Традиція щедрування в Україні тягнеться із давніх часів. Втім, відколи саме, етнографи у відповіді не сходяться. Новорічна пісенність в Україні вважається однією з найменш вивчених. Що відомо, то це приуроченість щедрівок до обряду святкування Нового року за старим стилем. Їх співають після заходу сонця з 13 на 14 січня.
Родина сьогодні готується до щедрого вечора. За традицією, господар прибирає обійстя, а господиня готує вечерю. У щедрий вечір на столі має бути 12 страв, серед них – обов’язкова друга щедра кутя (перша була багата різдвяна). Крім того, цього вечора пекли млинці, пироги та вареники, щоб ними пригостити щедрувальників та посівальників.
У сучасні ж дні щедрувальників пригощають цукерками, фруктами або грішми. Розповідає студентка Аліна, яка досі полюбляє пощедрувати на Новий рік: «Часто ходили щедрувати. Зазвичай від 6 до 7 людей. Нам люди давали цукерки, гроші (10-20 гривень). Якщо менші дітки ходять щедрувати, їм переважно дають цукерки, фрукти, а якщо дорослі, десь 25 років, таким дають горілку. Це навіть обов’язково. І ще ковбасу дають».
Це привід для молоді зібратись разом
Нерідко нині щедрування – це привід для молоді зібратись разом, каже фармацевт Андрій: «Цукерки давали нам, бублики, печиво, грошики, звісно. Як став дорослим, то й горілку навіть давали. З кожної хати по пляшці, то й можна вже сідати і нормально вечеряти».
Щедрівники зазвичай ходять по оселях гуртом. Крім пісень вони обов’язково зустрічають господарів побажаннями, посіваннями та жартівливими сценками.
На наступний день після щедрого вечора – посівання. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять, тільки хлопці. Тому посівати дівчатам не годиться. Хлопці беруть зерно у рукавицю або в торбину, спочатку йдуть до хрещених батьків, інших родичів і близьких, а зайшовши до хати, вітають з Новим роком:
«Сійся-родися, жито-пшениця,
Жито-пшениця, всяка пашниця.
Зверху колосиста, зі споду корениста,
У полі – зерном, у домі – добром,
У печі – пирогами, на столі – хлібами,
На щастя, на здоров’я, на Новий рік,
Аби вам вродило краще, ніж торік.
Коноплі - під стелю, а льон – по коліна,
Щоб вам, добрі люди, голова не боліла.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрий людям на весь вечір!
Щедрівочка щедрувала,
До віконця припадала:
Що ти, тітко, наварила?
Що ти, тітко, напекла?
Принеси нам до вікна!
Не щипай, не ламай,
А ціленького давай!»
(Київ-Прага)
Родина сьогодні готується до щедрого вечора. За традицією, господар прибирає обійстя, а господиня готує вечерю. У щедрий вечір на столі має бути 12 страв, серед них – обов’язкова друга щедра кутя (перша була багата різдвяна). Крім того, цього вечора пекли млинці, пироги та вареники, щоб ними пригостити щедрувальників та посівальників.
У сучасні ж дні щедрувальників пригощають цукерками, фруктами або грішми. Розповідає студентка Аліна, яка досі полюбляє пощедрувати на Новий рік: «Часто ходили щедрувати. Зазвичай від 6 до 7 людей. Нам люди давали цукерки, гроші (10-20 гривень). Якщо менші дітки ходять щедрувати, їм переважно дають цукерки, фрукти, а якщо дорослі, десь 25 років, таким дають горілку. Це навіть обов’язково. І ще ковбасу дають».
Це привід для молоді зібратись разом
Нерідко нині щедрування – це привід для молоді зібратись разом, каже фармацевт Андрій: «Цукерки давали нам, бублики, печиво, грошики, звісно. Як став дорослим, то й горілку навіть давали. З кожної хати по пляшці, то й можна вже сідати і нормально вечеряти».
Щедрівники зазвичай ходять по оселях гуртом. Крім пісень вони обов’язково зустрічають господарів побажаннями, посіваннями та жартівливими сценками.
На наступний день після щедрого вечора – посівання. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять, тільки хлопці. Тому посівати дівчатам не годиться. Хлопці беруть зерно у рукавицю або в торбину, спочатку йдуть до хрещених батьків, інших родичів і близьких, а зайшовши до хати, вітають з Новим роком:
«Сійся-родися, жито-пшениця,
Жито-пшениця, всяка пашниця.
Зверху колосиста, зі споду корениста,
У полі – зерном, у домі – добром,
У печі – пирогами, на столі – хлібами,
На щастя, на здоров’я, на Новий рік,
Аби вам вродило краще, ніж торік.
Коноплі - під стелю, а льон – по коліна,
Щоб вам, добрі люди, голова не боліла.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрий людям на весь вечір!
Щедрівочка щедрувала,
До віконця припадала:
Що ти, тітко, наварила?
Що ти, тітко, напекла?
Принеси нам до вікна!
Не щипай, не ламай,
А ціленького давай!»
(Київ-Прага)
