Якщо їхати «Карпатським трамваєм», то видно гору Церковище. Нею проходила «дорога життя», якою тисячу років тому возили сіль для Ярослава Мудрого. А він передавав її далі, в Єгипет і Рим – як подарунок. Сіль тоді була дорожчою за золото, каже екскурсовод Любомир Яцків і переповідає одну з легенд.
«Князь Андрійович, який випасав вівці на цих теренах, помітив, що влітку вівці десь зникають. Він зібрав рать на десяти конях і пішов шукати вівці. Вийшов на Скелі Довбуша. Його зустрів старець і сказав: «Ті очі і ті ноги, які привели тебе до мене, приведуть тебе на твоїх вівців і на велике-велике багатство, тільки шукай їх». Він вернувся до себе, зробив рать із ста чоловік і пішов шукати. Між Вигодою і Долиною до річечки підійшов і побачив влітку на березі річки сніг. І коли попробував його – то був не сніг, а сіль. І почали говорити: «Куди вівці пішли? В Долину сіль лизати».
Завдяки солі виникла Долина
За історичними даними, роком відкриття в Долині соляних джерел є 979-й. У 1418 місту було надане Магдебурзьке право і волю на «роблення солі». Прибутки ж від цього йшли на ремонт міських валів. Топки солі є на гербі міста – про це розповідають під час екскурсії в музеї «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів: «Як добували сіль? Це були свого роду криниці, відроподібним посудом черпали ропу, виливали в чани, знизу підпалювали дрова. При прикипінні вода випаровувалася – залишалася сіль. Ось це справжня топка солі».
Соляні джерела – для здоров’я і туризму
Більше ста років тому в Долині побудували солевиварювальний комбінат, або, як кажуть місцеві люди, солеварню. 15 років тому після аварії її закрили, і зараз вона майже зруйнована. Громада хоче знайти інвестора, щоб зробити тут туристично-відпочинковий комплекс з викорисанням соляних джерел. Щоб можна було і лікуватися, і подивитися на процес виварювання солі, і навіть придбати на пам’ять соляну фігурку. За словами завідувача сектору інвестицій і туризму управління економіки, промисловості і власності Долинської райдержадміністрації Мар'яни Табаркевич, «є проект, який розробила Долинська міська рада спільно з Долинським бізнес-центром, щоб відновити наш колишній сільзавод. Потрібні дуже великі кошти і ми зараз в пошуках інвестора на цей проект. Там є запаси соляних розсолів, теплі джерела».
А ще в Долинському районі є хутір Солотвино, куди можна добратись лише «Карпатським трамваєм». Три роки тому тут знайшли колишні копальні, де видобували сіль. На тому місці спорудили капличку. І хочуть зробити бальнеологічний курорт – як в Солотвині Закарпатської області. Але і для цього проекту потрібні інвестори.
«Князь Андрійович, який випасав вівці на цих теренах, помітив, що влітку вівці десь зникають. Він зібрав рать на десяти конях і пішов шукати вівці. Вийшов на Скелі Довбуша. Його зустрів старець і сказав: «Ті очі і ті ноги, які привели тебе до мене, приведуть тебе на твоїх вівців і на велике-велике багатство, тільки шукай їх». Він вернувся до себе, зробив рать із ста чоловік і пішов шукати. Між Вигодою і Долиною до річечки підійшов і побачив влітку на березі річки сніг. І коли попробував його – то був не сніг, а сіль. І почали говорити: «Куди вівці пішли? В Долину сіль лизати».
Завдяки солі виникла Долина
За історичними даними, роком відкриття в Долині соляних джерел є 979-й. У 1418 місту було надане Магдебурзьке право і волю на «роблення солі». Прибутки ж від цього йшли на ремонт міських валів. Топки солі є на гербі міста – про це розповідають під час екскурсії в музеї «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів: «Як добували сіль? Це були свого роду криниці, відроподібним посудом черпали ропу, виливали в чани, знизу підпалювали дрова. При прикипінні вода випаровувалася – залишалася сіль. Ось це справжня топка солі».
Соляні джерела – для здоров’я і туризму
Більше ста років тому в Долині побудували солевиварювальний комбінат, або, як кажуть місцеві люди, солеварню. 15 років тому після аварії її закрили, і зараз вона майже зруйнована. Громада хоче знайти інвестора, щоб зробити тут туристично-відпочинковий комплекс з викорисанням соляних джерел. Щоб можна було і лікуватися, і подивитися на процес виварювання солі, і навіть придбати на пам’ять соляну фігурку. За словами завідувача сектору інвестицій і туризму управління економіки, промисловості і власності Долинської райдержадміністрації Мар'яни Табаркевич, «є проект, який розробила Долинська міська рада спільно з Долинським бізнес-центром, щоб відновити наш колишній сільзавод. Потрібні дуже великі кошти і ми зараз в пошуках інвестора на цей проект. Там є запаси соляних розсолів, теплі джерела».
А ще в Долинському районі є хутір Солотвино, куди можна добратись лише «Карпатським трамваєм». Три роки тому тут знайшли колишні копальні, де видобували сіль. На тому місці спорудили капличку. І хочуть зробити бальнеологічний курорт – як в Солотвині Закарпатської області. Але і для цього проекту потрібні інвестори.
