Криза. Дефолт. Колапс. Банкрутство. Умовна характеристика 2008 року європейськими аналітиками пересипана саме цими словами. А ще Олімпійські ігри, війна на Кавказі та відкинута Лісабонська угода. Не став винятком і коментар для Радіо Свобода зроблений Майклом Емерсоном, поважним брюссельським політологом із Європейського Центру політичних досліджень.
«Подією номер 1 стала світова й економічна криза, що зачепила нас всіх. І, гадаю, вона триватиме й далі, у 2009 році. Зрештою, західна економіка поступово відновиться, але це буде важкий період для Східної Європи. Очевидно, що Росія потерпає від колапсу нафтових та газових цін, а Україна вже має фінансові труднощі», – зазначив експерт.
Але, якщо фінансово-економічні хвилювання у Європі та за її межами вдарили по капіталістичному устрою, то рік, що минає також порушив баланс у сфері геополітичній. На думку Майкла Емерсона, саме Кавказька криза стала цьому причиною.
«Номер другий – це російське вторгнення у Грузію. Ця війна, на мою думку, об’єднала громадську думку Європейського Союзу. А це, у свою чергу, призвело до ухвалення більш рішучої політики відносно сусідів. Свідченням цьому є пропозиція ініціативи «Східного партнерства», – каже Майкл Емерсон.
Згадана ініціатива була запропонована Швецією та Польщею ще до подій на Кавказі. Проте «Східне партнерство» набуло особливої актуальності, коли Євросоюз побачив своє безсилля у протидії російській політиці щодо Грузії та України.
«Кремль є вірним своїй імперській геополітиці»
Війна на Кавказі поклала початок новому усвідомленню, що деякі країни односторонньо вирішили змінити манеру гри на світовій арені. Для Філіпа Моро-Дефаржа, експерта з європейських та глобальних проблем Французького інституту зовнішніх відносин, саме це стало найважливішим моментом 2008 року.
«Візьміть два приклади. Росія. Ми ясно бачимо, що вона вибрала набагато націоналістичнішу орієнтацію, ніж це було дотепер. Другий приклад, це, звичайно, Іран. 2008 рік довів, що це – країна, де все більше вкорінюється непередбачуваність», – зазначає Філіп Моро-Дефарж.
Він додає, що європейська східна політика постійно наштовхується на спротив Москви, котра за звичаєм вважає, що схід Європи та Кавказ – це зони її впливу.
«2008 рік показав, що старі звички не так швидко зникають, як хотілося б. Зокрема, імперські нахили Росії. Євросоюз має амбіції подальшого розширення за межі Центральної Європи, скажімо, в Україні, чи на Кавказі. Але через Росію вони залишаються дещо розмитими. Це очевидно, що Кремль є вірним своїй імперській геополітиці, на кшталт: «Я маю свої сфери впливу. Я їх власник і не хочу, щоб інші їх чіпали», – зауважив французький експерт Філіп Моро-Дефарж.
Ніколя Саркозі виявився дуже доречним у кризовий період
Інші політичні аналітики звертають увагу на головування Франції у Європейському Союзі. Словенія, що очолювала Раду ЄС у першому півріччі, була, хоч і не надто ефективною, проте, доволі пристойним лідером, як для нового члена Євросоюзу. Політологи твердять, що французькому головуванню допоміг надзвичайний динамізм президента Ніколя Саркозі, що виявився дуже доречним у цей кризовий період.
Частина опитаних експертів акцентувала увагу на Лісабонській угоді, навколо якої у Європі протягом року точилося багато дискусій. Цей документ, відкинутий на ірландському референдумі, мав би надати Євросоюзу більшої ваги. Тому політологи твердять, що наразі співдружність європейських країн почуває себе, «мов людина з фізичною вадою».
Нарешті, дехто з аналітиків згадував також європейську валюту – євро, котра цього року показала свою спроможність протистояти світовим коливанням. Разом з тим, як стверджує брюссельський експерт Майкл Емерсон, Європа усвідомила, що «не спорядила «євро» необхідними бюджетними та фінансовими законами, що мали б служити, саме під час криз, приклад якої ми наразі спостерігаємо».
(Брюссель – Прага – Київ)
«Подією номер 1 стала світова й економічна криза, що зачепила нас всіх. І, гадаю, вона триватиме й далі, у 2009 році. Зрештою, західна економіка поступово відновиться, але це буде важкий період для Східної Європи. Очевидно, що Росія потерпає від колапсу нафтових та газових цін, а Україна вже має фінансові труднощі», – зазначив експерт.
Але, якщо фінансово-економічні хвилювання у Європі та за її межами вдарили по капіталістичному устрою, то рік, що минає також порушив баланс у сфері геополітичній. На думку Майкла Емерсона, саме Кавказька криза стала цьому причиною.
«Номер другий – це російське вторгнення у Грузію. Ця війна, на мою думку, об’єднала громадську думку Європейського Союзу. А це, у свою чергу, призвело до ухвалення більш рішучої політики відносно сусідів. Свідченням цьому є пропозиція ініціативи «Східного партнерства», – каже Майкл Емерсон.
Згадана ініціатива була запропонована Швецією та Польщею ще до подій на Кавказі. Проте «Східне партнерство» набуло особливої актуальності, коли Євросоюз побачив своє безсилля у протидії російській політиці щодо Грузії та України.
«Кремль є вірним своїй імперській геополітиці»
Війна на Кавказі поклала початок новому усвідомленню, що деякі країни односторонньо вирішили змінити манеру гри на світовій арені. Для Філіпа Моро-Дефаржа, експерта з європейських та глобальних проблем Французького інституту зовнішніх відносин, саме це стало найважливішим моментом 2008 року.
«Візьміть два приклади. Росія. Ми ясно бачимо, що вона вибрала набагато націоналістичнішу орієнтацію, ніж це було дотепер. Другий приклад, це, звичайно, Іран. 2008 рік довів, що це – країна, де все більше вкорінюється непередбачуваність», – зазначає Філіп Моро-Дефарж.
Він додає, що європейська східна політика постійно наштовхується на спротив Москви, котра за звичаєм вважає, що схід Європи та Кавказ – це зони її впливу.
«2008 рік показав, що старі звички не так швидко зникають, як хотілося б. Зокрема, імперські нахили Росії. Євросоюз має амбіції подальшого розширення за межі Центральної Європи, скажімо, в Україні, чи на Кавказі. Але через Росію вони залишаються дещо розмитими. Це очевидно, що Кремль є вірним своїй імперській геополітиці, на кшталт: «Я маю свої сфери впливу. Я їх власник і не хочу, щоб інші їх чіпали», – зауважив французький експерт Філіп Моро-Дефарж.
Ніколя Саркозі виявився дуже доречним у кризовий період
Інші політичні аналітики звертають увагу на головування Франції у Європейському Союзі. Словенія, що очолювала Раду ЄС у першому півріччі, була, хоч і не надто ефективною, проте, доволі пристойним лідером, як для нового члена Євросоюзу. Політологи твердять, що французькому головуванню допоміг надзвичайний динамізм президента Ніколя Саркозі, що виявився дуже доречним у цей кризовий період.
Частина опитаних експертів акцентувала увагу на Лісабонській угоді, навколо якої у Європі протягом року точилося багато дискусій. Цей документ, відкинутий на ірландському референдумі, мав би надати Євросоюзу більшої ваги. Тому політологи твердять, що наразі співдружність європейських країн почуває себе, «мов людина з фізичною вадою».
Нарешті, дехто з аналітиків згадував також європейську валюту – євро, котра цього року показала свою спроможність протистояти світовим коливанням. Разом з тим, як стверджує брюссельський експерт Майкл Емерсон, Європа усвідомила, що «не спорядила «євро» необхідними бюджетними та фінансовими законами, що мали б служити, саме під час криз, приклад якої ми наразі спостерігаємо».
(Брюссель – Прага – Київ)
