У Геренді на три з половиною тисячі жителів є два сучасні музеї, не бракує міні-готелів і кімнат, що здаються туристам в оренду. Правда й те, що життя тут обертається переважно навколо старої порцелянової мануфактури, заснованої у 1826 році підприємцем Вінсентом Штінґлом.
Ваза сподобалася королеві Вікторії
За переказами, справа у ті часи налагоджувалась не одразу, дарма, що за неї бралися скрупульозні австрійці. Збирали довго не так кошти на мануфактуру, як добрих майстрів. Нове діло передусім потребувало знання техніки виробництва якісної порцеляни і доброго володіння пензлем. А коли все це, так би мовити, зійшлося в мануфактурників, замовлення почастішали.
Щоправда, допоміг трохи і випадок, який закріпив за тутешніми гончарями славу майстрів виготовлення так званих вікторіанських взірців.
Мистецтвознавець Аттіла Шимон розповів: «Про різновиди цієї порцеляни важливо знати те, що 1851 року в Геренді виготовили вази для всесвітньої лондонської виставки. Вони настільки сподобалися англійській королеві Вікторії, що вона замовила для палацу Віндзорів цілий порцеляновий сервіз. На честь цієї події ми і назвали вази вікторіанськими».
Бити посуд – на щастя!
На мануфактурі у Геренді бували з того часу ліпші й гірші часи. Одного разу фабрику через брак робочих рук та масову еміграцію робітників до Америки наприкінці позаминулого століття навіть закрили на кілька років. Ритмічно мануфактура запрацювала лише після Другої світової війни.
Нині тут постійно працюють із 16-ма тисячами порцелянових форм, які виготовляють на основі чотирьох тисяч художніх зразків. Ці вироби вважають дуже якісними і міцними, але трапляється, що й вони б’ються.
Доктор Аттіла Шимон запевняє, що зважаючи на сучасний рівень устаткування їхньої фабрики і напрацьовані традиції, споживачам таки не слід перейматися дрібними втратами.
«Мануфактура в Геренді – це єдине в світі підприємство, яке гарантує цілісну заміну розбитого виробу. Це означає, що коли є така проблема в покупця, ми зобов’язуємось виготовити таку ж саму оригінальну річ, а не просто копію. Навіть іноді жартуємо, що для нас це справжня радість знову бачити в себе давнього покупця», – каже Аттіла Шимон.
Отож зробімо собі своєрідного вузлика на пам’ять. Порцелянові дива чекають на нас у Геренді.
(Угорщина – Прага – Київ)
Ваза сподобалася королеві Вікторії
За переказами, справа у ті часи налагоджувалась не одразу, дарма, що за неї бралися скрупульозні австрійці. Збирали довго не так кошти на мануфактуру, як добрих майстрів. Нове діло передусім потребувало знання техніки виробництва якісної порцеляни і доброго володіння пензлем. А коли все це, так би мовити, зійшлося в мануфактурників, замовлення почастішали.
Щоправда, допоміг трохи і випадок, який закріпив за тутешніми гончарями славу майстрів виготовлення так званих вікторіанських взірців.
Мистецтвознавець Аттіла Шимон розповів: «Про різновиди цієї порцеляни важливо знати те, що 1851 року в Геренді виготовили вази для всесвітньої лондонської виставки. Вони настільки сподобалися англійській королеві Вікторії, що вона замовила для палацу Віндзорів цілий порцеляновий сервіз. На честь цієї події ми і назвали вази вікторіанськими».
Бити посуд – на щастя!
На мануфактурі у Геренді бували з того часу ліпші й гірші часи. Одного разу фабрику через брак робочих рук та масову еміграцію робітників до Америки наприкінці позаминулого століття навіть закрили на кілька років. Ритмічно мануфактура запрацювала лише після Другої світової війни.
Нині тут постійно працюють із 16-ма тисячами порцелянових форм, які виготовляють на основі чотирьох тисяч художніх зразків. Ці вироби вважають дуже якісними і міцними, але трапляється, що й вони б’ються.
Доктор Аттіла Шимон запевняє, що зважаючи на сучасний рівень устаткування їхньої фабрики і напрацьовані традиції, споживачам таки не слід перейматися дрібними втратами.
«Мануфактура в Геренді – це єдине в світі підприємство, яке гарантує цілісну заміну розбитого виробу. Це означає, що коли є така проблема в покупця, ми зобов’язуємось виготовити таку ж саму оригінальну річ, а не просто копію. Навіть іноді жартуємо, що для нас це справжня радість знову бачити в себе давнього покупця», – каже Аттіла Шимон.
Отож зробімо собі своєрідного вузлика на пам’ять. Порцелянові дива чекають на нас у Геренді.
(Угорщина – Прага – Київ)
