться до нас, ні в тих, які виробляються тут».
Українці досі не знають, що насправді їдять
Генетично модифіковані продукти дешевші, ніж натуральні, до того ж, імпорт харчових продуктів на територію України практично безконтрольний, стверджує голова Союзу виробників харчової промисловості Олег Юхновський. На його думку, урядова постанова, яка обмежує ввезення трансгенів, ситуацію істотно не покращить. Починати треба зі створення єдиного державного органу, який би здійснював контроль за якістю та безпечністю харчових продуктів. У тому числі й генетично модифікованих. «Хто відповідає за цю сферу? Міністерство охорони здоров’я, Держспоживстандарт, Міністерство аграрної політики України. Але належної координації між цими органами немає. Зараз деякі підприємства є більшими патріотами, ніж держава, адже вони беруть самі на себе цю функцію: маркують свої продукти, вказуючи, що продукція не містить ГМО».
Конкретних результатів, які б підтверджували шкоду генно-модифікованих продукт, немає. А якби вони були, здійнявся б великий ґвалт. Це зазначив заступник директора Інституту харчової біотехнології Академії Наук України Сергій Шульга. «Американці з’їли ГМО-продуктів майже 500 мільйонів тонн, в Європі з'їли десь 150-180 мільйонів тонн. Немає прямої залежності між вживанням ГМО-продуктів і якимись хворобами».
Однак, наприклад у Італії, упродовж багатьох років протидіяли появі модифікованих культур на офіційному рівні. Проте, як член євроспільноти, Італія змушена дотримуватися загальних нормативів ЄС. Тому римське керівництво завжди шукало проміжний варіант. Так, вирощувати трансгенні культури можна лише у науково-дослідних цілях, а їхнє масове виробництво забороняється. Водночас, для імпорту трансгенів завжди зелене світло, тож в італійських крамницях безліч продуктів з подібними організмами. Використовувати складники генетично модифікованого походження заборонено у продуктах дитячого харчування для малюків віком до 3 років. Загалом у продуктах харчування дозволений вміст ГМО до 0,9%. Якщо цей показник вищий, на товарі має бути етикетка, що продукт містить генетично модифіковані організми. Однак, такі етикетки не передбачені на молоці, м’ясі, яйцях і сирах, що виготовляють з тварин, годованих трансгенною кукурудзою чи соєю.
Закон України «Про захист прав споживачів» також передбачає маркування продуктів з генетично модифікованими організмами. Таку постанову у 2007 році ухвалив Кабінет міністрів, але згодом скасував її, оскільки і досі у державі не розробили сам механізм маркування. Відтак український споживач, на відміну від європейського, не має чітких відомостей про те, який насправді продукт він купує.
Глас народу: Як Ви ставитеся до генномодифікованих продуктів? Чи знаєте Ви, які харчі ви купуєте?
Олена Миколаївна, касир: Я вважаю, ці продукти негативно впливають на наступні покоління. Треба їх маркувати, перевіряти на якість.
Олександр Сергійович, пенсіонер: Просто страшно купувати в Україні продукти. Бо невідомо, на що натрапиш. І як це відобразиться на твоїх дітях і онуках.
Наталя, перекладач: Для вагітних жінок такі харчі небезпечні, я вважаю. Завжди дивлюся на етикетку, перед тим, як купити щось.
Максим, інженер: Я чув, що вони навіть можуть впливати на розвиток раку. Треба, щоб люди знали, що вони їдять.
Римма Тимофіївна, пенсіонерка: Я знаю, що в Росії маркують всі продукти. А от у нас - ні. Невідомо, що тут виробляється, що завозиться.
