«Волонтер» у перекладі з французької означає «доброволець», добровільний помічник. За визначенням з енциклопедії, це люди, які цілком безоплатно працюють у сиротинцях, притулках, школах-інтернатах і будинках для людей похилого віку, однак на практиці не тільки в них.
Євроклуби та кишенькові
Томаш Войцеховський від березня минулого року працює у Вінниці волонтером центру Європейської інформації «Креатив». Він - студент Варшавського університету, вивчає україністику, тому мотивація його волонтерства в Україні пов’язана з навчанням. «Ми кожен день працюємо кілька годин в офісі, - описує свою щоденну роботу юнак, - допомагаємо Оксані, яка є головною в нашій організації. Крім того, ми проводимо уроки польської мови, польський клуб. Ще ми відкрили кіно-клуб і в рамках цього клубу ми поширюємо знання про польське сучасне кіно. Зараз ми вже цим не займаємося, але раніше співпрацювали з молоддю в рамках євроклубів».
Лише добрими намірами, водою та повітрям прожити неможливо, тому волонтерам, які приїздять в Україну з країн-членів ЄС, компенсують деякі витрати. Вони отримують щомісяця 80 євро на кишенькові витрати і 120 євро на харчі та транспорт. Крім того, їм оплачують житло, телефон та відшкодовують транспортні витрати перельоту з їхньої країни. За умовами Європейської Волонтерської служби, волонтер отримує безкоштовні приватні уроки місцевої мови.
З кожним роком кількість волонтерів в Україні зростає. Лише у Львові, за даними інформаційного представника програми ЄС «Молодь в дії» Олени Яремко, зараз працюють 15 волонтерів, а за рік сюди приїздять близько 30-40 молодих людей: «Волонтери, які приїздять з ЄС, – це люди цікаві, активні, молоді люди, які хочуть щось робити». Вони займаються, для прикладу, допомогою в організації та проведенні мовних клубів: польського, німецького, англійського, французького. Також вони займаються розвитком європейських клубів при школах чи в організаціях – ці проекти більше пов’язані з євроінтеграцією, підвищенням свідомості, толерантності, міжкультурного пізнання. Також є проекти соціальні. Є специфічні проекти, наприклад, з початку квітня вони будуть реалізовувати проект, пов’язаний з єврейською спадщиною в регіоні. І волонтери з Франції будуть проводити дослідження, брати інтерв’ю.
Імпорт – експорт
Два роки тому заступниця Голови громадської організації Спілка української молоді в Україні Неля Лавриненко приймала в своїй організації двох волонтерів з Польщі. Підбір партнерів відбувається наступним чином: організація в заявці прописує свої потреби, а їй надсилають анкети можливих волонтерів, в яких описані інтереси та мотивація кандидатів.
«Ми з волонтерами разом давали наголос якраз на сприйнятті євроінтеграції, тобто: чи потрібне входження України в Європу. І якраз тут деякі погляди змінилися. І треба віддати належне, один волонтер був дуже добре обізнаний в українсько-польській історії, і тому було потепління в тих стосунках українсько-польських, тому що дуже багато ці теми дискутувалися. Це дуже багато зробило змін у світосприйнятті нашої молоді цих історичних фактів», – зазначила Неля Лавриненко.
В Україні ще не всюди зрозуміли, що означає волонтерство, каже пані Яремко. Волонтери в першу чергу приїздять допомагати в реалізації певного проекту, але є організації, які думають, що волонтер з-закордону буде замість них щось робити: «Волонтаріат – це не є заміщення штатної посади, волонтери приїжджають часто, не знаючи українську або російську мови і вони потребують часу, щоб її вивчити, щоб їм хтось допомагав у реалізації їхніх заходів. Але є й такі волонтери, які приїжджають, знаючи вже мову».
Якщо порівнювати з іншими країнами Східної Європи, то в Україні волонтерів більше, ніж в Молдові, Азербайджані, Вірменії та Грузії, але менше, ніж в Росії. Олена Яремко каже: «Політична ситуація в Україні більш сприятлива для реалізації волонтерства. Щоправда, ми зустрілися з ситуацією, що потрібно робити візи для волонтерів, чого раніше не було».
Попри деякі проблеми, такі як відсутність постійного водопостачання у Львові чи пральної машини в квартирах, що винаймають для іноземців, волонтери вже протоптують стежину в Україну. З країн ЄС вони імпортують в Україну знання про свої держави, розуміння толерантності та багатокультурності, а експортують – враження від українських реалій та розбиті стереотипи про невідомий простір між Європою та Росією.
(Київ–Прага)
Євроклуби та кишенькові
Томаш Войцеховський від березня минулого року працює у Вінниці волонтером центру Європейської інформації «Креатив». Він - студент Варшавського університету, вивчає україністику, тому мотивація його волонтерства в Україні пов’язана з навчанням. «Ми кожен день працюємо кілька годин в офісі, - описує свою щоденну роботу юнак, - допомагаємо Оксані, яка є головною в нашій організації. Крім того, ми проводимо уроки польської мови, польський клуб. Ще ми відкрили кіно-клуб і в рамках цього клубу ми поширюємо знання про польське сучасне кіно. Зараз ми вже цим не займаємося, але раніше співпрацювали з молоддю в рамках євроклубів».
Лише добрими намірами, водою та повітрям прожити неможливо, тому волонтерам, які приїздять в Україну з країн-членів ЄС, компенсують деякі витрати. Вони отримують щомісяця 80 євро на кишенькові витрати і 120 євро на харчі та транспорт. Крім того, їм оплачують житло, телефон та відшкодовують транспортні витрати перельоту з їхньої країни. За умовами Європейської Волонтерської служби, волонтер отримує безкоштовні приватні уроки місцевої мови.
З кожним роком кількість волонтерів в Україні зростає. Лише у Львові, за даними інформаційного представника програми ЄС «Молодь в дії» Олени Яремко, зараз працюють 15 волонтерів, а за рік сюди приїздять близько 30-40 молодих людей: «Волонтери, які приїздять з ЄС, – це люди цікаві, активні, молоді люди, які хочуть щось робити». Вони займаються, для прикладу, допомогою в організації та проведенні мовних клубів: польського, німецького, англійського, французького. Також вони займаються розвитком європейських клубів при школах чи в організаціях – ці проекти більше пов’язані з євроінтеграцією, підвищенням свідомості, толерантності, міжкультурного пізнання. Також є проекти соціальні. Є специфічні проекти, наприклад, з початку квітня вони будуть реалізовувати проект, пов’язаний з єврейською спадщиною в регіоні. І волонтери з Франції будуть проводити дослідження, брати інтерв’ю.
Імпорт – експорт
Два роки тому заступниця Голови громадської організації Спілка української молоді в Україні Неля Лавриненко приймала в своїй організації двох волонтерів з Польщі. Підбір партнерів відбувається наступним чином: організація в заявці прописує свої потреби, а їй надсилають анкети можливих волонтерів, в яких описані інтереси та мотивація кандидатів.
«Ми з волонтерами разом давали наголос якраз на сприйнятті євроінтеграції, тобто: чи потрібне входження України в Європу. І якраз тут деякі погляди змінилися. І треба віддати належне, один волонтер був дуже добре обізнаний в українсько-польській історії, і тому було потепління в тих стосунках українсько-польських, тому що дуже багато ці теми дискутувалися. Це дуже багато зробило змін у світосприйнятті нашої молоді цих історичних фактів», – зазначила Неля Лавриненко.
В Україні ще не всюди зрозуміли, що означає волонтерство, каже пані Яремко. Волонтери в першу чергу приїздять допомагати в реалізації певного проекту, але є організації, які думають, що волонтер з-закордону буде замість них щось робити: «Волонтаріат – це не є заміщення штатної посади, волонтери приїжджають часто, не знаючи українську або російську мови і вони потребують часу, щоб її вивчити, щоб їм хтось допомагав у реалізації їхніх заходів. Але є й такі волонтери, які приїжджають, знаючи вже мову».
Якщо порівнювати з іншими країнами Східної Європи, то в Україні волонтерів більше, ніж в Молдові, Азербайджані, Вірменії та Грузії, але менше, ніж в Росії. Олена Яремко каже: «Політична ситуація в Україні більш сприятлива для реалізації волонтерства. Щоправда, ми зустрілися з ситуацією, що потрібно робити візи для волонтерів, чого раніше не було».
Попри деякі проблеми, такі як відсутність постійного водопостачання у Львові чи пральної машини в квартирах, що винаймають для іноземців, волонтери вже протоптують стежину в Україну. З країн ЄС вони імпортують в Україну знання про свої держави, розуміння толерантності та багатокультурності, а експортують – враження від українських реалій та розбиті стереотипи про невідомий простір між Європою та Росією.
(Київ–Прага)
