Маркіз де Сад у своїх творах збирав тортури різних народів. Ірландці за звичаєм клали жертву під важкий предмет і розчавлювали її. Гали ламали спину. Кельти всаджували шаблю між ребрами. Американські індійці вставляють жертві у сечостатевий канал тонку тростинку з дрібними колючками і труть її між долонями (так, немовби добувають вогонь). Тортура триває доволі довго і завдає жертві неабияких страждань.
Прогрес у питанні тортур зіграв свій злий жарт. Із часом вони набувають різних форм за характером і за обсягом. Хоча суть залишається незмінною. Кати і жертви. Чого лише не доводиться переживати! До чого лише не звикають люди! В усьому розмаїтті знущань, у збагаченому віками арсеналі катівництва чомусь невиплата зарплати залишається незначним гріхом і не зараховується до категорії розправ чи злочинів проти людства. Це чомусь не вважається насильством.
Є якісь підзаконні акти, але чого лише в Україні не витримував папір!
Можна не бомбардувати своє населення
Якщо вже йдеться про страждання, то ліпше запитайте, які самопочуття викликає у тих десятків тисяч українських громадян неотримання зарплати протягом кількох місяців. Які прямі і приховані хвороби це провокує. Які масові невидимі депресії це породжує.
Виявляється, можна не бомбардувати своє населення. Можна не вичавлювати його із життя застосуванням хімічної і біологічної зброї. Можна в решті-решт обійтися без енкаведистсько-кагебістських розправ.
Ефект буде куди результативнішим, коли зупинити виплату платні на невизначений час. Це мало не відразу паралізує величезні маси населення, робить його знову-таки масово безпомічним із постійним нагнітанням глибокого страху. Цей страх поширюється навіть на отих щасливців, яким видали якісь копійки. Сам факт отримання зарплати змушує їх радіти, адже іншим і цього не дісталося. Це ті тортури, ефект від яких ще не вираховувався суспільством. Починаючи від загострення криміногенної ситуації, що більш, ніж логічно. І закінчуючи різким падінням показників тривалості життя. Звідки виникають у загрозливих цифрах оті інфаркти, інсульти, хвороби від наслідків діабету?
Зараза несплати заробітків вразила саме серце країни – столицю, ба-більше, апарат правлячої партії «Народний Союз «Наша Україна». І це не парадокс. Це дуже серйозний сигнал, який говорить про справжній стан справ в Україні. Найближчі соратники Президента, партійні функціонери «Нашої України» звернулися до Ющенка з посланням, аби захистив їх від удару, звідки його ніхто не очікував – від своїх же, від близьких і майже рідних покровителів.
Історія продовжує моніторити різного роду експерименти над людьми.
Ірокези прив’язують кінці нервів жертви до тонких паличок і намотують на них нерви; впродовж цієї воістину мистецької операції тіло здригається, звивається і буквально розпадається на очах у зачарованої публіки – в усякому разі так розповідають очевидці. Перси, на думку Маркіза де Сада, ймовірно були найталановитішими у світі, що стосується тортур. Неслухняним гаремним жінкам надрізали тіло у найніжніших місцях і по краплинах закапували туди розплавлений свинець. Звісно, що порцію свинцю відводили і статевим органам.
Президентська адміністрація (по-Новорічному?, по-Різдвяному?) оприлюднила прогноз напередодні Свят. Із Банкової попередили, що від березня наступного року бюджетникам в Україні не поздоровиться. Ситуація, як бачимо, далека до святкової. Як в анекдоті: Дід Мороз уже на доброму підпитку приходить за черговим викликом. – Щоб ти хотів хлопчику у подарунок. Дитина, ані слова не сказавши, б’є Діда Мороза по пиці. – Хлопчику, за що!? – За минулий рік.
На Сході трясе, як і на Заході
Уже можна запропонувати розігравати зарплати у лотерею. Або започаткувати телевізійну психотерапевтичну програму «Як Уникнути Шоку від Отриманої Зарплати».
Якщо не платять у Києві, то про що вже говорити, коли це стається на віддалених периферійних заводах, чи фабриках в маленьких містечках, або в державних бюджетних органах в областях. Географія несплат не обмежується якимось одним регіоном. На Сході трясе, як і на Заході. Як-то кажуть, усі замазані. У Львові скандал набрав міжнародного розмаху. На місцевому автозаводі зарплат не бачили вже понад півроку. Львівська влада із традиційним запізненням висловила обурення російським власникам підприємства, аби вони якомога швидше покрили заборгованість по зарплаті. До справи залучили навіть російських дипломатів.
А ось і східний приклад.
Зарплатні тортури почали трясти Донецьку область. Тут зі списків зарплат повністю викреслили увесь склад робітників житлово-комунального господарства. Яка проза! Бракує лише святково-казкової ситуації, коли славетний крайовий герой Ахметка-Леоніда-Син-Ринатко притягнув отих кількох нерадивих бюрократів-оболтусів до свого палацу і відпоров кожного, як пороли за давніх козацьких часів. А може комусь і очко вичавив, а кому і зуб із ясен вибив. Не таке бувало.
До речі про зуб...
Мало хто знає, що великий реформатор цар Петро Перший був сумісником. Йому неабияк подобалося особисто виривати зуби. Придворні гірше за смерть боялися показати цареві, що у них там щось болить у роті. Він миттю кидався за інструментами, і вельми скоро зуб нещасного ховався у спеціальний мішечок, який наприкінці монаршого життя став повним.
(Лондон – Прага – Київ)
Прогрес у питанні тортур зіграв свій злий жарт. Із часом вони набувають різних форм за характером і за обсягом. Хоча суть залишається незмінною. Кати і жертви. Чого лише не доводиться переживати! До чого лише не звикають люди! В усьому розмаїтті знущань, у збагаченому віками арсеналі катівництва чомусь невиплата зарплати залишається незначним гріхом і не зараховується до категорії розправ чи злочинів проти людства. Це чомусь не вважається насильством.
Є якісь підзаконні акти, але чого лише в Україні не витримував папір!
Можна не бомбардувати своє населення
Якщо вже йдеться про страждання, то ліпше запитайте, які самопочуття викликає у тих десятків тисяч українських громадян неотримання зарплати протягом кількох місяців. Які прямі і приховані хвороби це провокує. Які масові невидимі депресії це породжує.
Виявляється, можна не бомбардувати своє населення. Можна не вичавлювати його із життя застосуванням хімічної і біологічної зброї. Можна в решті-решт обійтися без енкаведистсько-кагебістських розправ.
Ефект буде куди результативнішим, коли зупинити виплату платні на невизначений час. Це мало не відразу паралізує величезні маси населення, робить його знову-таки масово безпомічним із постійним нагнітанням глибокого страху. Цей страх поширюється навіть на отих щасливців, яким видали якісь копійки. Сам факт отримання зарплати змушує їх радіти, адже іншим і цього не дісталося. Це ті тортури, ефект від яких ще не вираховувався суспільством. Починаючи від загострення криміногенної ситуації, що більш, ніж логічно. І закінчуючи різким падінням показників тривалості життя. Звідки виникають у загрозливих цифрах оті інфаркти, інсульти, хвороби від наслідків діабету?
Зараза несплати заробітків вразила саме серце країни – столицю, ба-більше, апарат правлячої партії «Народний Союз «Наша Україна». І це не парадокс. Це дуже серйозний сигнал, який говорить про справжній стан справ в Україні. Найближчі соратники Президента, партійні функціонери «Нашої України» звернулися до Ющенка з посланням, аби захистив їх від удару, звідки його ніхто не очікував – від своїх же, від близьких і майже рідних покровителів.
Історія продовжує моніторити різного роду експерименти над людьми.
Ірокези прив’язують кінці нервів жертви до тонких паличок і намотують на них нерви; впродовж цієї воістину мистецької операції тіло здригається, звивається і буквально розпадається на очах у зачарованої публіки – в усякому разі так розповідають очевидці. Перси, на думку Маркіза де Сада, ймовірно були найталановитішими у світі, що стосується тортур. Неслухняним гаремним жінкам надрізали тіло у найніжніших місцях і по краплинах закапували туди розплавлений свинець. Звісно, що порцію свинцю відводили і статевим органам.
Президентська адміністрація (по-Новорічному?, по-Різдвяному?) оприлюднила прогноз напередодні Свят. Із Банкової попередили, що від березня наступного року бюджетникам в Україні не поздоровиться. Ситуація, як бачимо, далека до святкової. Як в анекдоті: Дід Мороз уже на доброму підпитку приходить за черговим викликом. – Щоб ти хотів хлопчику у подарунок. Дитина, ані слова не сказавши, б’є Діда Мороза по пиці. – Хлопчику, за що!? – За минулий рік.
На Сході трясе, як і на Заході
Уже можна запропонувати розігравати зарплати у лотерею. Або започаткувати телевізійну психотерапевтичну програму «Як Уникнути Шоку від Отриманої Зарплати».
Якщо не платять у Києві, то про що вже говорити, коли це стається на віддалених периферійних заводах, чи фабриках в маленьких містечках, або в державних бюджетних органах в областях. Географія несплат не обмежується якимось одним регіоном. На Сході трясе, як і на Заході. Як-то кажуть, усі замазані. У Львові скандал набрав міжнародного розмаху. На місцевому автозаводі зарплат не бачили вже понад півроку. Львівська влада із традиційним запізненням висловила обурення російським власникам підприємства, аби вони якомога швидше покрили заборгованість по зарплаті. До справи залучили навіть російських дипломатів.
А ось і східний приклад.
Зарплатні тортури почали трясти Донецьку область. Тут зі списків зарплат повністю викреслили увесь склад робітників житлово-комунального господарства. Яка проза! Бракує лише святково-казкової ситуації, коли славетний крайовий герой Ахметка-Леоніда-Син-Ринатко притягнув отих кількох нерадивих бюрократів-оболтусів до свого палацу і відпоров кожного, як пороли за давніх козацьких часів. А може комусь і очко вичавив, а кому і зуб із ясен вибив. Не таке бувало.
До речі про зуб...
Мало хто знає, що великий реформатор цар Петро Перший був сумісником. Йому неабияк подобалося особисто виривати зуби. Придворні гірше за смерть боялися показати цареві, що у них там щось болить у роті. Він миттю кидався за інструментами, і вельми скоро зуб нещасного ховався у спеціальний мішечок, який наприкінці монаршого життя став повним.
(Лондон – Прага – Київ)
