Перший заступник міністра фінансів Сергій Сторчак раніше вже знаходився під арештом, проте був випущений під особисті гарантії заступника глави російського уряду, міністра фінансів Олексія Кудріна. Проте виявилося, що історію навколо Сторчака зовсім не закінчено, більше того – вона почала розповсюджуватися і на інших співробітників міністерства фінансів.
Перший заступник міністра фінансів Сергій СторчакЄ промовистим, що заява Олександра Бастрикіна прозвучала саме того дня, коли оприлюднив своє рішення про відставку український міністр фінансів Віктор Пинзеник. Навколо його роботи й оцінки нинішньої економічної ситуації в Україні останній час не вщухали пристрасті. Проте міністр зробив логічний політичний крок – коли відчув, що більше немає підтримки своїх поглядів в уряді і парламенті, вирішив залишити кабінет.
Здавалося б, у його російського колеги все навпаки. Він без жодних проблем вирішив проблеми із ухваленням бюджету на наступний рік – хоча цифри вартості нафти, на яких базувався цей бюджет, сьогодні вже не відповідають похмурій дійсності. Його не розкритиковують у ЗМІ, не ставлять під питання його погляди та компетентність. Ще ба пак! Адже Олексій Кудрін користується особистою довірою глави уряду Володимира Путіна.
Посада – охоронна грамота
Проте у російському керівництві є чимало людей, яким не подобається міністр фінансів. Більше того, вони готові саме його звинувачувати у російських наслідках кризи. Й дуже хотіли б позбутися. Але як? І тут виявляться, що політичних важелів – як у випадку із Пинзеником – у російських опонентів Кудріна просто немає. Єдине, на що вони поки що здатні – це демонструвати, що міністр оточив себе справжньою зграєю злочинців. Так, ймовірно, і з’явилася справа Сергія Сторчака.
На відміну від Віктора Пинзеника Олексій Кудрін просто не може дозволити собі відставку. Для нього вона означатиме, що він програв у боротьбі з опонентами – і також може бути звинувачений у шахрайстві. До того ж перебування на посаді – це єдина можливість допомогти співробітникам, що потрапили під тиск слідчого комітету.
Цим, можливо, і відрізняються можливості фінансових відомств Росії та України у кризовий момент. Український міністр може дозволити собі те, що небезпечно для його російського колеги – звичайну відставку. Чи варто пояснювати, що будь-які кадрові зміни створюють можливості корекції політики. І наскільки небезпечно, коли навіть для високопоставленого чиновника посада стає просто охоронною грамотою, якою він захищається від власних «силовиків».
(Київ–Прага)
Здавалося б, у його російського колеги все навпаки. Він без жодних проблем вирішив проблеми із ухваленням бюджету на наступний рік – хоча цифри вартості нафти, на яких базувався цей бюджет, сьогодні вже не відповідають похмурій дійсності. Його не розкритиковують у ЗМІ, не ставлять під питання його погляди та компетентність. Ще ба пак! Адже Олексій Кудрін користується особистою довірою глави уряду Володимира Путіна.
Посада – охоронна грамота
Проте у російському керівництві є чимало людей, яким не подобається міністр фінансів. Більше того, вони готові саме його звинувачувати у російських наслідках кризи. Й дуже хотіли б позбутися. Але як? І тут виявляться, що політичних важелів – як у випадку із Пинзеником – у російських опонентів Кудріна просто немає. Єдине, на що вони поки що здатні – це демонструвати, що міністр оточив себе справжньою зграєю злочинців. Так, ймовірно, і з’явилася справа Сергія Сторчака.
На відміну від Віктора Пинзеника Олексій Кудрін просто не може дозволити собі відставку. Для нього вона означатиме, що він програв у боротьбі з опонентами – і також може бути звинувачений у шахрайстві. До того ж перебування на посаді – це єдина можливість допомогти співробітникам, що потрапили під тиск слідчого комітету.
Цим, можливо, і відрізняються можливості фінансових відомств Росії та України у кризовий момент. Український міністр може дозволити собі те, що небезпечно для його російського колеги – звичайну відставку. Чи варто пояснювати, що будь-які кадрові зміни створюють можливості корекції політики. І наскільки небезпечно, коли навіть для високопоставленого чиновника посада стає просто охоронною грамотою, якою він захищається від власних «силовиків».
(Київ–Прага)
