До генератора під’єднані 20 акумуляторів потужністю 12 вольт і силою 200 ампер. Вітрогенератор заряджає акумулятор, який через перетворювач подає на будинок 380 вольт: «Ми користуємося тільки електроенергією – плита, чайник, праска, мікрохвильова піч, інші побутові прилади…» – розповідає Олег Хижняк.
Воду зі власної свердловини у цьому будинкові качає насос, розміщений у підвалі. Енергія до нього іде від сонячного колектора, який через водно-гліколієву суміш у трубах подає тепло до накопичувача. Так само будинок наповнюється теплом із замкнутої на колектор системи.
Будинок майбутнього – у теперішньому Рівному
Будинок Олега Хижняка отримує 10 кіловат електроенергії за годину – цього більше ніж достатньо. Вітрогенератор обійшовся йому у вісімнадцять тисяч доларів. Однак Олег Хижняк упевнений: витрати швидко окуповуються: «Я підрахував: якби це був газ, я б за пару місяців заплатив 11 тисяч гривень».
Якщо вітру не стане – енергії акумулятора вистачить на дві доби. Однак двох безвітряних діб у наших широтах практично не буває. Генератор сам автоматично включається в роботу. Незвично виглядає і сам будинок – суцільне скло. Це, як стверджує господар, дешевше, ніж звичайні будматеріали вкупі з облицюванням стін.
Відносна дороговизна обладнання для виробництва екологічно чистої електроенергії не повинна лякати принаймні тих українців, котрі можуть дозволити собі купити дорогі авто – вважає Олег Хижняк. А тим паче вітрові генератори можуть стати у пригоді для забезпечення теплом і енергією соціальних закладів, вважає він. «Якщо поставити їх у школи, дитсадки – вони ж могли б у будь-який час включити собі опалення, не чекаючи морозів».
Вітрову та сонячну енергію використовують усе частіше
По дорозі з Рівного до Луцька в очі впадає подібний вітряк – його поставила молода сім’я, котра не дочекалася проведення лінії електропередач до купленої хутірської хати. Генератор менш потужний, ніж в Олега Хижняка, однак господарі з часом планують купити сучасніший.
Сонячні та вітрові генератори дедалі частіше використовують господарі ферм та малих виробництв у Європі. В Україні ця справа просувається повільніше – надто великими є ризики комунальників-монополістів втратити основного споживача, на якому й робляться «накрутки» цін – а саме, звичайне населення. А поки що Олег вирішив допомогти друзям, які мешкають неподалік – він розробляє проект, за яким енергія від його будинку подаватиметься й сусідам. Бо в самого її достатньо.
(Рівне – Київ–Прага)
