У родині віруючих святкування народження Христа супроводжується обов’язково спільною молитвою, колядками та кутею на столі. Саме в такій родині народився Левко Лук’яненко, політик і дисидент, що понад чверть століття просидів у радянських таборах за любов до України.
У цей різдвяний вечір Левко Григорович згадує, яким було Різдво за ґратами: «Це у Мордовії було. Я приїхав новий ще політв’язень, у концтаборах було багато віруючих. Погода була непогана. Куховари поставили на вулиці столи, хтось щось приніс. І були там священики. Відправили службу, а потім пригостились тим, хто що зміг принести. Пізніше поспівали тих-таки релігійних пісень, від релігійних перейшли до партизанських, до історичних».
Описуючи часи радянського режиму, Левко Лук’яненко розповідає, що влада жорстко боролася проти християнства та релігійних традицій. Потрібно бути героєм, щоб лишатись християнином.
Кравчук: «Доводилось звичайно втаємничувати такі речі»
Не менш по-християнськи святкує нині Різдво Христове і перший президент України Леонід Кравчук. У його домі співають колядки, їдять кутю та обмінюються привітаннями. У радянські часи Леонід Макарович, будучи секретарем ЦК Компартії з питань ідеології, на роботі боровся з релігійним дурманом, а вдома робив по своєму. Тому доводилося приховувати деякі факти свого життя, каже він.
«Відзначали ми з дружиною завжди. Про це ніхто не знав, ми вечеряли під Різдво, вітали один одного, не ходили на вулицю. Це не було так масштабно, як ми можемо зараз це робити, коли просто душа відкрита до Бога, до Нового року. А тоді доводилось звичайно втаємничувати такі речі», – зазначає Леонід Кравчук.
Яка б не була влада у країні, під яким би тиском не перебував народ, штучно змінити переконання неможливо. Чи ти лідер національного руху, чи працюєш на благо комунізму, паростки добра, миру та надії жевріють у кожній людині. Щоправда, інколи на різній глибині. Різдвяні вітання шле Леонід Кравчук: «Слухачів Радіо Свобода, і не тільки слухачів, З Новим роком, з Різдвом Христовим. Хай усім щастить! І хай кожному по дорозі до Бога буде вистелено все відповідальністю та силою духу!»
(Київ – Прага)
У цей різдвяний вечір Левко Григорович згадує, яким було Різдво за ґратами: «Це у Мордовії було. Я приїхав новий ще політв’язень, у концтаборах було багато віруючих. Погода була непогана. Куховари поставили на вулиці столи, хтось щось приніс. І були там священики. Відправили службу, а потім пригостились тим, хто що зміг принести. Пізніше поспівали тих-таки релігійних пісень, від релігійних перейшли до партизанських, до історичних».
Описуючи часи радянського режиму, Левко Лук’яненко розповідає, що влада жорстко боролася проти християнства та релігійних традицій. Потрібно бути героєм, щоб лишатись християнином.
Кравчук: «Доводилось звичайно втаємничувати такі речі»
Не менш по-християнськи святкує нині Різдво Христове і перший президент України Леонід Кравчук. У його домі співають колядки, їдять кутю та обмінюються привітаннями. У радянські часи Леонід Макарович, будучи секретарем ЦК Компартії з питань ідеології, на роботі боровся з релігійним дурманом, а вдома робив по своєму. Тому доводилося приховувати деякі факти свого життя, каже він.
«Відзначали ми з дружиною завжди. Про це ніхто не знав, ми вечеряли під Різдво, вітали один одного, не ходили на вулицю. Це не було так масштабно, як ми можемо зараз це робити, коли просто душа відкрита до Бога, до Нового року. А тоді доводилось звичайно втаємничувати такі речі», – зазначає Леонід Кравчук.
Яка б не була влада у країні, під яким би тиском не перебував народ, штучно змінити переконання неможливо. Чи ти лідер національного руху, чи працюєш на благо комунізму, паростки добра, миру та надії жевріють у кожній людині. Щоправда, інколи на різній глибині. Різдвяні вітання шле Леонід Кравчук: «Слухачів Радіо Свобода, і не тільки слухачів, З Новим роком, з Різдвом Христовим. Хай усім щастить! І хай кожному по дорозі до Бога буде вистелено все відповідальністю та силою духу!»
(Київ – Прага)
